П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4964/20
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
представників позивача Бейгельзімера М.Г. та Степанок Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.11.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
11 червня 2020 року ТОВ «Експедитор» звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість від 30.04.2020 р №0063625104 на суму 22833,54 грн., №0063665104 на суму 20561,77 грн., від 21.04.2020 р, №0051085104 на суму 7826,95 грн., від 21.04.2020 р №0051105104 на суму 1383,14 грн., №0051095104 на суму 16331,70 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позов товариства задоволений повністю.
З ГУ ДПС в Одеській області стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 2102,00грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ «Експедитор» у задоволенні позову. Справу розглянути за участю представника апелянта/відповідача.
При цьому апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не було враховано те, що підставою для винесення оскаржуваних податкових рішень є висновки актів камеральних перевірок, якими встановлено порушення позивачем строків сплати самостійно визначених податкових зобов'язань, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивача Бейгельзімера М.Г. та Степанок Л.І., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Експедитор», за результатами якої складений акт від 19.12.2019 року №1931/15-32-51-04 та встановлені порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 99-101).
На підставі зазначеного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 30.04.2020 року:
- №0063625104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 22833,54 грн. (т. І а.с. 102);
- №0063665104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 20561,77 грн. (т. І а.с. 105);
Актом від 12.02.2020 року №1179/15-32-51-04, складеним за результатом проведеної ГУДПС камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивача, встановлені порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість (т. І а.с. 110-112).
На підставі зазначеного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.04.2020 року:
- №0051105104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1383,14 грн. (т. І а.с. 113);
- №0051095104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 16331,70 грн. (т. І а.с. 115).
Актом від 05.03.2020 року №1602/15-32-51-04, складеним за результатом проведеної ГУДПС камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивача, встановлені порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість (т. І а.с. 107-108).
На підставі зазначеного акту контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.04.2020 року №0051085104 форми «Ш» про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 7826,95 грн. (т. 1 а.с. 109).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними ТОВ «Експедитор» звернулося до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги товариства суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не спростував жодного доводу платника податків щодо протиправності нарахування йому штрафних санкцій відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у той час, як позивач надав до суду належні докази щодо своєчасності сплати ним за кожною декларацією самостійно визначених грошових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами пункту 61.2 зазначеної статті податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють таку сферу правовідносин.
Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.4 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункту 57.1 статті 57 ПК України).
Приписами підпункту 14.1.175, пункту 14.1, статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За правилами пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, вищезазначеними нормами податкового законодавства визначено порядок обчислення та сплати податкового та/або грошового зобов'язання, а також передбачена можливість здійснення податковим органом контролю за такими діями платника податків, шляхом проведення перевірок.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття оспорюваних у даній справі податкових повідомлень-рішень слугували висновки камеральних перевірок, відповідно до яких ТОВ «Експедитор» порушило граничні терміни сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Так, за висновками акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 19.12.2019 року №1931/15-32-51-04 ТОВ «Експедитор» порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, серед іншого, за податковими деклараціями з податку на додану вартість від 16.09.2019 №9211558389, від 16.10.2019 №9241242002, від 18.11.2019 №9274001543, за податковим повідомленням рішенням від 10.06.2019 №№75925106, 75935106 (т. І а.с. 99-101).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за зазначеними деклараціями сплачувалися задекларовані суми узгоджених грошових зобов'язань, що підтверджено копіями платіжних доручень, зокрема за декларацією №9211558389 від 16.09.2019, якою визначено суму ПДВ 44607 грн. - платіжними дорученнями: від 16.09.2019 №1004, від 19.09.2019 №7228, 20.09.2019 №7233, від 26.09.2019 №1035, від 24.09.2019 №7252, від 25.09.2019 №7257, від 26.09.2019 №7284, від 27.09.2019 №7290, які підтверджують сплату товариством 45210 грн. (т. ІІ а.с. 18, 19-26).
За декларацією №9241242002 від 16.10.2019, якою визначено суму ПДВ 40952 грн. - платіжними дорученнями: від 15.10.2019 №7405, від 18.10.2019 №1123, 21.10.2019 №7463, від 22.10.2019 №1131, від 23.10.2019 №7481, від 24.10.2019 №7486, від 25.10.2019 №7494, від 28.10.2019 №774996, від 29.10.2019 №7417, які підтверджують сплату товариством 41000 грн. (т. ІІ а.с. 28, 29-37).
За декларацією №9274001543 від 18.11.2019, якою визначено суму ПДВ 46648 грн. - платіжними дорученнями: від 21.11.2019 №7697, від 25.11.2019 №7715, 26.11.2019 №1231, від 27.11.2019 №1232, від 28.11.2019 №1236, від 29.11.2019 №1239, які підтверджують сплату товариством 44650 грн. (т. ІІ а.с. 41, 40-45).
Крім того, апеляційним судом встановлено, що вищезгадані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2019 №№75925106, 75935106 на час складання акту камеральної перевірки були скасовані рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №420/6102/19, що належним чином свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, та спростовує доводи апеляційної скарги про те, що перевіркою встановлено порушення строків сплати лише самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань.
До того ж, зазначене рішення суду від 17.12.2019 року залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року
Отже висновки акту від 19.12.2019 року №1931/15-32-51-04, що мали наслідком нарахування фінансових санкцій, частково спростовуються встановленими у даній справі обставинами.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2020 року №№0063625104, №0063665104.
За висновками акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 12.02.2020 року №1179/15-32-51-04ТОВ «Експедитор» порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, крім вищезгаданих податкових декларацій з податку на додану вартість від 16.09.2019 №9211558389, від 16.10.2019 №9241242002, від 18.11.2019 №9274001543, також і від 16.12.2019 року №9302696518 (т. І а.с. 112).
Водночас з матеріалів справи вбачається, позивачем сплачено самостійно задекларовану суму узгодженого грошового зобов'язання (46981 грн.), що підтверджено копіями платіжних доручень: від 19.12.2019 №7938, від 20.12.2019 №1303, від 23.12.2019 №7961, від 24.12.2019 №7978, від 26.12.2019 №1312, від 27.12.2019 №8000, які підтверджують сплату товариством 47000 грн. (т. ІІ а.с. 47, 48-53).
Отже, оскільки висновки акту від 12.02.2020 року №1179/15-32-51-04, що мали наслідком нарахування фінансових санкцій, повністю спростовуються встановленими у даній справі обставинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2020 року №№0051105104, 0051095104.
Враховуючи, що висновки акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 05.03.2020 року №1179/15-32-51-04 про порушення ТОВ «Експедитор» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вищезазначеною податковою декларацією від 16.12.2019 року №9302696518 спростовуються вище встановленими судом обставинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2020 року №0051085104.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що при визначенні самостійних грошових зобов'язань ТОВ «Експедитор» у деклараціях своєчасно та у повному обсязі сплачувало такі податкові зобов'язання (т. ІІ а.с. 5-121).
Також, суд першої інстанції погодився з позицією позивача та послався на ч. 4 ст. 78 КАС України, якою унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі №420/6102/19, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 року, встановлено, що податковий борг у позивача виник у зв'язку із тим, що податковий орган нараховував штрафні санкції за неузгодженим податковим повідомленням-рішенням, і всі сплачувані ТОВ «Експедитор» суми ПДВ зараховувались на погашення неіснуючого боргу, а не на поточні, самостійно задекларовані платежі.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Так, було встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 р по справі за №815/1744/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 р, у задоволенні позовної заяви ТОВ «Експедитор» до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 р. було відмовлено.
Однак, постановою Верховного Суду від 30.10.2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року адміністративний позов ТОВ «Експедитор» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 року.
Таким чином, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції постановою Верховного Суду від 30.10.2018 року свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях ГУ ДФС в Одеській області за №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 року, а прийняте у подальшому рішення суду від 25.02.2019 року про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001631405, №0001671405 від 10.01.2018 року - про відсутність обов'язку сплачувати вказані грогові зобов'язання та, відповідно, відсутність податкового боргу у позивача.
При цьому, відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не надав апеляційному суду жодного доказу на підтвердження несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) самостійно визначених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток
Оскільки відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно з'ясував усі обставини справи, оскаржуване рішення ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга ГУ ДПС в Одеській області не підлягає задоволенню.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.