ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 березня 2021 року м. Херсон Справа № 923/366/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕН" (73009, м. Херсон, вул.Нафтовиків, буд. 19, код ЄДРПОУ 41737731)
до:
відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріон корпорейшн" (73009, м.Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 19, код ЄДРПОУ 39755238)
відповідача-2: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)
про стягнення збитків у сумі 5 127 699 грн.81 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Рейлян М.С., адвокат, ордер № 172713 від 08.07.2020;
від відповідача-1: Корнелюк В.В., адвокат, ордер № 10003391 від 21.05.2020;
від відповідача-2: Логвіновська А.А., адвокат, довіреність № 175-К-О від 16.01.2019.
17.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕН" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" (надалі - відповідач-1) та до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач-2), яким просить:
1) стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» та з Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕН» збитки у розмірі 5 127 699,81 грн;
2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕН» штраф у розмірі 1 912 102,20 грн.
Ухвалою від 27.04.2020 по справі № 923/366/20 відкрито провадження у справі за позовною заявою про стягнення 7039802 грн. 01 коп.
Цією ухвалою суд здійснив роз'єднання позовних вимог у окремі два провадження з мотивів, вказаних у ній.
На підставі ухвали Господарського суду Херсонської області про відкриття провадження від 27.04.2020 у справі 923/366/20 у системі автоматизованого розподілу справ кожній вимозі присвоєно окремий номер справи.
У справі №923/406/20 розглядаються вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріон корпорейшн" та до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕН» штрафу у розмірі 1 912 102,20 грн.
Ухвалою суду від 27.04.2020 постановлено відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 21.05.2020.
Ухвалою суду від 21.05.2020 розгляд справи відкладено та призначено підготовче засідання на 10.07.2020.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.07.2020 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.07.2020.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.07.2020 зупинено провадження у справі № 923/406/20 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/1173/20, що знаходиться на розгляді Господарського суду м. Києва.
Судом встановлено, що по справі № 910/1173/20 рішенням Господарського суду м. Києва від 06.08.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2020 по справі № 910/1173/20 залишено без змін.
Ухвалою від 18.01.2021 поновлено провадження у справі на стадії підготовчого провадження та призначено на 09.02.2021.
В судовому засіданні 09.02.2021 закрито підготовче засідання та за клопотанням сторін розпочато судове засідання по розгляду справи по суті. В судовому засіданні при розгляду справи по суті було оголошено перерву до 05.03.2021.
В судовому засіданні 05.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Стислий виклад позиції позивача
27 серпня 2018 року між ТОВ «ВЕРЕН» та ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» укладено Договір оренди нерухомого майна №27-08/2018 (надалі за текстом - Договір оренди). Відповідно до умов зазначеного Договору оренди ТОВ «ВЕРЕН» прийнято в строкове платне користування об'єкти нерухомості - стаціонарні автозаправні станції.
Вказаним Договором, зокрема, надано в оренду АЗС №37, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с/рада Радгоспненська, АЗС, автодорога Херсон-Сімферополь (М24) 68 км; складається з: А-операторська, Б-навіс, 1-3-заправні колонки, 4-резервуари, 5-мостіння, 6-трансформаторна, В-дизельна. Вартість майна з ПДВ складає 58 855 836,00 грн.
« 24» січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕН» отримало повідомлення від Відповідача-1 про те, що останній в односторонньому порядку частково припиняє Договір оренди №27-08/2018 від 27 серпня 2018 року, в зв'язку з неможливістю його належного виконання через неправомірні дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (надалі з текстом - Відповідач-2), який в односторонньому порядку, в порушення порядку встановленого ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», розірвав Договір фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016р., укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.
Зазначений об'єкт нерухомості отримано Відповідачем-1 на підставі Договору фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016р., укладеним Відповідачем-1 з Акціонерним Товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - Відповідач-2) у 2016 році (надалі за текстом - Договір фінансового лізингу).
Згідно умов Договору оренди №27-08/2018 від 27 серпня 2018 та укладеної додаткової угоди від 01 грудня 2019 року термін користування зазначеним об'єктом Позивачем становив 35 (тридцять п'ять) календарних місяців, тобто до 01 грудня 2022 року.
Розірвання Договору допускається лише за згодою Сторін (п.7.4 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від « 01» грудня 2019 року).
ТОВ «ВЕРЕН» стало відомо, що розірвання Договору лізингу було зумовлене неналежним виконанням Відповідачем-1 та Відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань, що випливають із Договору лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016 року, укладеного між ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» та АТ КБ «Приватбанк». При цьому на сьогоднішній день триває судовий розгляд справ за взаємними позовами Відповідачів, щодо належного виконання умов Договору фінансового лізингу, а також щодо недійсності окремих умов такого Договору фінансового лізингу, у тому числі щодо дій прав Відповідача-2 направлених на одностороннє розірвання Договору фінансового лізингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.
Натомість, Відповідач-1 ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» в порушення п. 9.2. Договору оренди, а Відповідач-2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в порушення ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», вчиняють протиправні дії направлені на одностороннє розірвання Договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Внаслідок зазначених протиправних дій Відповідачів, Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕН» завдано збитки у розмірі 29 906 721,25 грн., що складаються із упущеної вигоди, прямих збитків.
Починаючи з серпня 2018 року ТОВ «ВЕРЕН» здійснювало господарську діяльність із реалізації паливо-мастильних матеріалів на території міста Херсон та Херсонської області.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що роздрібна торгівля пальним підлягає ліцензуванню. Ліцензія отримується на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. На виконання зазначених норм Закону Товариством було понесено витрати на оплату вартості ліцензії на роздрібну торгівлю пальним по АЗС №37 у розмірі 2000 грн., які списуються щомісячно, оскільки оплачені авансом за рік до 01.07.2020р. і на день подання позову складають 833,31 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки у формі упущеної вигоди, виходячи із наступного розрахунку.
Середній щомісячний дохід від реалізації пального становив 854 477,75 грн., що підтверджується звітами за періоди місячної реалізації пального місячної реалізації по АЗС №37 за останні 12 місяців 2019р.:
- реалізація пального згідно звіту за період січень 2019р. становить 347196,32 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період лютий 2019р. становить 391424,60 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період березень 2019р. становить 608465,24 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період квітень 2019р. становить 606005,89 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період травень 2019р. становить 843854,82 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період червень 2019р. становить 1389178,54 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період липень 2019р. становить 2100367,37 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період серпень 2019р. становить 1440836,79 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період вересень 2019р. становить 854186,12 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період жовтень 2019р. становить 708476,77 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період листопад 2019р. становить 544223,45 грн.;
- реалізація пального згідно звіту за період грудень 2019р. становить 419516,99 грн.
Всього реалізація пального: 10 253 732,90 грн./12 місяців = 854 477,75 грн.
Позивач доводить, що внаслідок дострокового розірвання договору Товариство недоотримало дохід (упущена вигода), що обчислюється за формулою:
УВ=Дміс*КМ,де:
УВ - упущена вигода;
Д міс - дохід Товариства за календарний місяць отриманий на орендованих об'єктах нерухомості;
КМ - кількість місяців, що залишалися до кінця дії Договору оренди відповідно до п.7.2 Договору.
Таким чином внаслідок дострокового розірвання договору Товариство недоотримало дохід (упущена вигода) у розмірі:
УВ = 854 477,75 * 35 = 29 906 721,25 грн.
Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами, відбувається за правилами ст. 1190 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до згаданої норми ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Позивач вважає, що оскільки Відповідачами спільно заподіяно шкоду ТОВ «ВЕРЕН» і така шкода завдана спільними, взаємопов'язаними та сукупними діями Відповідачів, що полягали у протиправному позбавленні ТОВ «ВЕРЕН» права користування орендованим майном і при цьому неможливо встановити у якому саме розмірі завдана шкода кожним з Відповідачів, то Відповідачі мають солідарно відшкодувати збитки завдані Позивачу. Неправомірне розірвання Договору фінансового лізингу зі сторони АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та одностороння відмова від зобов'язання з передачі в оренду АЗС №37 покладене на ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» призвели до втрат Позивача у вигляді прямих збитків та упущеної вигоди на яку розраховувало ТОВ «ВЕРЕН».
Позивач просить стягнути упущену вигоду солідарно з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН», так як об'єкт нерухомості було виведено із господарської діяльності ТОВ «ВЕРЕН» протиправно, з нанесенням матеріальної шкоди Позивачу, та неотриманням прибутку який Позивач розраховував одержати від здійснення господарської діяльності на АЗС №37, яка орендується по договору оренди №27-08/18 від 27.08.2018р.
За обставин, якби Відповідачами не було порушено свої зобов'язання, ТОВ «ВЕРЕН» розраховувало на отримання прибутку за період дії договору оренди №27-08/18 від 27.08.2018р. в тридцять п'ять місяців у розмірі 29 906 721,25 грн. (854 477,75 грн. * 35 місяців), але у зв'язку зі значною сумою судового збору, яку Позивач не в змозі заплатити на час подання позову, упущена вигода стягується за 6 місяців, а саме 854 477,75 * 6 місяців та складає 5 126 866,50 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами Договору Оренди №27-08/2018 від 27 серпня 2018 року передбачено, що такий договір може бути розірваний лише за згодою сторін (п. 7.4 Договору оренди із врахуванням Додаткової угоди від 01.12.2019 року).
Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.22 ч.1 ст.611, ч.1.ст 614 ст.ст. 623, 465, 1166 ЦК України.
Стислий виклад позиції відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОН КОРПОРЕЙШН»
Відповідач - 1 вважає, що позовні вимоги стосовно нього є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до умов укладеного між ТОВ «ВЕРЕН» та ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» Договору оренди нерухомого майна № 27-08/2018 від 27 серпня 2018 року та додаткової угоди до нього, ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» передало, а ТОВ «ВЕРЕН» прийнято в строкове платне користування об'єкт нерухомості - АЗС №37, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с/рада Радгоспненська, АЗС, автодорога Херсон-Сімфероноль (М24) 68 км; складається з: А-операторська. Б-навіс. 1- 3-заправні колонки, 4-резервуари. 5-мостіння, 6-трансформаториа, В-дизельна до 31 грудня 2019 року (надалі за текстом також - Договір оренди нерухомого майна).
На момент укладення договору оренди нерухомого майна, об'єкт нерухомості - АЗС №37, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с/рада Радгоспненська, АЗС, автодорога Херсон-Сімферополь (М24) 68 км знаходився в користуванні Відповідача-1. на підставі Договору фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016 укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.
В подальшому Відповідачем-1 було здійснено повернення Відповідачу-2 майна (автозаправної станції №37), у зв'язку з одностороннім розірванням з боку Відповідача-2 Договору фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016, наслідком чого стала неможливість Відповідача-1, виконати свої обов'язки за Договором оренди нерухомого майна, поза його волею перед Позивачем.
Про вищезазначені обставини Відповідач-1 повідомив Позивача, направивши останньому повідомлення від 24.01.2020 вих.№01/06.
В свою чергу, ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» вживало всіх можливих заходів щодо недопущення розірвання Договору фінансового лізингу від 16.09.2016 року з АТ «КБ Приватбанк» в односторонньому порядку.
Зокрема, ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» подано позов до господарського суду м. Києва до АТ «КБ Приватбанк» про визнання недійсним пункту 8.2 Договору фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016, яким передбачено право АТ «КБ ПРИВАТБАНК» на розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та відкрито провадження по справі №910/1173/20.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що порушення умов Договору оренди нерухомого майна сталося не з вини Відповідача-1, а тому зважаючи на зміст п. 9.6 Договору оренди нерухомого майна, яким визначено, що сторона звільняється від відповідальності за порушення умов цього договору, якщо таке порушення сталося не з її вини. Відповідач-1 не має нести відповідальності перед Позивачем за порушення умов.
Відповідач-1 вважає, що позовні вимоги стосовно нього не підлягають задоволенню, оскільки в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, а саме відсутні його складові: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
Стислий виклад позиції відповідача-2 : АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
16.09.2016 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" укладено Договір фінансового лізингу № 4П16079ЛИ (далі по тексту - Договір лізингу), на виконання якого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно Акту прийому - передачі передав, а ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" прийняло нерухоме майно в кількості 2 одиниць (у тому числі нерухоме майно за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с/рада Радгоспненська, АЗС, автодорога Херсон-Сімферополь (М24) 68 км;, складається з: А-операторська, Б-навіс, 1-3-заправні колонки, 4-резервуари, 5 мостіння, 6-трансформаторна, В-дизельна) та зобов'язалося сплачувати лізингові платежі в порядку та розмірах визначених договором лізингу.
Правовідносини, які виникають з договору фінансового лізингу, регулюються спеціальним законом - Законом України "Про фінансовий лізинг".
Об'єкти, що були передані ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕИШН", є власністю АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Договір лізингу було укладено з наданням права Лізингоодержувачу передати в об'єкти лізингу в оренду третім особам без дозволу АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Тобто, за договором фінансового лізингу ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" отримало речові права на предмети лізингу, у тому числі право передавати предмети лізингу в оренду (суборенду).
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не втручався у господарську діяльність ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" та правовідносини останнього з орендарями (суборендарями).
Нерухоме майно, що є предметом договору лізингу, було передано ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕИШН" в оренду (суборенду) третім особам, серед яких було ТОВ "ВЕРЕН".
В той же час, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" взятих на себе договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу, виникла заборгованість перед Банком, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" про стягнення 25 750 236,18 грн. (справа № 923/66/19).
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.05.2019 було задоволено позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стягнуто з ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - 11 861 332,93 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів 9 820 299,35 грн. заборгованості за відсотковою винагородою, 4 068 603,90 грн. пені та 386 253,54 грн компенсації по сплаті судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 було частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН».
Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.19 у справі №923/66/19 скасовано частково.
Позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені у сумі 4 068 603,90 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» 4 012 421,34 грн. пені., 385410,80 грн. компенсації по сплаті судового збору.
В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.19 у справі №923/66/19 залишено без змін.
Тобто, станом на сьогоднішній день, судовим рішенням у справі № 923/66/19 встановлено факт виникнення заборгованості ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за Договором лізингу, що підтверджує неналежне виконання ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом: вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Відповідно до пп. 8.2.3. п. 8.2 Розділу 8 Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках: у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за Договором.
Відтак, право лізингодавця на односторонню відмову від договору встановлено умовами договору фінансового лізингу та законом, а саме статтею 782 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг".
АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як власник предметів лізингу мав та має право одержувати економічний та фінансовий ефект від свої власності.
Натомість, внаслідок неналежного виконання ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, такого економічного та фінансового ефекту Банк не отримував.
У зв'язку з неналежним виконання Лізингоодержувачем умов Договору лізингу, 21.01.2020 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" скористався своїм законним правом на дострокове розірвання Договору фінансового лізингу, шляхом направлення ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" повідомлення про його дострокове розірвання з 04.02.2020 та вимагав у встановлений термін розірвання (04.02.2020): сплатити заборгованість за договором фінансового лізингу; по акту прийому-передачі повернути Майно, яке було передано Банком ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН".
Таким чином, Договір лізингу є розірваним з 04.02.2020 в односторонньому порядку на підставі пп. 8.2.3. п. 8.2. Договору.
В подальшому, на підставі пп. 6.2.4 п. 6.2, п. 8.3 Договору фінансового лізингу, 11.02.2020 ТОВ "ПРІОН-КОРПОРЕЙШН" добровільно передав АТ КБ "ПРИВАТБАНК" нерухоме майно за адресою - Херсонська область, Скадовський район, с/рада Радгоспненська, АЗС, автодорога Херсон-Сімферополь (М24) 68 км;, складається з: А-операторська, Б-навіс, 1-3-заправні колонки, 4-резервуари, 5 мостіння, 6-трансформаторна, В-дизельна, про що складено відповідний Акт.
Добровільною передачею предметів лізингу та підписанням Акту прийому-передачі, ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" підтвердило законне право Банку на одностороннє припинення договору фінансового лізингу та правомірність дій АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Станом на дату розірвання договору фінансового лізингу, Договір фінансового лізингу повністю або частково не визнавався не дійсним.
З аналізу викладеного можна дійти висновку, що Договір оренди (суборенди), є похідним від договору фінансового лізингу і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору фінансового лізингу.
У разі втрати чинності договором фінансового лізингу припиняються права Лізингоодержувача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.
Договір оренди (суборенди) припиняється одночасно з припиненням договору фінансового лізингу, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.
Таким чином, договір оренди (суборенди) № 27-08/2018 від 27.08.2018 р., що укладений Лізингоодержувачем в якості наймодавця з ТОВ "ВЕРЕН", є похідним від Договору лізингу та припиняє свою дію одночасно з припиненням Договору лізингу.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішеннях Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/17082/17 (постанова від 16.03.2018р.і. № 909/500/18 (постанова від 15.05.2019 р.).
Підсумовуючи викладене, відповідач-2 зазначає:
1.Договір фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016, є розірваним з 04.02.2020.
2.Нерухоме майно було повернуто власнику АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в добровільному порядку на підставі пп. 6.2.4 п. 6.2, п. 8.3 Договору лізингу.
3.Внаслідок розірвання Договору фінансового лізингу, ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" втратило всі права на предмети лізингу, у тому числі право передавати предмети лізингу в оренду (суборенду).
4.Договір оренди № 27-08/2018 від 27.08.2018 припинив свою дію одночасно з припиненням Договору фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016.
5.АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не пов'язаний жодними господарськими зобов'язаннями з ТОВ «ВЕРЕН».
6.Розірвання договору фінансового лізингу, було наслідком неналежного виконання ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" свої договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Отже, як ст. 782 ЦК України, так і ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця на односторонню відмову від договору у випадку несплати лізингоодержувачем платежів, при цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також встановлено право лізингодавця у безспірному порядку вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відтак, єдине визначене у позовній заяві твердження позивача щодо протиправної поведінки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є безпідставним та необґрунтованим.
Виходячи із викладеного, у діях АТ КБ "ПРИВАТБАНК" очевидно відсутній будь-який склад цивільного правопорушення, оскільки дії Банку є повністю правомірними, вчиненими відповідно до закону і договору з метою захисту своїх прав та законних інтересів власника майна, при цьому, право позивача не є порушеним, а заявлений до стягнення розмір упущеної вигоди є необґрунтованим та абстрактним.
Також, враховуючи наявність заборгованості ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" необхідно встановити чи виконувались позивачем умови договору оренди в частині своєчасної сплати орендних платежів та чи не є наслідком, можливе неналежне виконання позивачем умов договору оренди, порушенням порядку сплати лізингових платежів відповідачем-1.
Правові висновки суду та мотивувальна частина рішення
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Виходячи з вищезазначених приписів законодавства, слід прийти до висновку, що під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 911/917/1 6, від 01.04.2019 року у справі №909/654/18).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України).
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані дим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона. яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною: матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як протиправна.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом встановлено, що відповідно до п.9.6 договору оренди від 27.08.2018 сторони звільняються від відповідальності за порушення умов цього договору, якщо таке порушення сталося не з її вини. Відповідачем-1 було здійснено повернення Відповідачу - 2 майна (автозаправної станції №37), у зв'язку з одностороннім розірванням з боку Відповідача-2 Договору фінансового лізингу №4П16079ЛИ від 16.09.2016, наслідком чого стала неможливість Відповідача-1, виконати свої обов'язки за Договором оренди нерухомого майна, поза його волею перед Позивачем.
Тобто, вини відповідача-1 щодо невиконання своїх договірних зобов'язань, які полягають в передачі майна, оговореного за умовами договору в оренду, немає, тому у відповідності до п.9.6 заданого договору він не може бути притягнутий до відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що дії АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (стосовно стягнення заборгованості за договором лізингу, одностороннього розірвання договору лізингу, повернення предмету лізингу) є правомірними, вчинені відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України "Про фінансовий лізинг", положень Договору лізингу, та спрямовані на захист прав та інтересів Банку, як власника майна зокрема, одностороннє розірвання Договору лізингу було вчинено Банком відповідно до ст. 651, 782 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", пп. 5.1.8 п. 5.1, пп. 8.2.3. п. 8.2. Договору лізингу, а безпосереднє повернення майна (предмету лізингу) здійснено на підставі пп. 6.2.4 п. 6.2, п. 8.3 Договору лізингу. При цьому, договір оренди № 27-08/2018 від 27.08.2018 р. є похідним від Договору лізингу та припинив свою дію в силу закону - ч. 1 ст. 761, ч. 1,2 ст. 774 ЦК України.
При таких обставинах, вина відповідачів: ТОВ "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в збитках у вигляді упущеної вигоди відсутня.
Суд зазначає, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанова Верховного Суду України від 14.06.2017у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).
Позивач, здійснюючи розрахунок розміру упущеної вигоди, наводить формулу розрахунку з якої не можна встановити можливість позивача реально отримати таке майно (у визначеному розмірі) за умови подальшої дії договору оренди.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом положень ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України під упущеною вигодою вважаються - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проводячи аналіз вказаних норм можна дійти висновку, що особа має право звернутись до суду за захистом свого порушеного права, в тому числі із вимогами щодо стягнення збитків (упущеної вигоди), доходів які особа могла б одержати, але не одержала саме станом па день звернення нею до суду.
Неодержаними доходами (упущеною вигодою) є така втрата кредитором очікуваного збільшення (приросту) у майні, які ґрунтуються на точних даних, безспірно підтверджуються можливістю одержання ним грошових сум або інших цінностей, як би зобов'язання було виконано боржником. Тобто, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушено (упущена вигода).
Під час визначення неодержаних доходів враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання.
Про те в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували можливість реального та неминучого одержання позивачем доходів, у разі виконання умов договору оренди, а також доказів того, що останній вжив будь-яких заходів для одержання цих доходів.
При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до норм ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення оформлено і підписано 15.03.2021
Суддя Л.М. Немченко