10 березня 2021 року
м.Суми
Справа №588/1530/20
Номер провадження 22-ц/816/163/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2020 року, в складі судді Огієнко О.О., ухвалене в м. Тростянець,
01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на своє утримання.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 лютого 2018 року Зарічним районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 91.
Стягнуто зі ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 01 жовтня 2020 року.
Стягнуто зі ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини його щомісячного доходу, щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, починаючи стягнення з 01 жовтня 2020 року.
Рішення суду про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць із 01 жовтня 2020 року по 01 листопада 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1681 грн 60 коп у дохід держави.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 840 грн 80 коп, та на користь держави у розмірі 1681 грн 60 коп та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 420 грн 40 коп судового збору, та в дохід держави - 1261 грн 20 коп судового збору.
Вказує, що суд безпідставно не прийняв до розгляду його відзив на позов, поданий 06 листопада 2020 року, у якому він заперечував проти стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 , та визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дочку, що відповідно до ч.1 ст. 142 ЦК України є підставою для повернення позивачу 50% судового збору, а отже і стягнення із нього, як відповідача, судового збору у меншому розмірі.
Вважає помилковим висновок суду про недотримання ним строків подачі відзиву на позов, оскільки останнім днем для його подачі було 04 листопада 2020 року, але розуміючи, що при відправленні поштою він не буде отриманий позивачем до дня судового засідання - 06 листопада 2020 року, хотів вручити їй відзив на позов у день розгляду справи.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує, що отримавши 20 жовтня 2020 року ухвалу про відкриття провадження у справі від 09 жовтня 2020 року, відповідач у наданий 15 денний строк відзиву на позов не подав, надіславши відзив 06 листопада 2020 року, про продовження цього строку не просив, тому суд обґрунтовано залишив його відзив без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольнивши три позовні вимоги, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 840 грн 60 коп компенсації судового збору, сплаченого нею при подачі позову за вимогу про розірвання шлюбу, та на користь держави - 1681 грн 60 коп судового збору за дві вимоги: про стягнення аліментів на дитину та про стягнення аліментів на утримання дружини (за кожну вимогу по 840 грн 60 коп), оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову за ці позовні вимоги на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відзив на позов, у якому позивач вказав про визнання частини позовних вимог, поданий ним поза встановленого судом процесуального строку, суд залишив без розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 142 ЦПК України визначено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
За змістом ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на своє утримання.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 09 жовтня 2020 року було відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 06 листопада 2020 року. Для подачі відзиву на позов відповідачу надано 15-денний строк із дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 22).
Із повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 отримав 20 жовтня 2020 року (а.с. 26).
Тобто, останнім днем для подачі відповідачем відзиву на позов було 04 листопада 2020 року.
Відзив на позов ОСОБА_2 подав 06 листопада 2020 року безпосередньо перед початком судового засідання у справі, при цьому клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку відповідач не заявляв (а.с. 31).
Відповідно до положень ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти дні з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання відповідачем строку подачі відзиву на позов, та за відсутності його клопотання про продовження такого процесуального строку та відсутності у суду обов'язку з власної ініціативи продовжувати процесуальний строк, обґрунтовано залишив відзив ОСОБА_2 на позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, відповідач не реалізував належним чином своє право на визнання позову до початку розгляду справи по суті, а тому при вирішенні питання розподілу судових витрат, у суду не було підстав для застосування положень ч.1 ст. 142 ЦПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та, відповідно, визначення до стягнення з відповідача лише половини витрат за судовим збором.
Визнання відповідачем частини позовних вимог у судовому засіданні під час розгляду справи по суті не є підставою для застосування ч.1 ст. 142 ЦПК України.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розподіл судових витрат між сторонами у порядку ст. 141 ЦПК України, врахувавши при цьому звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при поданні позову за позовними вимогами про стягнення аліментів, стягнув з відповідача на користь позивача 840 грн 80 коп компенсації сплаченого нею судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу згідно з квитанцією: 0.0.184892707.1 від 24 вересня 2020 року (а.с. 19), та у такому ж, мінімально визначеному законом розмірі стягнув з відповідача у дохід держави судовий збір за кожну з позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та про стягнення аліментів на утримання дружини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О.Ю.Кононенко
Судді: В.І. Криворотенко
Т.А. Левченко