Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 695/1968/18
Провадження № 51-4563 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250150000606, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 , раніше судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_9 та прокурором і визнано його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2017 року у виді 6 місяців позбавлення волі, й ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.
Цим же вироком затверджено угоду про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_10 та прокурором і визнано його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2017 року у виді 6 місяців позбавлення волі, та ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.
Згідно з вироком 25 березня 2018 року о 19.00 год. ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли через паркан на територію ТОВ «Золотоніський завод залізобетонних виробів», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , де, скориставшись відсутністю охорони, проникли через отвір в стіні до боксу, звідки таємно викрали з автомобіля КАМАЗ-43106, що належить ФОП ОСОБА_11 , дві акумуляторні батареї, вартістю 1915,20 грн., чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму, а також таємно заволоділи з автонавантажувача, що належить ФОП ОСОБА_12 , акумуляторною батареєю марки «Еnergia», вартістю 705,60 грн., спричинивши потерпілому ФОП ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Свою вимогу обґрунтовує тим, що судове засіданні в суді апеляційної інстанції було проведено без його участі та без участі захисника. Вказує про відсутність в матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_13 просить вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року та ухвалуЧеркаського апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказаний вирок є незаконним та постановлений з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Посилається на те, що з тексту вироку Золотоніського міськрайонного суду від 09 серпня 2018 року слідує, що в ньому описується роль та дії ОСОБА_8 як співучасника злочинів. Однак, обвинувачення ОСОБА_8 не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і факти його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначає, що така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_8 у кримінальних правопорушеннях грубо порушує передбачені ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів.
Також вважає, що в суді апеляційної інстанції було порушено право на захист його підзахисного, оскільки суд не вирішив клопотання про призначення йому захисника, судове засідання відбулося без участі ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження
Захисники підтримали подані скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими і просить їх залишити без задоволення.
Інші учасники судового провадження було належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Доводи, викладенні в касаційних скаргах, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У статті 59 Конституції України закріплено конституційні права громадян на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права засудженого на захист. Водночас участь у справі захисника є обов'язковою тоді, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Статтею 6 Конвенції визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 КПК України захисник залучається судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку визначених статтями 49 та 53 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 в апеляційній скарзі заявляв клопотання про призначення йому захисника за рахунок держави для захисту його інтересів в суді апеляційної інстанції (Т-2, а.с. 90). Також він повторно висловлював таке клопотання у своїй заяві від 24 лютого 2020 року (Т-2, а.с. 124).
Однак, при прослуховуванні технічного носія інформації на якому зафіксоване судове засідання суду апеляційної інстанції від 17 червня 2020 року встановлено, що апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_8 на клопотання про призначення йому захисника за рахунок держави не відреагував, залишивши його поза увагою, що, на думку колегії суддів, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, перевіркою суду касаційної інстанції встановлено, що захисник ОСОБА_13 призначений ОСОБА_8 за його заявою регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Черкаській області 16 вересня 2020 року на етапі ініціювання касаційного оскарження й доручення захисника діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень.
Окрім того, апеляційний суд, в своїй ухвалі, відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 , належним чином свою позицію не обґрунтував.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
При цьому суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої обвинувачення не висувалось чи матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в мотивувальній частині зазначив, що вказаний злочин вони вчинили за попередньою змовою з ОСОБА_8 .
Однак, як убачається з вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року, цим вироком було затверджено угоду про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_9 , підозрюваним ОСОБА_10 та прокурором і визнано їх винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання, а судове провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 не здійснювалося.
В матеріалах провадження є копія вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2020 року, яким ОСОБА_8 засуджений за те ж кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, у ту ж дату й щодо тих самих потерпілих.
Однак, цей вирок є рішенням в іншому кримінальному провадженні, й на час ухвалення рішення апеляційним судом він не був чинним, оскільки також оскаржувався в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_14 підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_14 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 червня 2020 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3