Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 610/2633/17
провадження № 51-5897км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220190000884, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Чугуївський міський суд Харківської області вироком від 02 листопада 2018 року визнав винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочинів і призначив покарання:
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Зарахував ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення. Вирішив питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 06 серпня 2017 року, приблизно о 20.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_2 , діючи з корисливим мотивом та умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заволодіння її майном, усвідомлюючи, що остання зможе в послідуючому викрити його, а також може чинити йому опір, цеглиною неодноразово наніс їй удари по голові, спричинивши тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_8 померла. Після цього, упевнившись в тому, що ОСОБА_6 не подає ознак життя, обшукав вищевказаний житловий будинок на предмет наявності грошових коштів та, знайшовши мобільний телефон «Nокіа 1100», вартістю 138.66 грн., що належав потерпілій, заволодів ним. Після цього він зник з місця вчинення злочину, розпорядившись вищевказаним майном на власний розсуд.
Крім цього, 06 серпня 2017 року, приблизно о 22.00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_2 , повторно, з корисливих мотивів та умислом, направленим на незаконне збагачення за рахунок інших осіб, незаконно заволодів грошима у сумі 2 300 грн., які належали ОСОБА_8 , після чого зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
Він же, 07 серпня 2017 року, приблизно о 01.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , керуючись умислом, направленим на використанняавтомобілю «ГАЗ-24», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , вартість якого становить 26 360 грн., який належить ОСОБА_9 , в особистих цілях, для отримання неправомірної вигоди, за допомогою мотузки шляхом буксирування незаконно заволодів вказаним автомобілем та відбуксував його з метою продажу у вигляді брухту чорного металу, таким чином розпорядившись ним на власний розсуд.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 02 листопада 2018 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 404 КПК України не дослідив повторно обставини, встановлені судом першої інстанції, обмежившись посиланням на доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій.
При цьому, сторона захисту вважає, що без належної оцінки апеляційного суду залишились доводи скарги щодо безпідставної кваліфікації дій ОСОБА_6 за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність у засудженого корисливого умислу при вбивстві потерпілої. Враховуючи викладене, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Крім цього, захисник вважає, що судові рішення ґрунтуються на припущеннях, за змістом скарги зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПКУкраїни.
При цьому суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при перегляді кримінального провадження в касаційному порядку виходить з фактичних обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону виконано, а доводи захисника про допущенні судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів уважає безпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, сторона захисту подала апеляційну скаргу, у тому числі і з підстав відсутності корисливого умислу у засудженого під час вчинення вбивства потерпілої ОСОБА_8 та відсутність наміру вчиняти розбійний напад на неї.
Вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187 КК).
Спростовуючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд послався на показання самого засудженого, який в суді першої інстанції повідомив, що прийшов до потерпілої ОСОБА_8 з метою отримати від неї гроші, а також вказав, що засуджений неодноразово звертався до потерпілої з метою позичити у неї гроші; після вчинення нападу на ОСОБА_8 та вбивства останньої він заволодів її мобільним телефоном, який намагався продати, а також намагався згодом здати на металобрухт автомобіль «ГАЗ-24», який знаходився на території домоволодіння, де проживала потерпіла, для отримання грошей, що у сукупності підтверджує наявність у засудженого саме корисливого мотиву під час вчинення вбивства потерпілої. За таких обставин його діяння за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно. З цим висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Також колегія суддів Верховного Суду не убачає обґрунтованими доводи скарги захисника про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, оскільки ним не досліджувалися повторно докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Як убачається з матеріалів провадження, ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні, захисник не ставив питання про повторне дослідження будь-яких доказів. При цьому апеляційний суд повністю погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, і не надавав жодному доказу іншої оцінки.
На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, ретельно перевіривши доводи скарги, обґрунтовано залишив її без задоволення, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена, а тому доводи касаційної скарги про допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи в касаційному порядку не встановлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3