Справа № 2а-524
2010 р.
14 травня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :
головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарі - БЕСПАЛЬОК О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Новоград-Волинського відділення УДАІ ГУМВС України в Житомирській області та УДАІ ГУМВС України у Житомирській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2010 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоград-Волинського відділення УДАІ ГУМВС України в Житомирській області та УДАІ ГУМВС України у Житомирській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення АМ № 097606 від 23 лютого 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 лютого 2010 року близько 18 год. 49 хв., керуючи своїм автомобілем марки «Фольксваген», р/н НОМЕР_1 на 239 км а/д Київ-Чоп, де було незадовільне дорожнє полотно та багато вибоїн, не бажаючи пошкодити свою машину та не обганяючи фуру, яка їхала попереду з невисокою швидкістю, обрав швидкість руху у межах 60 км/год., хоча міг за законом до 90 км/год., оскільки знаходився поза населеним пунктом, а жодних знаків, які б обмежували швидкість руху або попереджали про дорожні роботи, не було, був зупинений інспектором 3-го взводу роти ДПС ДОДДЗ Волинського ВДАІ ГУМВСУ у Житомирській області старшим сержантом міліції Ювхимовичем В.П., котрий, представивши йому вимірювальний прилад «Візир» із заміром 97 км/год. та покликаючись на те, що це - швидкість, з якою рухався його автомобіль, однак не бажаючи показати час, коли така була зафіксована, склав протокол та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 260 грн. в дохід держави, при цьому жодних свідків скоєння ним зазначеного правопорушення не було. З огляду на вищезазначені обставини вважає зазначену постанову незаконною та просить таку скасувати.
У судовому засіданні позивач підтримав позов, просить такий задовольнити з наведених у ньому мотивів.
Представники відповідачів у судове засідання не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а також про наслідки неявки, тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі доказами у відповідності із вимогами ст. 128 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача та вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП, порушенням вважається невиконання вимог дорожніх знаків, зупинки, стоянки та інш.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення АМ № 097606 від 23 лютого 2010 року (а.с.4), ОСОБА_1, керуючи 23 лютого 2010 року в 18 год. 49 хв. автомобілем марки «Фольксваген», р/н НОМЕР_1 на 239 км а/д Київ-Чоп при обмеженні швидкості 70 км/год. рухався зі швидкістю 97 км/год., перевищивши, таким чином, максимально допустиму швидкість руху на 27 км/год., чим порушив вимоги п.12.9 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 260 грн. в доход держави.
Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, на підставі показів технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
З оскаржуваної постанови вбачається, що швидкість руху вимірювалась приладом «Візир».
У відповідності до вимог законодавства України у сфері захисту інформації, використання засобів захисту інформації та автоматизованих систем вважається легальним за умови наявності документального підтвердження їх відповідності вимогам, встановленим нормативно-правовими актами (експертний висновок або сертифікат відповідності).
Як вбачається з листа Державної служби спеціального зв»язку та захисту інформації № 8/1-817 від 25 березня 2009 року, пристрій автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху «Візир» органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв»язку не подавався.
Таким чином, суд не може брати до уваги будь-які дані, зафіксовані зазначеним приладом, оскільки такий не пройшов державну сертифікацію на території України.
Крім того, враховуючи те, що інспектор ДАІ не бажав показати позивачу точний час фіксації перевищення швидкості руху, а перед ним на невеликій відстані рухався інший автомобіль, у суду виникають обгрунтовані сумніви з приводу того, що позивач дійсно рухався зі швидкістю 97 км/год.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачами не представлено жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, а тому із врахуванням встановлених судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 161, 162, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 276, 287, 288, 289, 293, 294 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 з а д о в о л ь н и т и .
Скасувати постанову АМ № 097606 від 23 лютого 2010 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 260 грн. як незаконну, а провадження у справі з а к р и т и.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Оригінал постанови.