Справа № 120/6167/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
11 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії щодо призначення розміру довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати зарахувати до розрахунку стражу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк служби в армії - 2 роки 22 дні, виконання обов'язків слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті 5 років 1 місяць, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді 2 роки;
- зобов'язати здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.08.2020 та виплатити різницю недоотриманих сум щомісячного грошового утримання;
- стягнути судові витрати;
- зобов'язати відповідача у місячний строк з часу набрання рішенням законної сили подати суду звіт про виконання судового рішення.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував про протиправні дії відповідача під час призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які полягали у неврахуванні до стажу роботи суддею повного стажу роботи суді.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
3.2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці військову службу - 2 роки 22 дні, виконання обов'язків слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті - 5 років 1 місяць, період роботи у Лінійному відділі внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті", вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 2 роки.
3.3. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити перерахунок, призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 19.08.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.
3.4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3.5. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 420,40 грн.
5. Апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. Апелянт зазначив, що відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражі України, судді конституційного суду України, 2) члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
7. Даний перелік підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді є вичерпним і не містить посилань для зарахування до стажу роботи періоди проходження служби в армії 2 роки 22 дні, виконання обов'язків слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті 5 років 1 місяць.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2020 №2390/0-15-20 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у відставку у зв'язку з поданням заяви про відставку. У вказаному рішенні зазначено, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж робити відповідно до вимог статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
9. Наказом голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.08.2020 №109-к, на виконання зазначеного рішення, суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів.
10. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача станом на 18.08.2020 становить 31 рік 06 місяців 17 днів та складається з: військова служба - 2 роки 22 дні, служба, виконуючий обов'язки слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті - 5 років 1 місяць, начальник відділення карного розшуку Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті - 2 роки, суддя Козятинського районного суду 4 роки 1 місяць 8 днів, суддя Козятинського міського суду - 1 рік 1 місяць 23 дні, голова Козятинського міського суду - 9 місяців 8 днів, суддя Козятинського міськрайонного суду - 5 місяців 16 днів, заступник голови Козятинського міськрайонного суду - 5 років, суддя Козятинського міськрайонного суду - 4 роки 6 місяців 27 дні, голова Козятинського міськрайонного суду - 6 років 4 місяці 3 дні.
11. В матеріалах справи міститься постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 по справі №2а/0270/2949/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2020, згідно якої, серед іншого, зобов'язано Державну судову адміністрацію України вирішити питання про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період роботи на посаді виконуючого обов'язки слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин ПЗ УВСТ МВС України з 21.11.1989 по 21.12.1994.
12. Позивач у вересні 2020 року звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою та відповідними документами для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
13. Рішенням відповідача від 03.09.2020 №025650003537, оформленим у формі протоколу, призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при цьому до стажу роботи судді зараховано 22 роки 5 місяців 3 дні.
14. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду, вважаючи, що пенсійним фондом протиправно не враховано до стажу роботи судді строк служби в армії - 2 роки 22 дні, виконання обов'язків слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті 5 років 1 місяць, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді 2 роки, та відповідно не вірно визначено відсоткове значення довічного грошового утримання судді у відставці.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
15. Позивач зазначає, що стаж роботи судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 31 рік 6 місяців 17 днів, при цьому рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09.09.2020 №025650003537 ОСОБА_1 зарахований стаж роботи судді 22 роки 5 місяців 3 дні та призначено довічне грошове утримання у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
16. Апелянт вказує, що перелік підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді є вичерпним і не містить посилань для зарахування до стажу роботи періоди проходження служби в армії 2 роки 22 дні, виконання обов'язків слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті 5 років 1 місяць.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Статтею 21 Конституції України встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
18. Відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
19. Статтею 58 Конституції України регламентовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
20. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
21. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
22. Згідно із пунктом 8 частини 4 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
23. Відповідно до частини 6 статті 48 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
24. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІII від 02.06.2016 року судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
25. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
27. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
28. Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІII від 02.06.2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
29. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
30. Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІI від 02.06.2016 року визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
31. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
32. У рішенні від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України офіційно розтлумачив поняття "щомісячне довічне грошове утримання", зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду.
32. Положеннями ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
33. Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
34. З матеріалів справи встановлено, що на момент призначення позивача на посаду судді (04.03.1998) питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) від 15.12.1992 та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995.
35. За змістом ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №2862-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу на посаді судді не менше 10 років.
36. В силу абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 (у редакції, чинній на день призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
37. Частиною 2 ст. 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
38. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
39. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 також зазначила, що внесені до статті 137 Закону №1402-VІІІ зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
40. Згідно трудової книжки позивача від 14.09.1983 та військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 24.04.1984 по 16.05.1986 проходив військову службу в лавах Радянської армії (період служби 2 роки 22 дні).
41. В матеріалах справи міститься постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 по справі №2а/0270/2949/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2020, згідно якої, серед іншого, зобов'язано Державну судову адміністрацію України вирішити питання про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період роботи на посаді виконуючого обов'язки слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин ПЗ УВСТ МВС України з 21.11.1989 по 21.12.1994.
42. Таким чином даним судовим рішенням підтверджено право позивача на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання судді, період роботи на посаді виконуючого обов'язки слідчого, слідчого відділу ЛВВС на ст. Козятин ПЗ УВСТ МВС України з 21.11.1989 по 21.12.1994 (5 років 1 місяць).
43. Крім того, як вбачається із відомостей про роботу, вказаних у трудовій книжці, розрахунку стажу, на момент призначення суддею Козятинського районного суду позивач мав стаж роботи у сфері права, який давав право на призначення на посаду судді, зокрема на посаді начальника відділення карного розшуку Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті - 2 роки.
44. Судом встановлено, що рішенням відповідача від 03.09.2020 №025650003537, оформленим у формі протоколу, призначено ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при цьому до стажу роботи судді зараховано 22 роки 5 місяців 3 дні, врахувавши при розрахунку щомісячного грошового утримання виключно стаж роботи безпосередньо на посаді судді.
45. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці належить врахувати строк військової служби відповідно до абзацу другого п.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (2 роки 22 дні) та виконання обов'язків слідчого Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті 5 років 1 місяць, та два роки роботи у галузі права відповідно до ЗУ №2862 (робота у Лінійному відділі внутрішніх справ на станції Козятин Південно-Західного управління внутрішніх справ на транспорті).
46. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
47. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
48. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
49. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
50. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
51. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
55. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.