Справа № 605/338/20Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.
Провадження № 22-ц/817/202/21 Доповідач - Сташків Б.І.
01 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Сташків Б.І.
суддів - Дикун С. І., Хома М. В.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
та сторін - представника позивача Данилевич А.Б., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу №605/338/20 за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2020 року, ухваленого суддею Горуц Р.О., у справі за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" від імені та в інтересах якого діє Данилевич Андріана Богданівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2020 року представник АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" від імені та в інтересах якого діє Данилевич А.Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що 20 листопада 2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №04-033/2017 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 40000 гривень, на споживчі цілі, строком до 19 листопада 2022 року зі сплатою 56% річних, а відповідач - у порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, передбачених договором. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 18 листопада 2020 року має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 22320,44 гривень, що складається із: заборгованість за основним боргом(кредитом) - 18666,57 грн.; проценти за користування кредитом - 3392,97 гривень; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 62,61 гривен; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування - 49,94 гривень; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 45,33 гривень; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування - 103,02 гривень.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, стягнувши із відповідача заборгованість по кредиту у розмірі 20320 грн.34 коп., що складається із: заборгованість за основним боргом(кредитом) - 16666,47 грн.; проценти за користування кредитом - 3392,97 гривень; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 62,61 гривен; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування - 49,94 гривень; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 45,33 гривень; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування - 103,02 гривень. та понесені судові витрати.
Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" від імені та в інтересах якого діє Данилевич Андріана Богданівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, від представника АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" поступила апеляційна скарга, в якій позивач просить оскаржуване тішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не врахування усіх обставин справи.
Зокрема вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 18 листопада 2020 року заборгованість останнього перед позивачем складає 20 320,34 гри
Вказане підтверджується розрахунком заборгованості, який надав позивач та меморіальним ордером від 21 жовтня 2020 року.
Згідно виписки по картковому рахунку за договором за період з 20 листопада 2017 року по 12 червня 2020 року вбачається, що відповідач користувався наданими АТ "Державний ощадний банк України" кредитними коштами.
Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що позивач не звертався до відповідача з попередньою вимогою щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту, оскільки при подачі позовної заяви позивачем долучено до матеріалів справи копію вимоги про усуне порушення від 27 травня 2020 року, яку було передано позичальнику особисто, що підтверджується його підписом на ній.
Також вважає, що суд першої інстанції помилково посилається на позицію Великої Пала Верховного суду викладений у постанові від 26 травня 2020 року (справа 638/13683/15-ц), оскільки у вказаній справі обставини, щодо способу направлення боржнику досудової вимоги Банку про кредитну заборгованість не є тотожними із обставинами, що виникли у даній справі.
Зазначає, що відповідно до п. 3.9.1 Договору про споживчий кредит № 04-033/2017 від 20 листопада 2017 року банк має право у випадку, якщо будуть мати будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або договорами забезпечення (за наявності) та/або іншим договором, укладеним Позичальником з Банком, вимагати повернення суми Кредиту та сплати всієї суми нарахованої процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у тому числі.
Вказує, що сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у абзаці першому цього пункту договору строк починає рахуватися з дати вручення позичальнику відправлення, яка зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення, або з дати, зазначеної на такому листі позичальником при отриманні позичальником зазначеного листа особисто.
Таким чином вважає, що позивач не порушував п. 3.9 договору, направив відповідачу досудову вимогу про усунення порушення, та правомірно скористався своїм правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти поданої апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" суд першої інстанції виходив із того, що вимоги банку є передчасними,оскільки згідно вимог ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" банк не має права на повернення заборгованості без попереднього надіслання боржнику відповідної письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту. Суд зазначив, що позивач жодних вимог до боржника за договором не направляв.
Колегія суддів з таким висновку суду погодитись не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2017 року між ПАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит №04-033/2017 відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 40000 гривень, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених угодою, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у розмірі, строки та на умовах, передбачених договором. Датою остаточного повернення кредиту є 19 листопада 2022 року.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, заборгованість останнього перед позивачем складає 20320,34 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 16666,47 гривень; проценти за користування кредитом - 3392,97 гривень; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 62,61 гривень; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування - 49,94 гривень; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 45,33 гривень;втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування - 103,02 гривень.
Вказане підтверджується розрахунком заборгованості, який надав позивач та меморіальним ордером від 21 жовтня 2020 року.
Згідно виписки по картковому рахунку за договором за період з 20 листопада 2017 року по 12 червня 2020 року вбачається, що відповідач користувався наданими АТ "Державний ощадний банк України" кредитними коштами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року №261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №949) затверджено статут Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", який є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ "Державний ощадний банк України".
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.3ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України», який відповідно до постанови КМУ № 568 від 05.06.2019 змінив тип публічного акціонерного товариства на приватне, та був перейменований в АТ «Державний ощадний банк України», уклали договір про споживчий кредит № 04-033/2017 (далі- договір) в розмірі 40000 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 19 листопада 2022 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами договору, що врегульовано умовами цього Договору.
Окрім заяви про приєднання №517015 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та договору про споживчий кредит № 04-033/2017 від 20.11.2017 року, відповідачем також підписано таблицю обчислень загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит станом на 20.11.2017 року(а.с.24-26).
Відповідно до п. 2.1 договору, банк зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов'язується належним чином використати і повернути в передбачені кредитним договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених кредитними договором.
Згідно п. 2.2 договору, кредит надається в загальному розмірі 40 000 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 19 листопада 2022 року.
У відповідності до п. 2.4.1 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язувався сплачувати банку 56 % річних. Зазначена в цьому пункті Договору процентна ставка є фіксованою.
За умовами договору банк надає кредит з моменту виконання позичальником п. 3.1.1.1, відповідно до якого він повинен сплатити комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн протягом одного банківського дня з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 3.2.1 договору банк зобов'язався здійснити надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Відповідач за договором (п. 3.3.3) позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 666,67 грн та сплату процентів нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним, починаючи з грудня 2017 року.
За умовами п. 4.3 договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати умови договору, у строки обумовлені договором повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом. У випадку порушення умов договору, достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити неустойку (штрафні санкції), як це передбачено в договорі, а також відшкодувати банку збитки.
З наведеного позивачем розрахунку убачається, що у зв'язку із неналежним виконанням умов договору кредиту у ОСОБА_1 станом на 18 червня 2020 року виникла заборгованість перед банком у розмірі 22320,44 грн, з яких 18666,57 грн - заборгованість по основному боргу; 3392,97 - проценти за користування кредитом;62,61 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу(кредиту); 49,94 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користуванням кредиту; 45,33 грн.- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу(кредиту); 103,02 грн.- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Уточнивши позовні вимог, позивач зазначив, що з моменту пред'явлення позовної заяви відповідач ОСОБА_1 здійсним часткове погашення заборгованості, що призвело до зміни її розміру у бік зменшення. Позивач зазначив, що станом на сьогоднішній час заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про спожитий кредит №047-033/2017 від 20 листопада2017 року становить 20320,34 грн., що складається з: 16666,47 грн.- заборгованість за основним боргом; 3392,97 - проценти за користування кредитом; 62,61 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу(кредиту); 49,94 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користуванням кредиту; 45,33 грн.- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу(кредиту); 103,02 грн.- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Також слід зазначити, що за змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони, водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Колегія суддів, вважає помилковими посилання суду першої інстанції у даній справі на те, що кредитодавець звернувшись до суду із даним позовом, не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримався передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, не направляв відповідачу досудову вимогу Банку про погашення заборгованості, прийшовши до висновку що в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем ОСОБА_1 , вимогу про усунення порушень №92 від 27 травня 2020 року, відповідно до якої Банк зазначає про заборгованість, яка виникла у відповідача та про негайне погашення заборгованості ОСОБА_1 отримував та був обізнаний про кредитну заборгованість, що у нього утворилась . Окрім того, після отримання Вимоги банку, відповідачем частково здійснено погашення виниклої заборгованості. Так, з вказаної Вимоги №92 вбачається, що станом на 27 травня 2020 року у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі 20391,23 грн., в уточнених позовних вимогах позивач зазначає, що на теперішній час заборгованість відповідача становить 20320,34 грн.
Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 вимогу банку про необхідність погашення кредитної заборгованості підписувала у банку його дружина, а тому він знав про виниклу заборгованість, однак у зв'язку із матеріальними труднощами, не мав можливості сплатити у повному розмірі кредитну заборгованість, яка виникла у нього перед позивачем.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України». є обґрунтованими, заборгованість, яка виникла у відповідача в розмірі 20320,34 грн., підтверджена наведеним розрахунок та відповідає умовам кредитного договору (щомісячні платежі за тілом кредиту та відсотками).
Позивач довів існування кредитних зобов'язань та заборгованості за кредитним договором, надавши суду чіткий розрахунок заборгованості, який в установленому процесуальному порядку відповідачем не спростовано. Будь-яких доказів щодо погашення суми боргу, яка заявлена позивачем, за кредитним договором відповідачем суду не надано.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі та припустився порушень процесуального закону при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову у позові.
Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
За таких підстав, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" від імені та в інтересах якого діє Данилевич А.Б. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" 20320 грн. 34 коп. заборгованості за Договором про споживчий кредит №04-033/2017 від 20 листопада 2017 року (16666,47 грн.- заборгованість за основним боргом; 3392,97 - проценти за користування кредитом; 62,61 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу(кредиту); 49,94 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користуванням кредиту; 45,33 грн.- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу(кредиту); 103,02 грн.- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат .
Як вбачається із матеріалів справи, банком при зверненні до суду із позовною заявою, судовий збір сплачено у розмірі - 2102 грн.(а.с.54), за подання апеляційної скарги - 3153 грн.(а.с.146), отже у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5255грн. (2102+3153) грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити.
Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" від імені та в інтересах якого діє Данилевич Андріана Богданівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , проживає за адресою: с.Сільце, Підгаєцького району, Тернопільської області) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк"(ЄДРПОУ 09338500, р/рUA633385450000000000373929005, Майдан Волі 2, м. Тернопіль) 20320 грн. 34 коп. заборгованості за Договором про споживчий кредит № 04-033/2017 від 20 листопада 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" понесені судові витрати у розмірі 5255грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови - 05 березня 2021 року.
Головуючий: Сташків Б.І.
Хома М.В.
Судді: Дикун С.І.