Провадження № 11-кп/803/953/21 Справа № 182/380/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 18 квітня 2021 року.
Відмовлено стороні захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Визначено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 45 400,00 грн.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. У судовому засіданні встановлено, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_8 знаючи про те, що у провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження стосовно нього, перестав з'являтись до суду і з 19.10.2017 був оголошений в розшук. Крім того, продовжує існувати ризик, що обвинувачений продовжить вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачується; а також може незаконно впливати на потерпілих. Також суд врахував репутацію обвинуваченого, який раніше був судимий за вчинення корисливого злочину, не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_8 нових злочинів, так як це є єдиним його джерелом заробітку. Все це, на думку суду потребує продовження строків тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, суд вважав доцільним обрати обвинуваченому заставу у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або переглянути розмір застави.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що сума застави визначена судом є надмірно високою, а тому просив переглянути розмір застави.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, в суді першої інстанції триває судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а тому встановлення на даному етапі доведеності обвинувачення ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги зазначене, апеляційний суд вважає, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на даній стадії, при розгляді апеляційного провадження на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу, не перевіряється.
Оскаржуваною ухвалою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки суд дійшов висновку про те, що прокурором доведені обставини, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, зокрема, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені в попередніх судових рішеннях, не зменшилися, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.
Суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. У судовому засіданні встановлено, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, продовжить вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, а також може незаконно впливати на потерпілих. Також суд врахував репутацію обвинуваченого, який раніше був судимий за вчинення корисливого злочину, не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_8 нових злочинів, так як це є єдиним його джерелом заробітку.
Апеляційним суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що встановлені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшились.
Доводи обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що він має постійне місце проживання, та позитивно характеризується за місцем проживання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 обвинувачується, можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, позитивні характеристики обвинуваченого не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом'якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Також з дотриманням вимог ст. 182 КПК України суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та заявлених ризиків, а тому доводи обвинуваченого та захисника про те, що розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_8 та встановлення застави в мінімальному розмірі не є слушними.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінальному правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2021 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4