П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/10688/20
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. ухвала суду першої інстанції прийнята у м. Одеса 07 грудня 2019 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради, а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, за період з 2017 року по 2020 рік, в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, за період з 2017 року по 2020 рік, у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, повернуто без розгляду адміністративний позов.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу, з направленням справи до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо необхідності повернення даного адміністративного позову, так як встановлені в його позовній заяві недоліки є формальними, а тому вони не перешкоджали відкриттю провадження у справі.
При цьому, позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно позбавлено його права на доступ до правосуддя.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не виконано у встановлені строки вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року про залишення без руху поданого адміністративного позову, а саме: не зазначено засобів зв'язку позивача; зазначено назву відповідача, яка не відповідає назві зазначеній в єдиному реєстрі; відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не надано доказів, підтверджуючих реєстрацію позивача у м. Миколаїв; не зазначено обставин зміни місця реєстрації позивача та не повідомлення про вказані обставини ГУ ПФУ в Одеській області та відповідача щодо обліку за місцем реєстрації; не надано всіх копій документів для відповідача, зокрема, копії заяви від 30 липня 2020 року та копії рішень з ЄДРСР; надані копії посвідчення учасника бойових дій та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю оформлені з порушенням вимог КАС України та мають погану якість; представником позивача не надано оригіналу довіреності для підтвердження своїх повноважень.
Внаслідок чого, судом першої інстанції зроблено висновок про повернення позовної заяви, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно п. 1 ч. 4 вказаної статті, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 7 вказаної статті встановлено, що ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, постановленою у даній справі, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано йому 10-денний строк, з моменту отримання копії ухвали, на усунення виявлених недоліків у позовній заяві.
В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що позовна заява містила наступні недоліки: не зазначені засоби зв'язку з позивачем; зазначено назву відповідача, яка не відповідає назві зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не надано доказів, підтверджуючих реєстрацію позивача у м. Миколаїв; не зазначено обставин зміни місця реєстрації позивача та не повідомлено про вказані обставини ГУ ПФУ в Одеській області та відповідача щодо обліку за місцем реєстрації; не надано всіх копій документів для відповідача, зокрема, копії заяви від 30 липня 2020 року та копії рішень з ЄДРСР; надані копії посвідчення учасника бойових дій та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю оформлені з порушенням вимог КАС України та мають погану якість; не надано оригіналу довіреності для підтвердження повноважень представника.
В свою чергу, перевіряючи вищевказані висновку суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, щодо висновку суду першої інстанції про те, що у позовній заяві не зазначено відомих засобів зв'язку з позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, в позовній заяві зазначено адресу для листування з позивачем, а також зазначено його номер телефону.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
В даному випадку, в позовній заяві зазначено також адресу для листування з представником позивача та його контактну інформацію, зокрема, адресу офіційної електронної пошти.
Щодо відсутності власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, в позовній заяві позивача наявне відповідне підтвердження.
При цьому, колегія суддів вважає, що факт підписання позовної заяви представником позивача не спростовує достовірність відповідного підтвердження.
Щодо відсутності доказів, підтверджуючих реєстрацію місця проживання позивача у м. Миколаїв, а також ненадання пояснень про обставини зміни реєстрації, колегія суддів зазначає, що подання таких доказів не передбачено ст. 161 КАС України.
Крім того, обставини зміни позивачем місця своєї реєстрації та докази повідомлення про вказані обставини ГУ ПФУ в Одеській області (не є відповідачем у справі), на переконання колегії суддів, також не вимагається процесуальним законодавством при подані позовної заяви.
Щодо наявності у представника позивача права завіряти копії поданих документів, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що у представника позивача відсутні повноваження на підписання заяви від його імені, так як його повноваження підтверджені копією довіреності, яка завірена цим же представником.
Між тим, постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа № 826/5500/18) зроблено висновок, що представники мають право завіряти копії виданих на їхнє ім'я довіреностей, а як наслідок, колегія суддів вважає, що завірена представником копія довіреності належним чином підтверджує його право на ведення справ у суді від імені позивача.
З аналогічних підстав колегія суддів вважає, що представник позивача має право завіряти копії доданих до позовної заяви документів.
При цьому, колегія суддів вважає, що наявна в матеріалах копія посвідчення позивача, яким підтверджується наявність у нього статусу ветерана війни - учасника бойових дій, виконана у достатній якості для встановлення змісту відповідного документу.
Щодо надання копій додатків позовної заяви до екземпляру позовної заяви для відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ч. 9 ст. 79 КАС України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
В даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що додатки його позовної заяви наявні у суб'єкта владних повноважень (оригінал заяви від 30 липня 2020 року) та є публічно доступними (судові рішення Верховного Суду в ЄДРСР).
Щодо невірно зазначеної назви відповідача, яка не відповідає назві зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В даному випадку, позивачем дійсно зазначено невірну назву відповідача - суб'єкта владних повноважень (ДЕПАРТАМЕНТ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ замість вірної - ДЕПАРТАМЕНТ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ).
В свою чергу, позивачем (його представником) після отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, не виконано вимог суду та не усунуто відповідний недоліків, що свідчить про неналежне виконання ними своїх процесуальних обов'язків.
Між тим, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до ст. 1 та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Між тим, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що позивачем зазначено ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача, а тому суд першої інстанції міг встановити вірну назву відповідача без позбавлення позивача права на доступ до правосуддя.
В свою чергу, вищевказаний факт неналежного виконання своїх процесуальних обов'язків позивачем (його представником), на переконання колегії суддів, є надто формальною підставою для повернення його позовної заяви.
Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 320, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.