Справа № 2-8 2009 р.
09 листопада 2009 року Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарях - БЕСПАЛЬОК О.А., ЯРИШ О.В.,
ГАВРИЛЮК О.П.
з участю адвоката - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ЛКП „КНЯЖЕ МІСТО” з участю співвідповідача - Львівської міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що, проходячи 14 квітня 2008 року близько 14 години біля будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові, отримала черепно-мозкову травну внаслідок падіння бетонної конструкції з балкону зазначеного будинку, внаслідок чого втратила свідомість та була доставлена у лікарню швидкої допомоги, де було проведено судово-медичну експертизу, якою встановлено заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, у подальшому проведено дві операції на голові, встановлено металеву пластину та визнано інвалідом третьої групи пожиттєво. Зазначає, що на півроку втратила працездатність, перебувала на стаціонарному лікуванні у лікарні швидкої допомоги з 14 квітня по 06 травня та з 26 серпня по 10 вересня 2008 року, а з 18 по 30 липня 2008 року - у Дрогобицькій міській лікарні № 1 за місцем свого проживання. Понесені нею на лікування витрати становлять 3.760 грн., що стверджується фіскальними чеками на придбання ліків. Крім того, вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй було заподіяно і моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона стала інвалідом, постійно погано себе почуває, не переносить спеку, погіршились її нормальні життєві зв'язки - розпалась сім”я, а також внаслідок пережитої травми не може надалі працювати артисткою хору та змушена була перевестись на легшу нижчеоплачувану роботу. Просить суд стягнути на свою користь завдану матеріальні збитки у сумі 3.760 грн. та моральну шкоду у розмірі 20.000 грн.
У ході судового розгляду позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги, остаточно просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 6.300 грн., яка включає в себе вартість ліків та пального, витраченого для добирання в суд, та моральну шкоду у розмірі 100.000 грн.
У процесі розгляду справи до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, ЛКП „Княже місто” та Львівську міську раду.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнений позов, дали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви, просять задовольнити позов у повному об'ємі.
Представник відповідача - Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради позов заперечив, просить відмовити у стягненні з них суми заподіяної шкоди, оскільки Департамент не є виконавцем житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, тому до його повноважень не входить обстеження технічного стану житлових будинків та вжиття термінових заходів для усунення недоліків та забезпечення безпеки людей. Координацію роботи підприємств житлового господарства району, забезпечення ними утримання та належної експлуатації житлового фонду, формування титульних списків об'єктів капітального ремонту житлового фонду і здійснення контролю за його проведенням покладено на районні адміністрації. Крім того, позивачкою не представлено належних доказів заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди, а саме, не доведено необхідність придбання ліків, вартість яких вона просить компенсувати, представляючи фіскальні чеки, а також не доведено вину Департаменту у заподіянні їй збитків та причиновий зв'язок між їх неправомірними діями та завданою шкодою.
Представник Галицької районної адміністрації Львівської міської ради позов до них заперечила, вважає адміністрацію неналежним відповідачем, оскільки 14 серпня 2007 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради було видано наказ № 409 „Про затвердження міжвідомчої комісії при виконкомі Львівської міської ради про технічний стан будинку № 12 по вул. І. Франка у м. Львові”, який зазначений будинок визнано аварійним та таким, що загрожує обвалом, а згідно ухвали Львівської міської ради № 219 від 19 жовтня 2006 року з подальшими змінами та доповненнями „Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради”, до повноважень Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради належить: залучення проектних організацій до виконання протиаварійних непередбачуваних ремонтних робіт у житловому фонді міста департаменту; підготовка та подання на затвердження радою титульного списку об”єктів капітального ремонту житлового фонду; укладення угод та організація виконання робіт з капітального ремонту житлового фонду, що є у комунальній власності міста; видача замовлення на виготовлення технічної документації на капітальний ремонт житлового фонду; здійснення технічного нагляду за проведенням робіт з капітального ремонту та реконструкції житлового фонду; видача дозволів на закриття вулиць для проведення ремонтних робіт та інш. Враховуючи наведене, вважає, що адміністрація не повинна нести відповідальність за невиконання обов”язів, покладених на Департамент житлового господарства.
Представник відповідача - ЛКП „Княже місто” просить відмовити у задоволенні позову про стягнення з них суми завданої шкоди, вважаючи себе неналежними відповідачем по справі, а саме, на підставі звернення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо визначення технічного стану будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові такий визнано аварійним згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 409 від 14 серпня 2007 року. Незважаючи на те, що п.5 зазначеного наказу контроль за його виконанням було покладено на начальника управління житлового господарства, Департамент житлового господарства не вчинив жодних дій на його виконання, що призвело до нещасного випадку, який трапився з позивачкою, незважаючи на те, що ЛКП „Княже місто” періодично проводило роботи з метою недопущення виникнення надзвичайних ситуацій у згаданому будинку. Вважає, що вина ЛКП у заподіянні позивачці матеріальних та моральних збитків відсутня.
Представник співвідповідача - Львівської міської ради у судове засідання, незважаючи на неодноразові виклики з повідомленням про вручення, жодного разу не з”явився, що дає суду підстави розглянути справу у його відсутності на підставі зібраних доказів.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали цивільної справи, опитавши свідків, оглянувши матеріали долученої кримінальної справи № 181-0133, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Судом безспірно встановлено, що 14 квітня 2008 року близько 14 години позивачка, проходячи біля будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові, отримала черепно-мозкову травму у зв'язку з падінням на неї бетонної конструкції з балкону третього поверху згаданого будинку.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” 30 листопада 2005 року (а.с.25), будинок № 12 по вул. І.Франка у м.Львові перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради.
Як вбачається з наказу № 409 від 14 серпня 2007 року „Про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі Львівської міської ради про технічний стан будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові”, виданого за зверненням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо визначення технічного стану спірного будинку та з врахуванням висновків Львівського відділу комплексного проектування ДП „Проектний інститут „УКООППРОЕКТ”, Науково-дослідної лабораторії-23 кафедри „Будівельні конструкції та мости” НУ „Львівська політехніка” та міжвідомчої комісії при виконкомі Львівської міської ради від 08 серпня 2007 року, будинок № 12 по вул. І.Франка у м.Львові визнано аварійним, що загрожує обвалом. Управління житлового господарства було зобов'язане внести пропозиції щодо відселення мешканців з аварійного, що загрожує обвалом, будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові, а після завершення відселення - подати пропозиції щодо його подальшого використання. Контроль за виконанням наказу покладено на начальника управління житлового господарства (а.с.155).
Відповідно до розділу ХІ ухвали Львівської міської ради № 219 від 19 жовтня 2006 року „Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради” зі всіма подальшими змінами та доповненнями, до повноважень Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради належить: координація діяльності підприємств усіх форм власності, що обслуговують житловий фонд у місті, і міських комунальних підприємств, що перебувають у підпорядкуванні департаменту, а також заслуховування звітів їх керівників; залучення проектних організацій до виконання проти аварійних непередбачуваних ремонтних робіт у житловому фонді міста; підготовка та подання на затвердження радою титульного списку об'єктів капітального ремонту житлового фонду; укладення угод та організація виконання робіт з капітального ремонту житлового фонду, що є у комунальній власності міста, видача замовлення на виготовлення технічної документації на капітальний ремонт житлового фонду; здійснення технічного нагляду за проведенням робіт з капітального ремонту та реконструкції житлового фонду; видача дозволів на закриття вулиць для проведення ремонтних робіт.
Згідно Положення про Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1206 від 27 жовтня 2006 року з подальшими змінами та доповненнями, до компетенції Департаменту належить: залучення проектних організацій до виконання протиаварійних не передбачуваних ремонтних робіт у житловому фонді міста; формування та затвердження титульних списків об'єктів капітального ремонту житлового фонду, інженерного господарства та інфраструктури у межах коштів, передбачених у міському бюджеті м.Львова; формування та контроль за використанням відселенчого фонду, здійснення відселення мешканців у квартири відселенчого фонду на час капітального ремонту будинків; укладення угод та організація виконання робіт з капітального ремонту житлового фонду, що є у комунальній власності міста, видача замовлення на виготовлення технічної документації на капітальний ремонт житлового фонду та організація прийняття в експлуатацію об'єктів житлового фонду після завершення капітального ремонту; утворення групи технічного нагляду за проведенням робіт з будівництва, капітального ремонту та реконструкції житлового фонду при управлінні житлового господарства і групи технічного нагляду за проведенням робіт з будівництва, капітального ремонту та реконструкції об'єктів інженерного господарства та інфраструктури міста при управлінні інженерного господарства.
Пунктом 6.7 зазначеного Положення передбачено, що Департамент зобов'язаний контролювати виконання власних наказів. Це стосується і вищезгаданого наказу, виданого Департаментом № 409 від 14 серпня 2007 року, яким будинок № 12 по вул. І.Франка у м.Львові визнано аварійним.
Таким чином, дослідивши ряд підзаконних нормативно-правових актів у сфері розподілу повноважень структурних підрозділів Львівської міської ради, суд приходить до висновку, що саме Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з огляду на окреслене відповідною нормативною базою коло його компетенції та повноважень повинен був вжити всіх передбачених законом заходів, які є наслідком визнання будівлі аварійною, як мінімум - попередити можливість травмування людей, однак таких дій вчинено не було.
При цьому покликання представників департаменту на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 30 січня 2008 року (а.с.156), якою до вирішення судом спору Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, Львівській міській раді, виконавчому комітету Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради було заборонено приймати будь-які рішення щодо зміни статусу будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові, переобладнання чи інших будівельних робіт, відселення мешканців та користувачів приміщень зазначеного будинку, є безпідставним, оскільки ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 12 березня 2008 року змінено вид забезпечення позову - заборонено управлінню комунальної власності Львівської міської ради та виконавчому комітету Львівської міської ради приймати будь-які рішення з приводу відчуження та зміни статусу підвального приміщення площею 86 кв.м по вул. І.Франка, 12 у м.Львові до вирішення спору судом.
Отже, від 12 березня 2008 року, коли було змінено вид забезпечення позову та „розв'язано руки” Департаменту в частині виконання свого наказу про аварійність будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові, по 14 квітня 2008 року, коли було травмовано позивачку, відповідальними службовими особами не було вчинено жодних дієвих заходів для відвернення можливих негативних та непередбачуваних наслідків хоча б в частині можливого руйнування будівельних конструкцій зазначеного будинку, що підтверджується, в тому числі, і показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні, котрі посвідчили, що 14 квітня 2008 року навколо будинку № 12 по вул. І.Франка у м.Львові не було огорожі, а також сигнальних прапорців, які б унеможливили рух людей під аварійними конструкціями. Свідок ОСОБА_6, котра працює двірником, показала, що вона щодня у зазначений період часу розвішувала стрічку та прапорці, однак їх потім зривали невідомі особи.
Однак, знищення сигнальних стрічок, на думку суду, не звільняє Департамент від обов'язку послідовно та налагоджено організувати обгородження будинку, а саме, встановити конструкції, які було б не так легко зруйнувати, а також вжити інших заходів, які б дали більш ефективні результати, ніж легкорозривні стрічки.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п.2 Постанови Пленуми Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Суд вважає встановленою вину Департаменту у заподіянні позивачці матеріальних збитків, неправомірність дій відповідних службових осіб, які полягали у недбалому ставленні до своїх посадових обов'язків в частині невиконання свого ж наказу, а також причинний зв'язок між їх діями та завданою позивачці шкодою, у зв'язку з чим з Департаменту слід стягнути на користь позивачки матеріальну шкоду у сумі 6.300 грн. підсумовану шляхом підрахунку коштів, витрачених нею на лікування, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.8-14,51-54,168).
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до п.п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Постановою слідчого прокуратури Галицького району м.Львова Іванківа Б.Б. позивачку визнано потерпілою у кримінальній справі № 181-0133, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, за фактом неналежного виконання службовими особами Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради своїх службових обов”язків, що спричинило тяжкі наслідки (а.с.82).
Як вбачається з висновку судмедексперта № 422/08 р. від 18 червня 2008 року (а.с.84-85), у позивачки виявлено наступні тяжкі тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травму у вигляді рани тім”яної ділянки голови справа, вдавлений багатоуламковий перелом тім”яної кістки черепа справа, забій головного мозку середнього ступеня, епідуральний крововилив справа, а також легкі тілесні ушкодження: синяки на повіках обох очей, садно на спинці носа, забійна рана верхньої губи в центрі. Встановлено, що пошкодження утворились від контакту з тупими твердими предметами, могли бути завдані 14 квітня 2008 року при падінні частин балконної конструкції на праву тім”яну ділянку голови з наступним падінням обличчям на дорогу.
Згідно копії свідоцтва про розлучення, виданого 16 грудня 2008 року відділом РАЦСу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, шлюб між позивачкою та її чоловіком - ОСОБА_8 розірвано (а.с.97). Допитаний судом у якості свідка їх син ОСОБА_5 підтвердив той факт, що після пережитої травми його мати - позивачка дуже змінилась, стала надміру емоційною та дратівливою, у результаті чого в сім”ї почали виникати дріб'язкові, однак стабільні конфліктні ситуації, що призвело у подальшому до розлучення батьків.
Вищенаведені докази свідчать про те, що позивачка через заподіяну їй з вини службових осіб Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради травму зазнала фізичних страждань, тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, її двічі оперували, у частину розбитої черепної коробки їй імплантовано металеву пластину, яка швидко нагрівається на сонці та створює цим позивачці додатковий фізичний біль та дискомфорт. Крім того, з огляду на очевидні фізіологічні зміни позивачки, які унеможливили виконання нею певних фізичних навантажень, пов'язані з хоровим співом, вона втратила улюблену роботу, оскільки її перевели на легшу та нижчеоплачувану. Через цілком зрозуміле погіршення душевного стану та внутрішньої рівноваги, часті роздратування та підвищену нервову чутливість у позивачки почали виникати сімейні конфлікти з чоловіком, які, зрештою, призвели до остаточного розпаду сім”ї.
Підстав до стягнення завданої позивачці майнової та моральної шкоди з решти відповідачів суд не вбачає. До такого висновку суд приходить на підставі зібраних та перевірених в ході розгляду справи доказів та матеріалів справи.
Таким чином, суд вважає, що факт заподіяння позивачці з вини відповідача - Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради моральної шкоди є цілком та беззаперечно доведеним, тому приходить до висновку про необхідність стягнення на її користь 50.000 грн. з метою часткової компенсації завданих їй немайнових втрат.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 07 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду, а в доход держави - 71 грн. 50 коп. несплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1166, 1167, 1168 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в користь ОСОБА_3 6.300 грн. відшкодування заподіяних матеріальних збитків, 50.000 грн. компенсації моральної (немайнової) шкоди та 07 грн. 50 коп. понесених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 56.307 грн. 50 коп.
Стягнути з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в доход держави 71 грн. 50 коп. несплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Оригінал рішення.