Справа № 826/19561/15 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
18 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Юрія Петровича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачами протиправно не включено позивача до переліку рахунків та Загального реєстру вкладників, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №240129310 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року Вклад «ПКкліен3м17%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс щоміс.»).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної зазначає, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні будь-які обов'язки перед позивачем, оскільки зарахування коштів здійснювалось виключно за рахунок внутрішньо-банківських проводок, що надавало підстави відносити дані операції до категорії сумнівних та такі, що штучно створили правові підстави для виникнення обов'язку провести виплату суми гарантованого відшкодування.
При цьому, відповідач звертає увагу, що договір між позивачем та ПАТ «Імексбанк» укладався під час дії обмежень, встановлених Національним Банком України згідно Постанови №16/БТ від 15.02.2015 «Про віднесення банку до категорії проблемних», тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 КАС України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2015 між ОСОБА_1 (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» укладено договір №240129310 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 Вклад «ПКкліен3м17%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс щоміс.»), за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 200 000 грн у тимчасове строкове користування на строк до 28.04.2015 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
22 січня 2015 року згідно заяви на перерахування готівки №18839, позивачем було внесено на поточний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі суми 200 000 грн.
У той же час, постановою Правління Національного банку України № 50 від 26.01.2015 ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
26 січня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк», згідно з яким в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Імексбанк» - Северина Юрія Петровича.
У подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «Імексбанк» та повноваження Уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 включно.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №330 від 21.05.2015 в ПАТ «Імексбанк» відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації Банку з 27.05.2015.
У свою чергу, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.05.2015 №105 розпочата процедура ліквідації та призначено Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 №1697 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Імексбанк», та делеговано всі повноваження ліквідатора Матвієнку А.А. з 05.09.2016.
Надалі, позивач, дізнавшись про свою відсутність в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до Уповноваженої особи Фонду з проханням включити його до реєстру вкладників, які отримують відшкодування за договором банківського вкладу.
За результатами розгляду звернення позивача Уповноважена особа з усної розмови повідомила про здійснення перевірки укладених банком правочинів з метою виявлення нікчемних операцій та правочинів, у зв'язку із чим призупинено виплати сум гарантованого відшкодування за вкладом.
Втім, відповідних дій Уповноваженою особою Фонду вчинено не було.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено факт наявності правових підстав для невключення позивача до Переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечить нормам законодавству та є протиправною.
Як наслідок, слід зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №240129310.
У той же час, позовні вимоги про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників, суд першої інстанції було відмовлено з огляду на їх передчасність та спрямованості таких вимог на захист прав та інтересів позивача в майбутньому.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно з частиною першою ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 2 Закону, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником в розумінні п. 4 частини першої ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частинами першою-третьою, п'ятою-шостою ст. 27 Закону №4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2015 між позивачем (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» було укладено договір №240129310 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року Вклад «ПКкліен3м17%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс щоміс.»).
У свою чергу, 22 січня 2015 року згідно заяви на перерахування готівки №18839, позивачем було внесено на поточний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі суми 200 000 грн.
З огляду на вказане, позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200 000 грн.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Так, частиною третьою ст. 38 Закону №4452-VI визначено перелік підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», від 16.07.2015 № 629-VIII, частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», доповнено пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як «здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства».
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону №4452-VI, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, що Уповноважена особа Фонду дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Як вказує Уповноважена особа Фонду, 15.01.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанова № 16/БТ «Про віднесення АТ «Імескбанк» до категорії проблемних», на підставі якої АТ «Імексбанк» було віднесено до категорії проблемних, крім того, для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища запроваджено певну низку обмежень, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На виконання приписів вищевказаної постанови в установі Банку було видано Наказ № 20-в від 16.01.2015 про дотримання встановлених обмежень.
Фактично з 15.01.2015 всім філіям і відділенням АТ «Імексбанк» було заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків.
Разом з тим, у період з грудня 2014 року по січень 2015 року, службовими особами ПАТ «Імексбанк», всупереч обмеженням, встановленим Національним банком України, проводились операції з перерахування коштів з рахунків фізичних та юридичних осіб, залишки яких перевищували 200 000 грн. на рахунки інших фізичних осіб, відкритих у ПАТ «Імексбанк».
Всього, як зазначає відповідач, у період з 01.12.2014 по 27.01.2015 службовими особами ПАТ «Імексбанк» було оформлено вибутково-прибуткових касових документів, без фактичного проведення касових операцій, на загальну суму 55 000 000 грн., що підтверджується Актом від 06.04.2015 № 06/04 та результатами внутрішньої перевірки ПАТ «Імексбанк», викладеними у листі 03.03.2016 №1201.
У свою чергу, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №757/8557/17-к накладено арешт на грошові кошти, що находяться на рахунках 361 фізичних осіб, відкритих у ПАТ «Імексбанк», МФО 328384, за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, заборонивши видаткові операції та/або інше їх використання, з наданням письмової інформації про суму коштів, на які накладено арешт на час надання ухвали для виконання, в тому числі на рахунок позивача.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що укладення вказаного договору та зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до початку віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (27.01.2015).
У даному випадку, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку за рахунок Фонду.
Крім того, доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами до суду першої інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача, як вкладника АТ «Імексбанк», до одного із визначених законом переліків вкладників, а у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, обов'язково зазначити конкретний пункт частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.
Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.
Жодних доказів того, що при укладенні договору банківського рахунку позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачем надані не були.
Також, в матеріалах справи відсутні докази не зарахування чи неналежного зарахування (порушення процедури) коштів на депозитний рахунок позивача, оскільки кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача були внесені особисто позивачем, що підтверджується копією квитанції (а.с. 13), на якій містяться підписи уповноважених осіб банку, відтиск штампу банківської установи.
Отже, оскільки вклад розміщено на рахунку ПАТ «Імексбанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI.
При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Вказаний правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15.
У той же час, у ході розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочини є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Відсутність вказаних обставин дає суду підстави стверджувати про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності укладеного правочину позивача з банком.
Велика Палата Верховного Суду у рішенням у справі №810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі №826/1793/16 також звернула увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом №2121-ІІІ, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Водночас, постанова Національного банку України від 15 січня 2015 року № 16/БТ згідно зі статтею 75 Закону № 2121-ІІІ містила банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суд попередньої інстанції таких обставин не встановив. При цьому, невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.
Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - АТ «Імексбанк», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.
Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи щодо віднесення правочину (операції) з розміщення коштів на депозитному рахунку позивача з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.
З огляду на зазначене, оскільки позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений Уповноваженою особою Фонду до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У той же час, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника стосовно того, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках фізичних осіб, відкритих у ПАТ «Імексбанк» у справі № 757/8557/17-к, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/31631/17-к від 27.06.2017 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі № 757/8557/17-к в частині арешту на грошові кошти фізичних осіб, що знаходять у тому числі, на рахунку позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №815/2864/17.
Відповідно до частини першої 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Згідно пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення) уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі - Перелік) (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
У відповідності до пункту 5 розділу ІІІ Положення протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновк суду першої інстанції про те, що зобов'язання Уповноваженої особи Фонду додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №240129310 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року Вклад «ПКкліен3м17%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс щоміс.») є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього.
У той же час, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на те, що Загальний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, вже сформовано, та такий перелік складається виключно на підставі інформації, наявної в переліку вкладників, який формується та передається Уповноваженою особою Фонду.
Тобто, вказані вимоги є передчасними та спрямовані на майбутній захист прав та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук