Справа № 640/11997/20 Головуючий у І інстанції - Шейко Т.І.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
15 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєва Анна Миколаївна, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати йому гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у розмірі 190 000,00 грн. в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зобов'язати Фонд гарантування вкладі фізичних осіб виплатити на його користь гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у розмірі 190 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 966,15 грн.
Не погоджуючись з судовими рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що на момент звернення позивача до суду з даним позов банк уже було ліквідовано, всі документи передано на зберігання до архіву НБУ і Фонд не був ліквідатором банку, тобто відповідачем завершено виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами вкладникам ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС»). Щодо понесених витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірним із складністю справи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 27.06.2014 між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» укладено договір банківського вкладу (депозиту) №43242 «Планер», згідно якого Банк приймає від клієнта (Позивача) на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк в один календарний місяць та зобов'язується сплачувати проценти за їх використання. Квитанцією №ТR.57543.17827.4 від 27.06.2014 позивач вніс на свій вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн, відповідно договору.
14.08.2014 постановою Правління Національного банку України № 491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 14.08.2014 № 119 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС».
10.11.2014 Постановою Правління Національного банку України № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.11.2014 № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. № 6 від 18.11.2014 визнано нікчемними транзакції та Договір банківського вкладу (депозиту), що укладений між банком та позивачем та застосовано наслідки нікчемності договору банківського вкладу (депозиту), що є нікчемним з підстав, викладених у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Не погоджуючись з вказаним Наказом № 6 від 18.11.2014 Фонду про віднесення Договору банківського вкладу (депозиту), що укладений між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» до категорії нікчемних, позивач звернувся з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 по справі №826/25965/15, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, позовні вимоги позивача задоволені частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №43242 від 27.06.2014, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС», оформленого наказом №6 від 18.11.2014 (згідно переліку), та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Оберемка Романа Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На виконання судових рішень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» звернулася з листом до Фонду про уточнення переліку вкладників та необхідності включення до Загального реєстру позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 190 000,00 грн. згідно договору банківського вкладу № 43242 від 27.06.2014.
На виконання рекомендацій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС», Фонд здійснив включення позивача до Загального Реєстру вкладників, однак здійснення виплати не було вчинено, про що зазначено в листі вих. №27-216/19 від 04.01.2019.
04.01.2019 листом вих. №27-216/19 відповідач повідомив позивача, що слідчим СВ Печерського УП ГУ НП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018101060000066 і кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_1 в ПАТ «КБ «УФС» постановою прокурора у кримінальному проваджені Київської місцевої прокуратури №6 від 21.03.2018 визнані речовим доказом відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, тому виплата відшкодування буде можливою лише після прийняття відповідного процесуального рішення у кримінальному проваджені».
06.03.2020 позивачем отримано лист від відповідача за вих. №02-036-3604/20, зі змісту якого вбачається, що 05.06.2019 Уповноваженою особою Фонду було подано документи державному реєстратору для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, зазначено, що передбачений ст.ст. 26, 28 Закону № 4452-VI строк виплати коштів відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «УФС» закінчився, правові підстави для виплати Фондом гарантованих сум відшкодування за вкладами відсутні, у зв'язку з чим Фондом гарантування вкладів було прийнято рішення не виплачувати гарантовану суму відшкодування за вкладом позивача, яку включено до реєстру на виплату на виконання рішення суду, у зв'язку з ліквідацію ПАТ «КБ «УФС».
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені Фондом обставини як такі, що унеможливлюють виплату позивачу гарантованої суми відшкодування, відсутні, тоді як сам факт включення позивача до загального Реєстру вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в межах гарантованої суми не заперечується. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у межах спірних правовідносин обставин, які б перешкоджали виплаті на користь позивача гарантованої суми відшкодування за вкладом у ПАТ «КБ «УФС».
Проте, розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями ст.. 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною першою статті 28 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 по справі №826/25965/15 було встановлено, що позивач має право на відшкодування гарантованої суми коштів як вкладник за депозитом з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і передусім її необхідно включити у відповідні списки вкладників.
З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №12661110046007762 про припинення державної реєстрації ПАТ «КБ «УФС» як юридичної особи.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 817/777/16 звертає увагу на те, що юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи. Першочергово суд повинен визначити, чи має цей спір ознаки публічно-правового характеру або є приватноправовим, що обумовлений порушенням прав позивача неналежним виконанням банком узятих на себе договірних зобов'язань.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За визначенням п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VIУ Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Частиною другою статті 37 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.
Тобто, Фонд безпосередньо, або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноважень органів управління та контролю банку та діє, в тому числі, як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.
Разом з тим, за визначенням ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
З огляду на викладене, юрисдикція спору, однією зі сторін якого є Фонд, визначається з огляду на зміст правовідносин та функції Фонду або його уповноваженої особи.
Відповідно до правових положень ч.ч. 3 та 4 ст. 53 Закону № 4452-VI, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Як вже зазначалося, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ПАТ «КБ «УФС».
Зважаючи на те, що ПАТ «КБ «УФС» ліквідовано як юридичну особу, повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припинені з серпня 2019 року, відповідно до положень ст. 53 Закону № 4452-VI.
Відповідно, в межах спірних правовідносин, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не здійснює публічно-владні управлінські функції, визначені спеціальним законом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2019 у справі №826/25965/15 не було зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчиняти дії щодо позивача.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що позивач має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми за договором №№43242 банківського вкладу «Планер» на суму 190 000,00 грн., однак дане питання має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
З огляду на вказані правові норми КАС України, адміністративне судочинство регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Так, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що спірні правовідносини не містять ознак публічно-правового спору та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у даному випадку, розгляд справи підлягає в порядку цивільного судочинства.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Щодо додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Оскаржуване рішення від 07.12.2020 та додаткове рішення від 23.12.2020 були ухвалені внаслідок задоволення позову, тому суд першої інстанції вирішував питання розподілу судових витрат.
Проте, зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду дійшов висновку про їх скасування з ухваленням нового рішення, яким провадження у справі закрито, а тому зазначені судові рішення підлягають скасуванню. Детальний їх аналіз не є необхідним, оскільки судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються у разі закриття провадження у справі.
Аналогічний процесуальний підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 04.12.2020 у справі №160/2986/19.
Керуючись ст. ст. 134, 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєва Анна Миколаївна, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк