Справа № 826/6820/17
15 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді Кучми А.Ю.
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Акціонерного товариства в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про ухвалення додаткового рішення за апеляційними скаргами Антимонопольного комітету України та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» до Антимонопольного комітету України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та філія «Дарницький вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач та третя особа - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» подали апеляційні скарги, в яких вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просили вказану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» відмовлено.
27.01.2021 третя особа звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на користь Акціонерного товариства в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 3600,00 грн.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з п. 17 Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» № 7 від 20.05.2013 встановлено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» при поданні апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року було сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 09 серпня 2017 року № 17-9421 та №17-9422 (т.3 а.с. 43, 44). Сплачений судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.
Згідно ч. 1-6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно ч. 11 статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, філію «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залучено судом першої інстанції як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, тобто, таке товариство фактично виступало на стороні відповідача, та заперечувало проти задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин, у такому ж порядку, як визначено ч. 1-6 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню і судові витрати, понесені заявником (третьою особою).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 27 травня 2019 року у справі № 821/410/17 (адміністративне провадження № К/9901/38581/18).
Отже, вказані норми визначають стягнення на користь суб'єкта владних повноважень витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстави для розподілу витрат (судового збору) відсутні.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 139 КАС України передбачено право на відшкодування судових витрат, у тому числі витрат по сплаті судового збору (у всіх інстанціях) лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Проте, жодним нормативно-правовим актом не встановлено права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - суб'єкта владних повноважень на відшкодування судових витрат, у тому числі судового збору у разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, з огляду на наведене правове обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що понесені витрати Акціонерного товариства в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в суді апеляційної інстанції не підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», тому, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення заяви, оскільки КАС України таке не передбачено.
Враховуючи наведене, клопотання про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат з позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 229, 248, 252, 256, 329 КАС України, колегія суддів,
У задоволенні заяви Акціонерного товариства в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про ухвалення додаткового рішення за апеляційними скаргами Антимонопольного комітету України та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» до Антимонопольного комітету України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та філія «Дарницький вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:В.О. Аліменко
Н.В. Безименна