Справа № 120/394/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
10 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року (складене 03 лютого 2021 року у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 29.01.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594 та поновлення позивачу місячного строку для пред'явлення виконавчого листа № 120/1293/19-а до виконання.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду 03.02.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач вправі повторно пред'явити відповідачу до виконання виконавчий лист, що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального порушення прав та законних інтересів позивача, як стягувачу, а відтак і відсутність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивач має право на відновлення виконавчого провадження, не враховано стан здоров'я, інвалідність та можливість стаціонарно лікуватись. Також вказує, що він не просив визнавати протиправною та скасовувати постанову, а лише скасувати.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2021 о 10:50 год.
10.03.2021 представником відповідача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі № 120/1293/19-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 01.07.2018 без урахування обмежень максимального розміру пенсії.
23.07.2019 вказане рішення набрало законної сили.
16.08.2019 судом видано виконавчий лист № 120/1293/20-а. При цьому зазначено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 24.07.2022.
16.09.2019 на ім'я Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області позивач подав заяву про примусове виконання рішення суду від 31.05.2019 у справі № 120/1293/19-а, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 19.09.2019 на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/1293/19-а від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження № 60101594.
Надалі постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. від 30.06.2020, прийнятою у виконавчому провадженні № 60101594, вирішено повернути виконавчий лист стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2019 у справі № 120/3392/20-а вказану постанову визнано протиправною та скасовано.
17.09.2020 це рішення набрало законної сили у зв'язку з прийняттям колегією суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвали від 17.09.2020 про повернення апеляційної скарги відповідача.
Постановою державного виконавця Плахотнюк Н.Ю. від 07.10.2020 відновлено виконавче провадження № 60101594 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/1293/20-а від 16.08.2020.
Зазначену постанову позивач отримав 12.10.2020. Ця обставина вважається безспірною, оскільки, визнається позивачем та підтверджується наданими відповідачем доказами, а саме квитанцією про надіслання поштової кореспонденції на адресу позивача та витягом АТ "Укрпошта" з відстеження поштових відправлень.
24.12.2020 державний виконавець Плахотнюк Н.Ю. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 60101594 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з непред'явленням стягувачем виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Позивач, посилаючись на те, що з поважних причин не зміг пред'явити оригінал виконавчого листа до виконання у строк, встановлений державним виконавцем, просить суд скасувати вищезазначену постанову задля захисту його прав та інтересів, як стягувача у відповідному виконавчому провадженні.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення
Підстави закінчення виконавчого провадження визначаються ст. 39 Закону № 1404-VIII.
Так, пунктом 13 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Положеннями статті 41 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Таким чином, однією з законних підстав для закінчення виконавчого провадження є непред'явлення стягувачем до виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні, що було відновлене у зв'язку із скасуванням судом постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, в місячний строк з дня надходження до стягувача постанови виконавця про відновлення виконавчого провадження.
Згідно матеріалів справи у зв'язку з набранням законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2019 у справі № 120/3392/20-а про скасування постанови від 30.06.2020 про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № 60101594, 07.10.2020 державний виконавець виніс постанову про відновлення зазначеного виконавчого провадження.
Вказану постанову позивач отримав 12.10.2020, а, отже, в силу вимог статті 41 Закону № 1404-VIII був зобов'язаний у строк до 12.11.2020 пред'явити відповідачу до виконання оригінал виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі № 120/1293/20-а.
Зазначеного обов'язку позивач не виконав. При цьому у пункті 2 постанови державного виконавця від 07.10.2020 про відновлення виконавчого провадження містилися роз'яснення про обов'язок стягувача у місячний строк з дня одержання постанови пред'явити до виконання повернутий виконавчий лист.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувана постанова від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594 прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Стосовно доводів позивача про те, що він не просив суд визнавати протиправною постанову державного виконавця, а лише скасувати її колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України.
Пунктом 2 частини 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Таким чином прийняттю рішення про скасування судом рішення суб'єкта владних повноважень має передувати визнання судом такого рішення протиправним.
Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватись безпосередньо індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відтак, виходячи із завдання адміністративного судочинства, яке полягає в ефективному захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, для прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд неодмінно має встановити наявність факту порушення прав, свобод або інтересів заявника у зв'язку з прийняттям такого рішення.
Проте реального порушення законних прав та інтересів позивача, як стягувача, у зв'язку з прийняттям оскаржуваної постанови не встановлено, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову та скасування постанови державного виконавця немає.
Стосовно доводів позивача про те, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач має право на відновлення виконавчого провадження, не враховано стан здоров'я, інвалідність та можливість стаціонарно лікуватись слід зазначити наступне.
Позивач вказує на те, що після отримання 12.10.2020 постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження не зміг своєчасно пред'явити виконавчий лист до виконання через погіршення стану його здоров'я та необхідністю лікування.
Однак, судом першої інстанції вірно враховано, що вказані доводи позивача належними доказами не підтверджуються, а додані до позовної заяви медичні документи не свідчать про те, що позивач з об'єктивних та незалежних від його волі причин був позбавлений можливості пред'явити виконавчий лист як у місячний строк, визначений статтею 41 Закону № 1404-VIII, так і включно до дати прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, тобто в період з 12.10.2020 до 24.12.2020.
Отже, причини, з яких позивач не пред'явив виконавчий лист до виконання у встановлений законом строк, у даному випадку не мають самостійного значення та не можуть давати суду підстави для визнання протиправною та скасування вказаної постанови, навіть якщо такі причини дійсно були поважними.
Разом з тим, положенням частини 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII вказано, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно ч. 8 ст. 19 Закону № 1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З наведених норм слідує, що маючи намір добросовісної реалізації належного позивачу права він, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав.
В порушення вищевказаних норм позивач не вчинив жодних дій для повідомлення державного виконавця про виникнення обставин, які унеможливлюють подання виконавчого документа у строки встановлені ст. 41 Закону № 1404-VIII.
Такі дії свідчать про невиконання позивачем обов'язку сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій
Стосовно застосування до даних правовідносин ст. 376 КАС України слід зазначити наступне.
Вказаною статтею передбачено можливість поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у разі, якщо стягувач пропустив такий строк з причин, визнаних судом поважними.
При цьому, питання строків пред'явлення виконавчих документів врегульовані статтею 12 Закону № 1404-VIII, яка має назву "Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку".
Зокрема, частинами першою, другою, шостою цієї статті Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що як Законом № 1404-VIII (стаття 12), так і Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 376) передбачено можливість поновлення судом за заявою стягувача саме загального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 120/1293/20-а від 16.08.2019 на даний час не закінчився.
Так, у постанові державного виконавця від 30.06.2020 про повернення виконавчого листа стягувачу, у пункті 2 якої зазначено про можливість повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання у строк до 30.06.2023.
Враховуючи наведене та беручи до уваги підстави, з яких відбулося закінчення виконавчого провадження № 60101594, судом першої інстанції вірно вказано, що позивач вправі повторно пред'явити відповідачу до виконання вищезазначений виконавчий лист, що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального порушення прав та законних інтересів позивача, як стягувача, а відтак і відсутність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.