Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
21.12.2009Справа №2-15/5057-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кребо-Крим» (95491, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Мальченка, 7-А, ідентифікаційний код 33071251)
До відповідача Фізичної особи - підприємця Амєтова Лутфія Амєтовича (96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Колхозна, 28, ідентифікаційний номер 1498812172)
Про стягнення 1575,80 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Коник Н.Ф., довіреність № 2 від 19.01.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кребо-Крим» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця Амєтова Лутфія Амєтовича про стягнення 1575,80 грн., в тому числі 1022,26 грн. заборгованості , 553,54 грн. пені та штрафу.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки мінеральної води та сокових напоїв від 04.04.2008 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1022,26 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кребо-Крим» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
04.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кребо-Крим» (Постачальник) (позивач) та Фізичною особою - підприємцем Амєтовим Лутфієм Амєтовичем (Покупець) (відповідач) був укладений Договір поставки б/н. (а.с. 28-30)
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору передати у власність Покупця товар належної якості, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що узгоджується сторонами в замовленні, яке є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Сума договору складається з сум вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії даного договору. (пункт 5.3 Договору)
Пунктом 6.1 Договору визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар не пізніше 14 робочих днів від дати поставки товару Постачальником.
Оплата здійснюється в розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переводу на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Строк дії договору встановлений пунктом 10.1 Договору та становить з моменту його укладення протягом одного року з можливістю пролонгації..
Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.
Так, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1468,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. (а.с. 34-43)
Відповідачем була здійснена оплата в розмірі 446,21 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії прибуткових касових ордерів на вказану суму.
Проте відповідачем не була здійснена оплата за отриманий товар у повному обсязі , в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 1022,26 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на договір, як на підставу виникнення заборгованості за поставлений товар, а також підставу здійснення господарської операції щодо поставки відповідачу відповідного товару, оскільки у первинних документах (видаткових накладних) відсутнє жодне посилання на таку підставу здійснення операції як договір поставки від 04.04.2008 р.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - зміст господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.
Пунктом 2.7. вказаного Положення передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України.
Міністерство статистики України наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-11 накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів», визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.
Жодна з представлених накладних, представлених Позивачем як доказ того, що товар був переданий Відповідачеві за Договором, не містять посилання на Договір поставки б/н від 04.04.2008 р., як на підставу здійснення господарської операції, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між ними і Договором, по якому Позивачем стягується заборгованість з дійсної справи.
Таким чином, оскільки цінності по накладним відпущені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства, то вказані накладні не можуть бути належним доказом того, що товарно-матеріальні цінності були передані Відповідачеві на підставі Договору б/н від 04.04.2008 р.
Отже, взаємовідносини сторін щодо поставки товару мають бути розцінені як поза договірні, а отже на них не можуть поширюватися умови договору поставки б/н від 04.04.2008 р., зокрема, строки оплати, відповідальність тощо.
Вказане підтверджується також відсутністю посилання на договір як на підставу розрахунків і в платіжних документах відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 21.08.2009 р. за вих.. № 69.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов'язання оплати наданих послуг в повному обсязі.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.
Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)
Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 1022,26 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Крім того, у судовому засіданні представником позивача було представлено власне письмове підтвердження відповідача, в якому він визнає суму заборгованості в розмірі 1022,26 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 15% річних у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 180,24 грн., пеню у розмірі 117,73 грн. та штраф у розмірі 255,57 грн.
В обгрунтування вказаних позовних вимог позивач посилається на те, що пунктом 6.5 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець додатково сплачує Постачальнику 15% річних від суми заборгованості за весь період користування грошовими коштами.
Пунктом 8.4 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату за Договором у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми боргу.
Крім того, пунктом 8.6 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, що перевищує 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно сплаченого товару.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За такими обставинами, оскільки судом встановлено, що поставки товару між сторонами у дійсній справі носили позадоговірний характер, отже на них не можуть поширюватися умови договору поставки б/н від 04.04.2008 р., зокрема, щодо 15% річних та відповідальність сторін.
Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позову в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Амєтова Лутфія Амєтовича 15% річних у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 180,24 грн., пені у розмірі 117,73 грн. та штраф у розмірі 255,57 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Амєтова Лутфія Амєтовича (96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Колхозна, 28, ідентифікаційний номер 1498812172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кребо-Крим» (95491, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Мальченка, 7-А, ідентифікаційний код 33071251) 1022,26 грн. основного боргу, 66,17 грн. державного мита та 153,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.