П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5153/20
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А.П. Дата і місце ухвалення: 17.12.2020р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
(у зв'язку із неявкою у судове засідання сторін,
справа розглядається в порядку п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України)
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Миколаївмолодьбуд» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках для стягнення податкового боргу в сумі 2 808 855,74 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем вчасно не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання та згідно із розрахунком податкової заборгованості зі сплати податків і зборів відповідач має податковий борг у сумі 2 808 855, 74 грн.
Також в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг, але відсутнє майно для погашення боргу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено.
Накладено арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД», що знаходяться у банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 2 808 855,74 грн. на користь держави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю МЖК «МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.12.2020р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволені позову Головного управління ДПС у Миколаївській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що відсутність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстав для звернення до суду із позовом згідно п.п. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України має бути доведена не лише наявністю інформації з державних реєстрів, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Розрахунку податкової заборгованості відповідача сума боргу складає 2 808 855,74 грн. Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна відсутні. Згідно витягу з інформаційної бази транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наданими суду доказами підтверджено факт наявності у відповідача податкового боргу, як і факт того, що у позивача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, є податковим боргом (п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до ст. 95 ПК України (п.п.95.1, 95.2) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем, сума боргу останнього складає 2 808 855,74 грн. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та зазначено позивачем, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна відсутні. Згідно витягу з інформаційної бази транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані.
В свою чергу, обов'язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.
Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п.94.1 ст. 94 ПК України).
Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (п. 94.6 ст. 94 ПК України).
З урахуванням наведених вище положень податкового законодавства, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог, а в даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки за наявності не спростованого відповідачем факту наявності у нього податкового боргу, як і факт того, що у відповідача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд першої інстанції зробив цілком вмотивований та правильний висновок про задоволення позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача в межах суми, достатньої для стягнення наявного податкового боргу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Миколаївмолодьбуд» залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук