Справа № 640/19789/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
17 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року № 21-1199зп про заробітну плату за посадою, яку позивач обіймав до звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року № 21-1199зп, починаючи з 01 квітня 2020 року з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отримуваною пенсією за минулий час з 01 квітня 2020 року разово та однією сумою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії є необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує конституційні права на соціальний захист та пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України та Законами України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 10 липня 2020 року №2600-0311-8/94178, щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 з 01 квітня 2020 року пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №21-1199зп, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до перерахунку призначеної пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а отже у відповідача відсутні підстави для зменшення з 90 до 60 відсотків обрахування пенсії від заробітної плати та її обмеження максимальним розміром.
Крім того, відповідач, не погоджуючись з рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У апеляційній скарзі відповідач вказує, що рішення про відмову у перерахунку пенсії та дії про відмову у здійсненні такого перерахунку є правомірними, відповідно до чинного законодавства та в межах компетенції пенсійного органу.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
11 червня 2020 року Офісом Генерального прокурора видано позивачу довідку №21-1199зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою начальника управління.
25 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, до якої, серед іншого, додав зазначену довідку.
Однак, листом №2600-0311-8/94178 від 10 липня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії, мотивувавши його тим, що з урахуванням максимального розміру пенсії при проведенні перерахунку розмір пенсії зменшується.
Крім того, зазначило, що порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.
Разом з тим, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром, а також щодо виплати пенсії разово та однією сумою, є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок, тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
Частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
У подальшому, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім п. 8 частини першої ст 15, частини четвертої ст 16, абз. 1 частини другої ст. 46-2, ст. 47, частини першої ст. 49, частини п'ятої ст. 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1, частини третьої ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів.
Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, тому у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII.
Так, за частиною двадцятою статті 86 Закону України №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої ст. 86 Закону №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
«Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.04.2020 року у справі № 334/3092/16-а (2-а/334/17/17).
Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 впливає на правовідносини, пов'язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №21-1199зп.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії на підставі заяви про перерахунок пенсії та довідки Офісу Генерального прокурора №21-1199зп від 11 червня 2020 року є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій справі №560/2120/20 від 14.09.2020, висновки в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром, а також щодо виплати пенсії разово та однією сумою, з огляду на те, що такі вимоги повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок, судом першої інстанції не було враховано наступне.
Згідно абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначену норму введено Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17 зазначено, що дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (пункт 2 Прикінцевих положень цього Закону).
Враховуючи, що позивачу пенсія була призначена у 2003 році, відтак дія положень вказаного Закону від 24.12.2015 № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується.
З огляду на вказане, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягають перерахунку пенсії, колегія суддів зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, яке оформлене листом від 10 липня 2020 року №2600-0311-8/94178, позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії, зокрема зазначено, що згідно частини п'ятої статті 86 Закону №1697-VII порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років.
Так, у силу вимог частини другої статті 86 Закону №1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що постановою Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року по справі №758/5732/16 зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати з 11.03.2016 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмежень її максимального розмірі відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в розмірі 90% від суму заробітку за відповідною посадою на підставі довідки Генеральної прокуратури України.
Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, оскільки останній перерахунок пенсії позивача проводився з розміру 90% від суми місячного заробітку, то саме з такої суми має проводитись і наступний перерахунок і підстав для її зменшення немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта (позивача) щодо протиправності відмови відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Пенсія, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Виходячи з вищенаведеного, відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від розміру заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення пенсії позивачу, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У той же час, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсії однією сумою, задоволенню не підлягають, так як Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» є чинною, та встановлює відповідний порядок виплати коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для, зокрема, зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в резолютивній частині, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в редакції, з урахуванням вищевикладених мотивів судом.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 з 01 квітня 2020 року пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у розмірі 90% розміру грошового забезпечення, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №21-1199зп, без обмеження граничного розміру пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум».
В іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук