10 березня 2021 року м.Суми
Справа №591/6384/20
Номер провадження 22-ц/816/359/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кисельова Віктора Миколайовича
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Ніколаєнко О.О., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст судового рішення складено 29 грудня 2020 року,
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 20 січня 2006 року по 23 вересня 2015 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2015 року. У період шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_4 .
Вказує, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2015 року на утримання дітей стягнуто аліменти, які відповідач сплачує, щомісячно, у розмірі 1159,00 грн. Діти є талановитими та потребують додаткової матеріальної допомоги від обох батьків.
Син ОСОБА_3 зарахований до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка ДПС України. Для забезпечення належних умов навчання нею було сплачено голові батьківського комітету 13000 грн. Також нею витрачено кошти на придбання засобів особистої гігієни та канцелярське приладдя в сумі 1596 грн 60 коп.
Дочка ОСОБА_4 відвідує школу сучасного танцю, оплата відвідування якої за період з вересня 2018 року по грудень 2020 року становить 9500 грн. Крім того, у 2019 році дочка їздила на змагання та для виступу їх необхідно було придбати сценічний одяг та взуття, на що витрачено 2450 грн. У липні 2020 року дочка перебувала у дитячому таборі, вартість перебування склала 3800 грн.
Зазначає, що аліменти, які сплачує відповідач на утримання дітей, в сумі 1159 грн не забезпечують потреби дітей у зв'язку із харчуванням, проживанням та лікуванням.
Відповідач офіційно працює адвокатом, має значний дохід, є працездатною особою, інших утриманців не має. Має у власності транспортний засіб, що свідчить про достатній рівень майнового стану, але ухиляється від надання додаткової матеріальної допомоги дітям.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 7298 грн 30 коп. додаткових витрат на сина ОСОБА_3 та 7875 грн додаткових витрат на дочку ОСОБА_4 .
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 24 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати у сумі 3861 грн 50 коп. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та додаткові витрати в сумі 5475 грн 00 коп. на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині позовних вимог відмовив у зв'язку з необґрунтованістю.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 521 грн 30 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кисельов В.М., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах апеляційної скарги вказує на те, що сплачені позивачкою 13000 грн до батьківського комітету, є її добровільним внеском, а не додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України, оскільки благодійні внески у навчальному виховному закладі, не є формою оплати за навчання дитини, а є добровільним внеском на розвиток навчального закладу. Крім того, витрати позивача з її благодійного внеску на придбання одягу сина ОСОБА_3 належним чином не підтверджені. Стверджує, що придбання форменого одягу, комплекту форми для курсанта, джемпера та шарфу, спеціального взуття відноситься до повсякденних витрат у розумінні ст. 185 СК України.
Вказує, що позивачкою не доведено, що відвідування дочкою гуртка сучасного танцю спрямовано на розвиток здібностей дитини, і не є способом забезпечення її дозвілля. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати нею коштів за гурток сучасного танцю, який відвідує дочка та участь дочки у танцювальному конкурсі.
Вважає, що витрати понесені позивачкою на утримання дітей не є додатковими та необхідними, що викликані особливими обставинами, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 .
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке ухвалене на підставі, повного та всебічного з'ясування обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що з 20 січня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 4). 19 квітня 2019 року ОСОБА_2 зареєстровано шлюб з ОСОБА_5 (а. с. 5).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.6-7).
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини його щомісячного доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 01 жовтня 2015 року (а. с. 8).
Відповідно до довідки державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка від 18 серпня 2020 року №489/1, ОСОБА_3 зарахований ліцеїстом з 18 серпня 2020 року державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка, не перебуває на повному державному утриманні. Ліцеїст знаходиться на забезпеченні (харчування, навчання, проживання та речове забезпечення). Термін навчання - 11 червня 2020 року (а. с. 15).
Відповідно до п. 3.7 положення про батьківський комітет 1 роти ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка , фінансова та матеріальна допомога роті та ліцею надається батьками виключно на добровільних засадах. Форма оплати визначається батьківськими зборами (а. с. 26-30).
З протоколу батьківських зборів від 19 серпня 2020 року вбачається, що на батьківських зборах запропоновано внести на розгляд питання про сплату батьками 12555 грн для навчання дітей. (а. с. 25).
Відповідно до розписки від 25 серпня 2020 року, ОСОБА_2 передала ОСОБА_6 , заступнику голови батьківського комітету 1 роти ліцею-інтернату «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка, грошові кошти на добровільні внески у розмірі 13000 грн на витрати для покращення умов навчання сина ОСОБА_3 у ліцеї (форма, канцелярські товари, засоби гігієни, безпеки під час карантину, щомісячні кошти та інше) (а. с. 14).
Судом встановлено, що на придбання комплектів форменого одягу та взуття, джемпера та шарфу для ОСОБА_3 було витрачено 7723 грн (а. с. 16, 19- 22).
Відповідно до довідки ФОП « ОСОБА_7 » від 09 жовтня 2020 року, ОСОБА_4 з вересня 2018 року відвідує школу сучасного танцю "S&P". Згідно встановленої оплати витрати становлять вересень-грудень 2018 року - 1400 грн; січень-червень 2019 року - 2100 грн, вересень - грудень 2019 року - 1600 грн, січень-червень 2020 року - 2400 грн, вересень- грудень 2020 року - 2000 грн (а.с. 11).
Відповідно до довідок ФОП « ОСОБА_7 » від 09 жовтня 2020 року, за період з 2019 року по 2020 рік на ОСОБА_4 були пошиті сценічні костюми загальною вартістю 1450 грн. У жовтні 2019 року ОСОБА_4 брала участь у всеукраїнському хореографічному конкурсі «Best Fest - 2019», сума витрат склала 1000 грн (а. с. 9-10).
22 серпня 2020 року ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року в сумі 7105 грн 30 коп. (а. с. 61).
Сторонам у справі на праві спільної сумісної власності належать: транспортний засіб Fiat Doblo Panorama, яким фактично користується відповідач, та квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій фактично проживають позивачка з дітьми (а. с 71-74).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 19 жовтня 2020 року та 11 листопада 2020 року, сума доходів ОСОБА_1 за 2019 рік склала 40087,06 грн, за два перших квартали 2020 року - 54872,75 грн (а. с. 67-68).
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 проходив лікування в ТОВ «Медичний центр Он Клінік Суми». Вартість лікування склала 8550 грн. (а. с. 75-81).
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 грудня 2015 року у справі № 587/2405/15-ц відповідача призначено опікуном над недієздатною матір?ю.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що участь у додаткових витратах на дитину є обов'язком обох батьків, а тому враховуючи майновий та сімейний стан сторін, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню половина фактично понесених нею додаткових витрат на сина ОСОБА_3 в сумі 3861 грн 50 коп. та дочку ОСОБА_4 в сумі 5475 грн. 00 коп.
Проте, повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України).
Так, відповідно до статті185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 навчається у державному ліцею-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка.
25 серпня 2020 року ОСОБА_2 батьківському комітету ліцею-інтернату добровільно сплачено грошові кошти в сумі 13000 грн. для покращення умов навчання сина у ліцеї, частину з яких 7723 грн було витрачено на придбання форменого одягу та взуття , джемпера та шарфу для ОСОБА_3 .
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (стаття 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).
Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222 Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, благодійні внески не можуть заміняти плату за надання установами і закладами платних послуг за переліками, визначеними в установленому порядку.
Отже, враховуючизміст зазначених положень, благодійні внески не є формою оплати на навчання дітей, а є формою добровільного внеску на розвиток навчального закладу.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що додаткові витрати понесені позивачем на придбання форменого одягу та взуття, джемпера та шарфу для сина ОСОБА_3 на суму 7723 грн, пов'язані з навчанням сина у ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка відносяться саме до тих витрат, які викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України.
Крім того, придбання одягу та взуття не є додатковими витратами на дитину, а входить до складу аліментних платежів. З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 22 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року в сумі 7105 грн 30 коп.
Як убачається з довідок ФОП « ОСОБА_7 » від 09 жовтня 2020 року, дочка сторін ОСОБА_4 відвідує школу-студію сучасного танцю "S&P".
Проте, ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відвідування дочкою ОСОБА_4 школи-студії сучасного танцю "S&P" викликана особливими обставинами. Зокрема, позивачем не доведено, що відвідування дочкою школи сучасного танцю спрямовано на розвиток здібностей дитини, таланту, який потребує розвитку, а не є способом дозвілля та добровільним волевиявлення матері.
Крім того, матеріали справи не містять платіжних документів, які підтверджують понесення ОСОБА_2 витрат в сумі 10950 грн на навчання дочки у школі сучасного танцю "S&P", пошив для неї сценічних костюмів та участь у всеукраїнському хореографічному конкурсі «Best Fest - 2019».
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про віднесення витрат ОСОБА_2 на придбання для сина ОСОБА_3 форменого одягу і взуття, джемпера та шарфу, відвідування дочкою ОСОБА_4 школи-студії сучасного танцю "S&P" до додаткових витрат, передбачених ст. 185 СК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат у сумі 3861 грн 50 коп. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та додаткових витрат в сумі 5475 грн 00 коп. на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка подана через його представника - адвоката Кисельова В.М., просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати понесені ним на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.
Проте, колегія суддів вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню на його користь з позивачки, оскільки відповідач займається адвокатською діяльністю, є керівником приватного підприємства «Юридична фірма «Аврора» та ТОВ «Юридична компанія «Вето», вид діяльності - діяльність у сфері права, він обізнаний з обставинами та матеріалами справи, а тому мав можливість самостійно скласти апеляційну скаргу, не звертаючись за професійною правничою допомогою до такого ж фахівця у галузі права, яким є сам.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кисельова Віктора Миколайовича задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2020 рокускасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат у сумі 3861 грн 50 коп. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та додаткових витрат в сумі 5475 грн 00 коп. на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 521,30 гривень.
Ухвалити нове рішення, яким відмовитиОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат у сумі 3861 грн 50 коп. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та додаткових витрат в сумі 5475 грн 00 коп. на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Т.А. Левченко
Судді: О.Ю.Кононенко
О.І. Собина