справа № 699/337/20
провадження № 1-кс/691/9/21
05 березня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12020250190000008 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
встановив :
в провадженні судді Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 перебуває на розгляді кримінальне провадження №12020250190000008 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
03 березня 2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_3 через канцелярію Городищенського районного суду Черкаської області подано заяву про відвід головуючому судді у судовому засіданні з розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 ..
Згідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2021 року заява про відвід судді передана до провадження судді Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 ..
Опрацювавши заяву про відвід судді з додатками документів, прийнято рішення в порядку ст.81 КПК України про судовий розгляд з викликом учасників справи та повідомлення судді ОСОБА_4 про можливість бути вислуханим, якщо бажає дати пояснення.
Обгрунтовуючи заяву про відвід судді, захисник посилається на обставини про те, що у судовому засіданні 03 березня 2021 року головуючим суддею ОСОБА_4 допущені до зали судових засідань невідомі особи для здійснення відео зйомки судового процесу, не зважаючи на заперечення сторони захисту відповідно до положень ст.307 ЦКУ. Вважає, що у такий спосіб здійснюється тиск на його клієнта, що відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України викликає сумніви в неупередженості судді.
Учасники процесу про розгляд заяви повідомлені судом шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Городищенського районного суду Черкаської області.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_3 в судове засідання не прибули. Захисник ОСОБА_3 подав письмово пояснення в якому просив заяву про відвід розглянути без його участі та послався на обставини про те, що 03 березня 2021 року, в чергове судове засідання, крім учасників процесу до суду прибуло кілька невідомих осіб, які представилися журналістами та до початку судового розгляду в залі суду встановили на штативах три стаціонарні відеокамери і почали здійснювати несанкціоновану відеозйомку. Після відкриття судового засідання, суддя допустив бездіяльність, яка призвела до тиску на обвинуваченого та порушення балансу інтересів сторін, що викликало сумніви в неупередженості судді. Бездіяльність судді 03 березня 2021 року полягає в наступному: допустивши в зал судового засідання осіб, які не є учасниками судового провадження, для проведення відеозйомки, суддя не дотримався застосування карантинних обмежень, встановлених до 30 квітня 2021 року Постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» зі змінами; суддя не встановив осіб, які самостійно почали відеозйомку ще до початку судового розгляду, їхні повноваження, технічну характеристику засобів (пристроїв), які призначені для вчинення вказаних дій, зокрема, портативні чи стаціонарні пристрої та їх технічну можливість проведення прямої трансляції судового засідання; суддя належним чином не відреагував на заперечення сторони захисту на проведення відеозйомки (відповідно до положень ст.307 ЦК України), невстановленими особами технічними засобами невстановлених характеристик, оскільки такі дії здійснюють тиск на обвинуваченого та можуть призвести до відеофіксації документів захисника; суддя не визначив місце в залі судових засідань, з якого має проводитися відеозапис та повною мірою не з'ясував з якою метою проводиться цей відеозапис; суддя не роз'яснив журналістам, що право на проведення відеозйомки у залі судового засідання не є абсолютним і може бути обмежене, якщо це може зашкодити нормальному перебігу судового засідання та призвести до порушення прав та законних інтересів сторін та інших учасників кримінального провадження, зокрема, щодо заборони використання імені фізичної особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї (ч.4 ст.298 ЦК України). Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають реалізацію права на проведення в залі судового засідання фотозйомки, відео- та аудіозапису з використанням портативних відео та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, проте з урахуванням обмежень, установлених законом. Цих вимог суддею не дотримано, що викликає сумніви у його неупередженості. Відповідно до ч. 6 ст. 27 КПК України, проведення фото- та відео зйомки в суді дозволено законом, але з певними обмеженнями, якими є не лише наявність дозволу суду та дотримання порядку, встановленого відповідним процесуальним кодексом, а й згода на це осіб, які беруть участь у справі. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду. Під час проведення відеозйомки судового засідання має бути дотримано вимоги ст. 307 ЦК України, відповідно до якої фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. За таких обставин суддя повинен був відреагувати судовою ухвалою в якій вирішити вищевказані питання та прийняти рішення про заборону, дозвіл чи певні обмеження щодо проведення відеозйомки в залі судового засідання. Відсутність вказаної ухвали та надання суддею мовчазного дозволу на проведення відеозйомки в суді, призвело до прямої трансляції частини судового засідання (до заявлення відводу судді) на особистій сторінці ОСОБА_6 активіста ОСОБА_7 в мережі Інтернет, що є порушенням ч.6 ст.27 КПК України та виходом в ефір 03 березня 2021 року в новинах 20:00 год на телеканалі «Інтер» в програмі «Подробиці» репортажу, в якому до ухвалення вироку, на всю країну показано ОСОБА_5 в суді з обнародуванням його імені та повідомлено що він вчинив злочин, у якому його обвинувачують. За вказаних обставин заява про відвід судді має бути задоволена, а у випадку відмови у відводі судді, можуть виникнути підстави для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України.
Суддя ОСОБА_4 про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений, в судове засідання не прибув.
Прокурор, інформований про розгляд заяви про відвід судді, подав клопотання про слухання без його участі, проти задоволення заяви заперечив, зазначив, що присутність представників засобів масової інформації в залі судових засідань не є підставою для відводу судді та вважає такі дії захисника ОСОБА_3 спрямованими на затягування судового розгляду.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та представник потерпілого ОСОБА_10 , будучи повідомленими про судовий розгляд заяви про відвід, у засідання не прибули, письмових пояснень до суду не надали.
Неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді у їх відсутність.
Суд, враховуючи належне повідомлення учасників процесу та судді ОСОБА_4 про судовий розгляд і надану можливість надати пояснення, вивчивши зміст заяви про відвід, пояснення захисника, клопотання прокурора, матеріали додані до заяви, приходить до наступного висновку.
Статтею 80 КПК України, визначено, що заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід подаються одразу після встановлення підстав такого відводу. Відвід повинен бути вмотивований.
Положенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06 у справі “ Білуга проти України”, від 28.10.98 у справі “Ветштайн проти Швейцарії”, тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений. Згідно п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної Ради європейських суддів про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися, як такі, що впливають на спроможність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від любого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір'я до незалежної судової влади буде підірвано.
Як встановлено, у судовому засіданні та змісту наданих матеріалів, підставами для відводу судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, стали обставини, які мали місце у судовому засіданні 03 березня 2021 року, де головуючим суддею ОСОБА_4 було допущено до зали судових засідань осіб, які здійснювали відеозйомку судового процесу, в той час, як сторона захисту заперечувала проти.
Приймаючи рішення по суті заявленого відводу, суд, бере до уваги, що повідомлені захисником обставини у письмовому поясненні можливо мали місце, але їх не слід пов'язувати із неможливістю судді забезпечити справедливий та належний розгляд кримінального провадження з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, остільки згідно до ст.321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Не згода із прийнятими судовими рішеннями судді може мати наслідком апеляційне чи касаційне оскарження, як то визначено ст.ст.393,425 КПК України. Поведінка судді у процесі при розгляді кримінального провадження, якщо вона викликає зауваження у сторін кримінального провадження, це предмет звернень до інших незалежних конституційних органів державної влади та суддівського врядування, які діють в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів.
Виходячи із положень ч.1 ст.94 КПК України, якою визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що доводи захисника ОСОБА_3 на обґрунтування заявленого відводу судді ОСОБА_4 не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені п.4ч.1ст.75 КПК України, а також доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження, тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 75,76,81,372 КПК України, суд,-
ухвалив :
У задоволенні заяви захисника захисника ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12020250190000008 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - відмовити.
Про результати розгляду заяви про відвід повідомити суддю Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 , захисника, обвинуваченого, потерпілих, представника потерпілого.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1