03 лютого 2021 року м. Рівне №460/6035/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат Тарновецький Я.М.,
відповідача: представник Голос С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доУправління Держпраці у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - Управління Держпраці, відповідач) та просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 91/949/000007/ТД-ФС від 17.03.2020.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказав на відсутність законних підстав для накладення на нього штрафу в розмірі 141690,00 грн за неукладення трудового договору з ОСОБА_2 . Позивач зазначив, що 08.01.2020 між ним (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_2 (Виконавець) був укладений договір про надання послуг № 1, за яким Позивач доручав, а фізична особа взяла на себе обов'язок виготовити для Замовника 100 (сто) одиниць десерту «Тірамісу». Зазначена робота виконувалась за місцем провадження позивачем господарської діяльності, а саме в приміщенні лаунж-бар «Тосhkа», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 знаходився в приміщенні лаунж-бару у зв'язку з виконанням Договору N 1. Відповідно до Додаткової угоди від 05.03.2020 Договір № 1 був розірваний з 03.03.2020, виконана ОСОБА_2 робота оплачена. Надалі між позивачем та ОСОБА_2 відсутні будь-які правовідносини.
З огляду на наведене, позивач вважає, що він не зобов'язаний був укладати трудовий договір з ОСОБА_2 , оформляти його наказом чи розпорядженням та повідомляти центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття його на роботу.
Ухвалою від 19.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, вказав, що на момент проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в лаунж-барі «Tochka» о 15 год. 45 хв. 17.01.2020 за адресою АДРЕСА_1 , на робочих місцях знаходились працівники, які виконували наступні роботи: ОСОБА_3 - бармен, ОСОБА_4 - офіціант, ОСОБА_2 - сушист, ОСОБА_5 - кальянщик. Дані працівники назвали своє прізвище ім'я по-батькові та від письмових пояснень відмовились. Відповідно до наданих документів представником ФОП встановлено, що з чотирьох вище перерахованих працівників троє працівників допущено до роботи після оформлення наказів про прийняття на роботу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, а саме: ОСОБА_3 - бармен, ОСОБА_4 - офіціант, ОСОБА_5 - кальянщик. Дані працівники перебувають в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка також проводить rосподарську діяльність у лаунж-барі «Tochka» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул.. Чорновола,37. На працівника ОСОБА_2 було надано договір про надання послуг для ФОП ОСОБА_1 з виготовлення харчової продукції в кількості 100 одиниць, а саме виготовлення десерту Тірамісу. Відповідач вважає, що виконання робіт з виготовлення харчової продукції не допускається на підставі договору про надання послуг №1 від 08.01.2020, оскільки вказані роботи повинні виконуватись виключно в межах трудових відносин з метою дотримання правил санітарних норм.
Окрім цього, відповідач зазначив, що пунктом 1.6 договору сторони погодили, що у разі успішного виконання замовлення замовник зобов'язується працевлаштувати виконавця. Водночас, нормами КЗпП України не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладення трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких. Законодавством передбачена можливість стажування працівника - це підвищення кваліфікації безробітного, зареєстрованого в центрі зайнятості, відповідно до ст.35 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідач зазначив, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженнями чи з відома роботодавця.
З урахуванням наведених у відзиві підстав відповідач просив відмовити в позові повністю.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав на необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача.
Ухвалою від 17.08.2020 повернуто без розгляду заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою від 30.10.2020 задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим документом.
Протокольною ухвалою від 11.11.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника позивача.
Протокольною ухвалою від 25.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 07.12.2020 в судовому засіданні оголошено перерву.
Ухвалою від 16.01.2021 розгляд справи відкладено.
З'ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; видами діяльності є: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний); роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; обслуговування напоями; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а.с.24).
01.07.2019 між Приватним підприємством "Фірма СПМК-1" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове користування частину адміністративного будинку, що знаходиться в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 1,00 кв.м; термін дії договору: по 01.07.2020; мета оренди: для розміщення інвентаря (а.с.133-134).
16.01.2020 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано наказ № 49 про проведення у період з 17.01.2020 по 30.01.2020 позапланового заходу державного контролю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , лаунж-бар "Tochka". Підстава: службова записка заступника начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 від 16.01.2020 (а.с.87).
16.01.2020 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення № 34-Н/09-27 на інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , терміном дії з 17 січня по 30 січня 2020 року, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132), яке під підпис вручено уповноваженій особі за довіреністю ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_8 21.01.2020 (а.с.88).
29.01.2020 уповноваженим інспектором праці відповідача складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № РВ91/949/АВ, відповідно до якого в період з 17.01.2020 по 29.01.2020 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 " (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с.89-92).
В акті інспекційного відвідування зазначено, що на момент проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в лаунж-барі "Tochka" за вищевказаною адресою на робочих місцях знаходилися працівники, які виконували наступні роботи: 1) ОСОБА_3 - бармен, 2) ОСОБА_4 - офіціант, 3) ОСОБА_2 - сушист, 4) ОСОБА_5 - кальянщик. Дані працівники назвали своє прізвище, ім'я, по-батькові та від надання письмових пояснень відмовились, про що складено акт від 17.01.2020 (а.с.97).
Відповідно до наданих документів представником ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_8 інспекційним відвідуванням встановлено, що з чотирьох вказаних вище працівників трьох допущено до роботи після оформлення наказів про прийняття на роботу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Дані працівники перебувають в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_6 , яка також проводить господарську діяльність в лаунж-барі "Tochka".
На працівника ОСОБА_2 було надано договір про надання послуг з ФОП ОСОБА_1 з виготовлення харчової продукції, однак вказані роботи повинні виконуватись виключно в межах трудових відносин з метою дотримання правил санітарних норм.
Інспекційним відвідуванням встановлено, що в порушення ч.1 ст.21 КЗпП України не укладено трудовий договір між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ; в порушення ч.3 ст.24 КЗпП ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ФОП ОСОБА_1 30.01.2020 подав до Управління Держпраці у Рівненській області заперечення на акт інспекційного відвідування, в якому вказав про укладення між ним та громадянином ОСОБА_2 договору про надання послуг № 1 від 08.01.2020 (а.с.12).
04.02.2020 за № 04-16/601 Управлінням Держпраці у Рівненській області надано ФОП ОСОБА_1 відповідь на заперечення до акту інспекційного відвідування, в якій аргументи суб'єкта господарювання були відхилені з мотивів, аналогічних наведеним в акті інспекційного відвідування (а.с.13-14).
04.02.2020 Управлінням Держпраці у Рівненській області внесено припис про усунення виявлених порушень № РВ91/949/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення, встановлені актом інспекційного відвідування (а.с.93).
Суд встановив, що Управлінням Держпраці у Рівненській області на підставі акту інспекційного відвідування винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 91/949/000007/ТД-ФС від 17.03.2020, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 141690,00 грн на підставі ст.259, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (а.с.39).
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про її скасування.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує, що згідно з вимогами частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 2 Положення № 96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач є суб'єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V, зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (з подальшими змінами, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) встановлені статтею 4 Закону № 877-V, відповідно до частини одинадцятої якої плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону № 877-V, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно з ч.5 ст.7 Закону № 877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Пунктом 2 Порядку № 823 встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п.5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.
Пунктом 8 Порядку № 823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Пунктом 16 Порядку № 823 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 18 Порядку № 823).
В ході судового розгляду справи не встановлено порушення інспекторами праці під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 регламентованої чинним законодавством процедури здійснення заходу державного контролю. Водночас, суд не погоджується з висновками відповідача про виявлені інспекційним відвідуванням порушення законодавства про працю, з огляду на таке.
Так, частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
З аналізу зазначеної норми слідує, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Суд зазначає, що працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою-підприємцем.
Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.
Проте, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Суд звертає увагу, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між суб'єктом господарювання та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.
Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб'єктом господарювання і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, який визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між роботодавцем та працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України "Про охорону праці" та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.
Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд вважає, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
Судом встановлено, що 08.01.2020 між фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг № 1, відповідно до якого виконавець зобов'язується замовнику виконати роботу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи; виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт, у тому числі використовує власні засоби та матеріали; факт надання відповідних робіт з боку виконавця буде засвідчуватися актом прийому виконаної роботи; у разі успішного виконання замовлених робіт замовник зобов'язується працевлаштувати виконавця.
Договором передбачено, що виконавець зобов'язаний власними силами надати послуги з виготовлення харчової продукції в кількості 100 одиниць (виготовлення десерту Тірамісу) для замовника. Замовник проводить оплату за надані виконавцем роботи протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. За надану виконавцем роботу замовник оплачує виконавцю винагороду в сумі 18,00 грн за одну одиницю виготовленої продукції без ПДВ, всього: 1800 грн без ПДВ (а.с.95-96).
Суд зауважує, що уповноваженою особою позивача договір про надання послуг № 1 від 08.01.2020 був пред'явлений під час проведення заходу державного контролю та описаний в акті інспекційного відвідування. Водночас, жодних відомостей про те, що громадянин ОСОБА_2 , виконавець за укладеним цивільно-правовим договором, не погоджуються з укладенням відповідного цивільно-правового договору чи його умовами, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказана угода вважається такою, що укладена за вільним волевиявленням, на розсуд сторін і погоджена ними.
Судом також встановлено, що договір про надання послуг № 1 від 08.01.2020 був розірваний на підставі додаткової угоди від 05.03.2020 (а.с.49). Виконавцем виготовлено десерту в загальній кількості 50 одиниць, що стверджується актами виконаних робіт № 1 та № 2 без дати (а.с.50,51). Згідно з відомістю від 17.04.2020 ФОП ОСОБА_1 нараховано за договором ОСОБА_2 за виготовлену харчову продукцію суму 900,00 грн (а.с.52), на яку нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (а.с.53-55).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що оплата наданих послуг (виконаних робіт) з виготовлення десертів проводилася саме по факту наданих конкретних послуг за актом здавання-приймання виконаної роботи, залежно від кількості виготовленої продукції, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом робочого дня.
Суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг, трудові відносини не виникають. Виконавець, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 в запереченні на акт інспекційного відвідування наводив аргументи, аналогічні доводам позивача в судовому засіданні. Натомість, відповідач без належного обґрунтування відхилив заперечення суб'єкта господарювання.
Окрім цього, під час інспекційного відвідування було встановлено, що в лаунж-барі "Тосhkа", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюють господарську діяльність два суб'єкти господарювання: ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9 . З чотирьох працівників бару, присутніх під час контрольного заходу, троє перебували в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_10 . Не зважаючи на пред'явлений до перевірки договір надання послуг № 1 від 08.01.2020, в якому зазначено конкретний вид роботи (виготовлення певної кількості десертів), яку зобов'язувався виконати ОСОБА_2 , інспектори праці без жодного документального підтвердження вказали в акті інспекційного відвідування, що такий громадянин допущений до роботи ФОП ОСОБА_1 за посадою "сушист".
Суд підкреслює, що жодних фактичних даних, які б підтверджували факт допущення позивачем вказаного працівника до роботи за посадою "сушист", в матеріалах судової справи немає, а позивач такі обставини категорично заперечує. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що інспекційне відвідування з питань дотримання законодавства про працю іншого суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_6 , яка здійснює діяльність в цьому ж закладі, проведено не було, як і не з'ясовано можливість залучення таким підприємцем ОСОБА_2 до роботи за посадою "сушист".
Оцінка досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що під час інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача не було об'єктивно встановлено всіх обставин в частині оформлення трудових відносин, як і не встановлено, що працівник ОСОБА_2 був допущений позивачем до роботи з порушенням встановленого порядку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд критично оцінює висновки відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, які зазначені в акті інспекційного відвідування та оспорюваній постанові про накладення штрафу, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах, наданих позивачем в ході інспектування, а є припущеннями управління Держпраці. Відсутність належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем виключає підстави для притягнення його до відповідальності, встановленої ст.259, абз.2 ч.2 ст.265 КзПП України.
Таким чином, оспорювана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 91/949/000007/ТД-ФС від 17.03.2020 прийнята не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість доводи позивача ґрунтуються на матеріальному законі, відповідають обставинам справи та дослідженим доказам, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового бору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. Лермонтова,7, ідентифікаційний код 39780243) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 91/949/000007/ТД-ФС від 17.03.2020.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1416,91 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 03 березня 2021 року.
Суддя Н.О. Дорошенко