Справа № 692/899/20
Провадження № 2/692/21/21
05.03.21
02 березня 2021 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді - Чепурного О.П., при секретарі - Бубир В.М., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради, ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними і скасування рішень та державних актів на право власності на земельні ділянки, -
До суду звернулась позивачка за позовом про визнання протиправними і скасування рішень та державних актів на право власності на земельні ділянки. Позовну заяву мотивувала тим, що вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_7 придбали по договору купівлі-продажу 23.01.1993 року житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попереднім власником будівлі був ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будинок після його смерті успадкував його син ОСОБА_9 , 1947 року народження, який отримав кошти, що підтверджується розпискою від 03.07.1992 року. В будинку позивачка з чоловіком проживали з липня 1992 року. Згідно довідки № 984 від 07.10.2003 року за підписом сільського голови Юркунас Л.В. Білоусівської сільської ради, яка видана жителю села Білоусівка гр. ОСОБА_7 , по даним по господарської книги № 2 1992 року в домоволодінні налічувалось 0,47 га землі. Рішенням Булоусівської сільської ради № 23-5/ІV від 08.12.2005 року ОСОБА_10 приватизовано 0,17 га землі, які відносяться до обслуговування по АДРЕСА_1 , відповідно до по господарської документації. Рішенням Білоусівської сільської ради № 23-5/ІV від 08.12.2005 року ОСОБА_4 приватизовано 0,08 га із земель, які відносяться до обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 , відповідно до по господарської документації. Приватизація належних позивачу земельних ділянок була проведена з грубим порушенням діючого законодавства України, без відома позивачки, внаслідок чого значною мірою погіршуються її права, так як вона позбавлена значної частини земельної ділянки. Білоусівська сільська рада з 2008 року по даний час вводила позивачку чоловіка позивачки та її саму стосовно закриття по господарського номеру будинку АДРЕСА_1 , що послужило передачею земельної ділянки до земель запасу з 1993 року по даний час, так як не надано позивачці жодного документу, який би підтвердив законність відбирання землі.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили суд його задовольнити.
Представник відповідача Драбівської селищної ради позов не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав наведених у відзиві поданому Білоусівською сільською радою, яка була реорганізована в Драбівську селищну раду. Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і ОСОБА_1 не мали спільної межі, а тому відповідно до законодавства не були зобов'язані доводити їх до відома про приватизацію землі. При передачі у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_10 по закону останній не повинен був доводити до відома про це ОСОБА_1 , а лише погоджувати це питання з ОСОБА_7 . Довідка надана позивачем суду про розмір земельної ділянки до її домоволодіння від 07.10.2003 № 984 не відповідає дійсним записам по господарської книги. Земельна ділянка 0,17 га, як на надана в користування ОСОБА_10 , а потім передана у власність та земельна ділянка площею 0,008 га, яка надана в користування ОСОБА_4 , а потім передана йому у власність не були закріплені за домоволодінням по АДРЕСА_1 відповідно до по господарської документації. У по господарській книзі №2 у розділі ІV земля в особистому користуванні господарств зазначено, що дані записуються з 5 розділу земельнокадастрових книг, та не є підтвердженням того, що вона закріплена за домоволодінням. 15 січня 1993 року було закрито по господарський номер ОСОБА_8 в зв'язку зі смертю останнього члена сім'ї, а земельна ділянка розміром 0,47 га була переведена до земель держземфонду (вільний присадибний фонд). Це доводить про те, що ні спадкоємець ОСОБА_9 в подальшому продавець, ні ОСОБА_7 в подальшому покупець будинку не мали в користуванні 0,47 га по АДРЕСА_1 . Спадкоємець ОСОБА_9 отримав згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 січня 1993 року один жилий будинок на земельній ділянці, що належить держземфонду та продав цей будинок на тій же ділянці про що зазначено в договорі купівлі-продажу будинку від 23.01.1993 року. Відповідно до поданих заяв в лютому 1993 року гр. ОСОБА_10 (брату покійного ОСОБА_8 ) було надано в користування земельну ділянку площею 0,17 га, яка разом з основною ділянкою згідно рішення сесії сільської ради від 08.12.2005 № 23-5/ІV була передана у власність, що посвідчено державним актом серії ЯБ №885558; та гр. ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,08 га, яку разом з основною ділянкою згідно рішення сесії сільської ради за № 18-4/V від 04.04.2008 року було передано у власність, що посвідчується державними актами серії ЯЗ № 192753 та серії ЯЖ № 107109. Решту земельної ділянки площею 0,22 га з весни 1994 року обробляв ОСОБА_7 та узаконив в 1994 році і яка обліковувалась до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і на даний час згідно запису ЗШК № 1 за № 370 сторінка 93. З даним розподілом земельної ділянки, яка належала держземфонду всі були згідні і брат покійного ОСОБА_10 , і сусід покійного ОСОБА_4 , а також покупець будинку ОСОБА_7 . Приймаючи рішення про передачу земельної ділянки при купленому будинку по АДРЕСА_1 щодо ОСОБА_7 сільська рада діяла згідно діючого законодавства - ст.7, 9, 30 Земельного кодексу України - при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об?єктами переходить у розмірах передбачених ст.67 Земельного кодексу України і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження будвілі і споруди. Згідно ст.67 Земельного кодексу України розмір ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинна бути не більше : у сільських населених пунктах - 0,25 га. Права порушено не було. Заяв про порушення своїх прав ОСОБА_7 ні в сільську раду, ні в суд не подавав. Він звернувся до голови сільської ради 25 травня 2004 року із заявою про те, що він має в користуванні земельну ділянку площею 0,22 га, та просить повернути йому земельну ділянку, яка була в користуванні ОСОБА_8 до червня 1992 року, мотивуючи тим, що вступив в дію новий Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 року № 2768 та Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 року № 742 і він має право приватизувати земельну ділянку до 2,0 га. На дану заяву йому було роз'яснено порядок набуття такої земельної ділянки. Позивачка не може вимагати усунення порушення її права так, як ці ділянки не належали їй і вона не була ні власником ні землекористувачем, і доказів цьому вона не надала. Рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 приймалося 04.04.2008 року за № 18-4/V, а не як вказує позивачка - 08.12.2005 року.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників провадження, свідка, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 23 січня 1993 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_7 купив жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, яка належить держземфонду. З даного договору та копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.01.1993 року вбачається, що ОСОБА_11 був власником вищевказаного жилого будинку, який він отримав у спадщину після смерті батька ОСОБА_8 . В свідоцтві про право на спадщину також зазначено, що жилий будинок розташований на земельній ділянці, що належить держземфонду. Гроші за будинок були передані по розписці 03.07.1992 року, копія якої надана суду. Згідно копії паспорта позивачки вона була одружена з ОСОБА_7 з 12.02.1970 року. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтво про його смерть. Після його смерті ОСОБА_1 отримала у спадщину майно чоловіка, а саме житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , про що зазначено в свідоцтві про право на спадщину за законом від 11.04.2017 року. В даному свідоцтві вказано, що ОСОБА_1 отримала будинок у спадщину з урахуванням Ѕ частки у спадщині, від якої відмовилась дочка померлого ОСОБА_12 . З розподілу спадкового майна вбачається, що позивачка, хоча й перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 на час придбання ним будинку, проте їй не належала частина цього будинку на праві спільного сумісного майна подружжя. Тобто твердження позивачки в позові що будинок вона придбала разом з чоловіком та фактично була його власником на час придбання спростовується вищевказаним свідоцтвом. Як доказ належності ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,47 га, яка знаходилась по місцю розташування придбаного будинку позивачка надала довідку виконавчого комітету Білоусівської сільської ради народних депутатів від 07.10.2003 року № 984 за підписом сільського голови ОСОБА_13 . Згідно даної довідки вона видана ОСОБА_7 про те, що в його домоволодінні згідно по господарської книги № 2 1992 року налічувалось 0,47 га землі. Дійсно, в по господарській книзі № 2 мається запис про те, що в 1992 році по АДРЕСА_1 де проживали ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_14 , які померли в 1992 та 1991 роках відповідно до розділу ІV земля в особистому користуванні господарства за 1992 рік вказана площа земельної ділянки 0,47 га. При цьому там же зазначено, що дані про площу землі беруться з земле кадастрової книги. За 1993 рік там же вказано, що розмір земельної ділянки складає 0,22 га, а також в додаткових відомостях зазначено «Куплена під дачу ОСОБА_7 ». Згідно записів земельно-кадастрової книги № 1 ОСОБА_7 належала на праві користування земельна ділянка розміром 0,22 га згідно рішення виконавчого комітету Білоусівської сільської ради № 43 від 15.11.2994 року. З даних доказів вбачається, що при купівлі будинку земельна ділянка під ним перебувала у держземфонді, а в 1994 році власник будинку ОСОБА_7 отримав право постійного користування земельною ділянкою площею 0,22 га. Той факт, що після смерті попередніх власників будинку земельна ділянка, яка перебувала у їх користуванні перейшла до держземфонду підтвердив і допитаний свідок ОСОБА_15 , який працював землевпорядником на той час в сільській раді, та йому особисто були відомі обставини щодо переходу землі після смерті ОСОБА_8 якою він користувався до держземфонду після закриття особового рахунку в господарській книзі. В подальшому сесія сільської ради передала у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_10 дві суміжні земельні ділянки. Також вказав, що заяви та інша документація по виділення в користування і власність спірних земельних ділянок в сільській раді не збереглася через те, що була знищена по строках зберігання. ОСОБА_7 цікавився у нього про можливість збільшення площі земельної ділянки, проте отримав роз'яснення про існуючі норми для виділення землі. Будь яких претензій до сільської ради, сусідів чи до суду з цього приводу останній не подавав.
Частина 2 статті 67 Земельного кодексу України в редакції станом на час виділення ОСОБА_7 в користування земельної ділянки передбачала, що розмір ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинна бути не більше 0,25 га для сільських населених пунктів. Тобто, при виділені ОСОБА_7 у користування земельної ділянки її норми щодо площі були дотримані сільською радою.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач не довела, що її право на землю порушене, а також не довела, що передача у власність земельних ділянок іншим особам відбулася з порушеннями, що тягнуть за собою визнання рішень сільської ради та державних актів на землю недійсними. Тому в позові слід відмовити.
Керуючись ч.2 ст.67 Земельного кодексу України в редакції станом на 01.01.1992 року, ст.18, 19, 152, 153 Земельного кодексу України, ст.258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради, ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними і скасування рішень та державних актів на право власності на земельні ділянки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий
Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2021 року.