11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 19 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити йому недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 1725 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 19 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що необхідно визнати відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною та стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на користь позивача 1470 грн. недоотриманою суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік, з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що позивач є евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що евакуйованим із зони відчуження щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем зазначена допомога за 2008 рік позивачу виплачувалась у сумі 75грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено новій редакції відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими змінено редакцію статті ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги у розмірах, установлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за вказаний період мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до прийняття рішення Конституційним Судом України .
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2008 рік у лютому 2008 року у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року на правовідносини, що вже відбулися.
Таким чином, дії відповідачів в указаний період відповідали вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до вищевикладеного апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 19 листопада 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 19 листопада 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.