11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив провести перерахунок доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з встановленої ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» мінімальної заробітної плати 440 грн., з 01.07.2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, що сторонами не оспорюється.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква , яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом 1-ої інстанції також встановлено, що вказана доплата до пенсії в 2007 році проводилась відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 2008 року не проводилась в зв'язку з внесеними змінами Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 - УІ від 28.12.2007 року до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи фактично позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Ст.76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено розміри мінімальної заробітної плати з 01 січня 2007 року - 400 грн., з 01 квітня 2007 року - 420 грн., з 01 липня 2007 року -440 грн., з 01 жовтня 2007 року - 460 грн. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року -525 грн., з 01 жовтня 2008 року - 545 грн., з 01 грудня 2008 року - 605 грн.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд 1-ої інстанції правомірно вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення зазначених вище законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд 1-ої інстанції вірно вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набула з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п. 3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.
Крім того суд 1-ої інстанції зазначив, що з 01.01.2008 року вступив в силу Закон України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 -VI від 28.12.2007 року, згідно якого в п.28. до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено наступні зміни: частину 1 та частину 2 статті 39 Закону замінити однією частиною такого змісту: «Громадяни, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. В зв'язку з цим частину 3 вважати частиною другою».
Але рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року за № 10 -рп визнано неконституційними положення розділу II п. 28 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 - YI від 28.12.2007 року.
Отже, з врахуванням всього наведеного суд 1-ої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 09.07.2007 року, тому відповідач неправомірно відмовляє позивачу в проведенні перерахунку доплати до пенсії за проживання на території радіоекологічного забруднення.
Однак судом 1-ої інстанції не враховано, що в своїх позовних вимогах позивач посилалася на ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а згідно ч.1 ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів становить рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня цього ж року, тому позовні вимоги слід було задовольнити по 31.12.2007 року.
З урахуванням вищенаведеного дії відповідача в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. є протиправними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 до ст. 137 КАС позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог має відповідати вимогам статті 106 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надавав суду письмову заяву щодо зміни первісного адміністративного позову, тому у суду першої інстанції не було підстав посилатися на це при вирішенні спору.
Обговорюючи питання пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів не застосовує наслідки, передбачені ч.1 ст. 100 КАС України, оскільки жодна із сторін на цьому не наполягає.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що слід вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, так як під час апеляційного провадження встановлено порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року скасувати, прийняти нову постанову, у зв'язку з порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, при цьому колегія суддів вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, та визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві щодо невиплати в повному обсязі доплати до пенсії позивачу в період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії позивачу відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві щодо невиплати в повному обсязі доплати до пенсії ОСОБА_3 в період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов 'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.