П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/6611/13-а
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (суддя Стефанов С.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.12.2020) про заміну сторони виконавчого провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Південної митниці від 16.08.2013 року №479-к про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Південної митниці ДМС України від 16 серпня 2013 року №479-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Позивача поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19 серпня 2013 року.
Стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2013 року по 21 серпня 2017 року у розмірі 65435,55 грн.
Зобов'язано Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеській митниці ДФС.
Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Постановою Верховного Суду від 10 березня 2020 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року залишено без змін.
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по справі №815/6611/13-а.
В обґрунтування поданої заяви зазначалося, що постановою КМУ від 02.10.2019 року №858 Одеська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби, тому ОСОБА_1 вважає, що Одеська митниця ДФС вибула з виконавчого провадження та повинна бути замінена правонаступником, а саме - Державною митною службою України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Змінено боржника - Одеську митницю ДФС України у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів по справі №815/6611/13-а, а саме: від 26 лютого 2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року та від 28 лютого 2018 року про зобов'язання Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеській митниці ДФС, на Державну митну службу України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Державна митна служба України подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про заміну боржника у виконавчому провадженні на Державну митну службу України, оскільки остання не є правонаступником Одеської митниці ДФС, яка знаходиться в стані припинення з 27.11.2019, але її не припинено. Також апелянт зауважив, що Голова Держмитслужби не є суб'єктом призначення на посади інспектора відділу митного оформлення митного поста митниці. Адже Одеська митниця ДФС реорганізована в Одеську митницю Держмитслужби, яка є суб'єктом владних повноважень, що станом на сьогодні виконує відповідні функції і повноваження, та її керівник є суб'єктом призначення на посади інспекторів. Таким чином Державна митна служба України не може поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ільічівськ» Південної митниці.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було видано виконавчі листи по справі №815/6611/13-а від 26.02.2018 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року; та про зобов'язання Одеської митниці ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеській митниці ДФС.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про зміну сторони у виконавчому проваджені суд першої інстанції виходив з того, що функції і повноваження Одеської митниці ДФС, яка припиняється, у теперішній час передані до Державної митної служби України.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби та Державної митної служби.
Відповідно до розпорядження КМУ «Питання Державної митної служби» №1217-р від 04.12.2019 року, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою КМУ №227 від 06.03.2019 року «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Постановою КМУ від 02.10.2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» вирішено:
- утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1;
- реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2;
- установити, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Відповідно до Переліку територіальних органів Державної митної служби, що утворюються, утворена Одеська митниця Держмитслужби, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Одеської митниці Держмитслужби приєднано Одеську митницю ДФС.
До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №1 556 102 0000 072181 від 06.11.2019 про державну реєстрацію Одеської митниці Держмитслужби.
Постановою КМУ від 30.09.2020 року №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби. Абзацом 2 пункту 2 зазначеної постанови установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Відповідно до Додатку до Постанови №895 до переліку територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються включено, зокрема, Одеську митницю Держмитслужби.
Наказом Державної митної служби України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» від 19.10.2020 №460 вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком.
Відповідно до Додатку до наказу Державної митної служби України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» від 19.10.2020 №460, до переліку територіальних органів як відокремлених підрозділів Державної митної служби України, що утворюються включено, зокрема, Одеську митницю.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державна митна служба України є юридичною особою, зареєстровано в реєстрі з 16.07.2019, номер запису:10741350000086387, код ЄДРПОУ: 43115923, місцезнаходження: Україна, 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, буд. 11Г, та має в своєму складі відокремлені структурні підрозділи, зокрема, філія (інший відокремлений підрозділ Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: Україна, 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А.
Як вже зазначалося вище, проаналізувавши вищевикладені нормативні акти суд першої інстанції дійшов висновку, що функції і повноваження Одеської митниці ДФС, яка припиняється, передані до Державної митної служби України, а тому ухвалив рішення про зміну сторони у виконавчому проваджені.
Проте, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 КАС України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16, фактичні обставини у якій хоча і не є подібними, проте, безпосередній підхід до розуміння спірного у цій справі питання має бути застосованим.
Так, Верховний Суд у цій постанові здійснив системне тлумачення норм Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку зі статтями 52 і 379 КАС України і сформулював висновок, відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Також, аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15, від 10.09.2020 у справі №420/5772/18.
Отже, з урахуванням наведеного, в межах вирішення спірного питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб'єкта - Одеської митниці ДФС, або переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Державної митної служби України. Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення.
Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Установлено, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства;
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
17 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію Державної митної служби України як юридичної особи.
Розпорядженням КМУ «Питання Державної митної служби»
від 04.12.2019 №1217-р Кабмін погодився з пропозицією Мінфіну щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабміну від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Постановою КМУ від 02.10.2019 року №858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Одеська митниця Держмитслужби.
Відповідно до додатку 2 цієї Постанови, Одеська митниця ДФС, яка реорганізується, приєднується до Одеської митниці Держмитслужби.
При цьому, 03 грудня 2020 року зареєстровано Одеську митницю, код ЄДРПОУ 44005631, як відокремлений структурний підрозділ, зокрема, філія (інший відокремлений підрозділ) Державної митної служби України.
Отже, враховуючи, що на день подання позивачем до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження з Одеської митниці ДФС на Державну митну службу України (10.12.2020), відбувся перехід функцій від Одеської митниці ДФС до Одеської митниці Держмитслужби, тобто факт публічного правонаступництва, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про заміну сторони виконавчого провадження по справі №815/6611/13-а з Одеської митниці ДФС України на Державну митну службу України.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 від 10.12.2020 року про заміну сторони виконавчого провадження по справі №815/6611/13-а на Державну митну службу України.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відтак, апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної митної служби України - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження Одеської митниці ДФС на Державну митну службу України по справі №815/6611/13-а - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов