79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.05.10 Справа № 20/21
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Ю. Ковалишин
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) -не з'явився
від відповідача -не з'явився
від третьої особи -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області № 1979/10-10 від 31.03.2010 р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 16.03.2010 р.
у справі № 20/21
за позовом Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Морозівський», с. Морозівка, Корецький район, Рівненська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління державного казначейства України у Корецькому районі
про стягнення 543, 42 грн.
рішенням господарського суду Рівненської області від 16.03.2010 р. у справі № 20/21 частково задоволено позов Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, з СВК «Морозівський», с. Морозівка, Корецький район, Рівненська область до державного бюджету України стягнуто 450 грн. заборгованості по неповернутих бюджетних позичках та 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 93, 42 грн. пені відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що за відповідачем рахується заборгованість за 2009 рік по наданих згідно постанов Кабінету міністрів України № 1953 від 10.12.1998 р. та № 1003 від 11.09.1997 р. бюджетних позичках в сумі 75 грн. та 375 грн. відповідно. Щодо нарахування пені, то суд вважає такі дії позивача безпідставними з огляду на те, що в п. 5.2 договорів наведено загальне визначення відповідальності, а саме, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених законодавством, а Законами України не передбачена відповідальність безпосередньо за несвоєчасне повернення бюджетних позичок в тому числі наданих згідно вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 93, 42 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, посилаючись на те, що судом не враховано, що при стягненні заборгованості за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, яка є узгодженою, на таку заборгованість після встановлених термінів сплати нараховується пеня, оскільки п. 4 ст. 17 БК України передбачено, що органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення невнесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Крім цього, апелянт зазначає, що пеня за несвоєчасне повернення бюджетної позички нарахована згідно Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 р. № 290.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами даної справи встановлено, що у 1998 -1999 роках КСП «Морозівський»згідно договорів № 15 від 26.06.1998 р. (а. с. 12 -13) та № 18 від 16.10.1997 р. (а. с. 14 -15), отримало на зворотній основі фінансові допомоги та державні позички за рахунок грошових коштів із резервного фонду Кабінету Міністрів України на забезпечення підготовки техніки та на проведення комплексу сільськогосподарських робіт.
Слід зазначити, що судом першої інстанції встановлено, що правонаступником КСП «Перемога»є СВК «Морозівський», а тому останній є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р від 03.04.2002 р. та наказу головного управління сільського господарства і продовольства Корецької районної державної адміністрації № 37 від 17.06.2002 р., заборгованість відповідача за бюджетними позичками реструктуризована строком на 8 років -з 2004 по 2011 рр.
Сума щорічних повернень бюджетних позичок, згідно графіків (а. с. 18 -19), становила: згідно постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 26.06.1998 р. -в сумі 75 грн. (в 2011 р. -76 грн.); згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 11.09.1997 р. -в сумі 375 грн.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість за 2009 рік: по бюджетній позичці, що надана підприємству згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт в 1998 році» № 220 від 26.02.1998 р. -в сумі 75 грн.; по бюджетній позичці, що надана підприємству згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997 -1998 рр.»№ 1003 від 11.09.1997 р. -в сумі 375 грн.
Згідно ст. 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», органи державної податкової служби є органом стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовими допомога ми, наданими на зворотній основі.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 БК України, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість по неповерненим бюджетним позичках в 2009 році в загальній сумі 450 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом, станом на час прийняття рішення -16.03.2010 р., бюджетні позички відповідачем не повернені.
Отже, апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов в частині стягнення неповернених бюджетних позичок обґрунтований і підлягає задоволенню.
Крім цього, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 93, 42 грн.
Щодо нарахування пені суд зазначає, що згідно п.п. 5.2 вищевказаних договорів, передбачено загальну відповідальність, а саме, що несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених законодавством.
Водночас, Законами України не передбачена відповідальність безпосередньо за несвоєчасне повернення бюджетних позичок, в тому числі наданих згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1953 від 10.12.1998 р. та № 1003 від 11.09.1997 р. У матеріалах справи також відсутні докази, в яких би вказувалось, на підставі якого нормативного акту позивачем нарахована пеня.
Крім цього, норми ст. 17 БК України також не можуть бути підставою для такого нарахування, оскільки ними передбачено застосування саме «порядку стягнення», а не «відповідальність за невиконання зобов'язання по поверненню бюджетної позички».
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.03.2010 р. у справі № 20/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.