26 лютого 2021 року м. Рівне №460/9062/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови щодо призначення пенсії за віком через незарахування до загального страхового стажу часу роботи з 13.01.1998 по 04.02.2002 та зобов'язання розглянути питання щодо призначення пенсії з віком, починаючи з 29.02.2020, зарахувавши до загального страхового стажу вказаного періоду та із врахуванням права на купівлю страхового стажу для виплати пенсії шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В обґрунтування позову зазначено, що після досягнення 60-річного віку позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. Однак листом від 04.06.2020 відповідач відмовив йому у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, повідомлено, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 13.01.1998 по 04.02.2002. Наголошено, що позивач не може нести відповідальність чи зазнавати негативних наслідків через незбереження чи знищення державними органами старих відомостей з баз даних, які необхідні для призначення пенсії, зокрема, про сплату ним страхових внесків та податків. Крім того, зазначено, що відповідачем не враховано право позивача на купівлю додаткових років страхового стажу шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. З огляду на наведене, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.24-25).
12.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначено, що згідно з доданими позивачем до заяви про призначення пенсії документами страховий стаж позивача становить 21 рік 9 місяців 2 дні, що є меншим ніж передбачено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказано про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 13.01.1998 по 04.02.2002 через відсутність доказів про сплату страхових внесків та перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Повідомлено, що у разі, якщо страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, не вистачає, позивач може укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування. При цьому, громадяни самостійно для себе визначають період, за який мають можливість укласти договір про добровільну участь та сплати страхові внески та для укладення договору про добровільну участь необхідно звертатися до Державної фіскальної служби України за місцем реєстрації. Вважає, що станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком підстав для призначення йому пенсії не було, ГУ ПФУ в Рівненській області, відмовляючи йому у такому призначенні, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Зважаючи на положення вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
27.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.39).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 04.06.2020 №1700-11-8/15738 повідомив позивача, що згідно з наданими ним документами його страховий стаж становить 21 рік 9 місяців 02 дні. В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо позивача, а тому враховуючи положення ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав для призначення пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 27 років. Також зазначено, що для підтвердження періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, які враховуються для страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно надати довідку про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності та документи, що підтверджують період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосування фіксованого податку (а.с.11-12).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 13.01.1998 по 04.02.2002, що призвело до непризначення пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993(далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз.3 пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV був доповнений пунктом 3-1 згідно із Законом України №2148-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11 жовтня 2017 року. Даним пунктом передбачено, що період ведення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно підтверджуються лише довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Судом встановлено, що в період з 19.01.1998 по 04.02.2002 ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснював підприємницьку діяльність за видом “художня обробка деревини, оформлення інтер'єрів”.
Так, згідно з архівним витягом від 16.06.2020 №142/20-Б-940/АП рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва/фізичних осіб" №10 від 13.01.1998, за результатами розгляду відповідної заяви позивача виконком міської ради народних депутатів вирішив внести доповнення до видів діяльності (художня обробка деревини, оформлення інтер'єрів) ОСОБА_1 (а.с.17).
19.01.1998 Дубенським міськвиконкомом ОСОБА_1 видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Дата внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів - 19.01.1998 (а.с.18).
Відповідно до архівного витягу від 16.06.2020 №142/20-Б-940/АП рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області "Про скасування державної реєстрації суб'єктів підприємництва-фізичних осіб" №74 від 04.02.2002 за результатами розгляду заяви вирішено скасувати державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.19).
Судом встановлено, що первинні документи, які містять додаткові відомості про здійснення позивачем підприємницької діяльності з 1998 по 2002 роки, сплату ним страхових внесків та/або єдиного податку у вказаний період, ні у позивача, ні в Головного управління ДПС у Рівненській області, не збереглися, зважаючи на термін такого зберігання, та були знищені.
Зокрема, ГУ ДПС у Рівненській області у відповідь на запит адвоката позивача щодо надання інформації про перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування та сплати податків в період з 13.01.1998 по 04.02.2002 листом №11295/10/17-00-04-16-11 від 07.12.2020 повідомило, що оскільки строк зберігання інформації становить 5 років, то відсутні законні підстави для надання запитуваної інформації.
Поряд з цим, суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавленим свого права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю через закінчення терміну зберігання документів, оскільки це відбулося не з його вини, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з його волі, та на які він не міг вплинути. Позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження ним зайняття підприємницькою діяльністю, і у нього відсутня будь-яка можливість отримати інші відомості, окрім даних, що містяться в архівних довідках.
Таким чином, на переконання суду, дії управління при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його зайняття підприємницькою діяльністю, є непропорційними заявленій легітимній меті, а тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, не зараховуючи до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 19.01.1998 по 04.02.2002, допустив протиправну бездіяльність, а відтак діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
У той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п.4 ч.3 ст.2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, що полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю з 19.01.1998 по 04.02.2002, та для відновлення порушених прав та інтересів - зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 19.01.1998 по 04.02.2002.
Поряд з цим, аргументи позивача, що відповідач, відмовляючи йому у призначенні пенсії не врахував його права на придбання страхового стажу, у разі, якщо такого недостатньо для призначення пенсії, суд відхиляє як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на таке.
Так, згідно з ч.1 та ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно із п.15 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є також особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.10 цього Закону платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.
В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.
Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена цією частиною, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами першою, третьою та четвертою цієї статті.
Таким чином, добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є виключним правом позивача і останній таким правом не скористався.
Судом встановлено, що позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та не сплатив суми єдиного внеску, необхідної для зарахування до страхового стажу позивача 1 року і 3 місяців. Жодних доказів зворотного позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні, так як і не надано доказів того, що такі документи подавалися позивачем пенсійному органу до його заяви про призначення пенсії від 27.05.2020.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням його права на купівлю страхового стажу для виплати пенсії шляхом укладення договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є передчасною.
Як вже зазначалося судом раніше, в силу вимог ч.1 ст.26 Закону №1058-IV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії після досягнення ним 60-річного віку і за наявності страхового стажу, з урахуванням стажу за час здійснення ним підприємницької діяльності, менше 27 років, що не заперечується позивачем у позовній заяві. Тобто, позивачем не було дотримано усіх умов, необхідних для призначенні пенсії.
Таким чином, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 420,40 грн., пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, що полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю з 19.01.1998 по 04.02.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 19.01.1998 по 04.02.2002.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 26 лютого 2021 року.
Суддя Н.С. Гудима