65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2321/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі судового засідання Граматик Г.С.
за участю представників:
від позивача - Черненко Д.А.,
від відповідача (заявника) - Бондар О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства “Пласке” про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-205/21 від 15.02.2021 р.) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2321/20 за позовом Антимонопольного комітету України до Приватного акціонерного товариства “Пласке” про стягнення 165200 грн., -
У серпні 2020 року Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Пласке” про стягнення пені в сумі 165200,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем штрафів, накладених рішенням АМКУ № 372-р від 26.07.2018 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2020 р. позов Антимонопольного комітету України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2321/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 07.09.2020 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2020 р. у справі № 916/2321/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26 жовтня 2020 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. у справі № 916/2321/20 позов Антимонопольного комітету України задоволено, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Пласке” до державного бюджету пеню в розмірі 165200,00 грн., також стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2478,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. у справі № 916/2321/20 залишено без змін.
26.01.2021 р. на виконання вказаного судового рішення господарським судом Одеської області видано відповідні накази про його примусове виконання.
15.02.2021 р. Приватне акціонерне товариство “Пласке” звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочення виконання рішення господарського суду у справі № 916/2321/20 строком на один рік з дня його ухвалення з лютого 2021 року по жовтень 2021 року шляхом сплати боргу рівними частинами. Вказану заяву відповідач обґрунтовує тим, що на сьогоднішній день у нього склалася скрутна фінансова ситуація у зв'язку зі складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами - клієнтами, споживачами та постачальниками послуг (робіт, товарів) по укладених з ними договорами, виплатою грошових коштів іншим контрагентам, зокрема у зв'язку із запровадженням карантину на території України, беручи до уваги введений режим надзвичайної ситуації та його підставі до 28.02.2021 р., що значним чином ускладнює можливість відповідача здійснювати підприємницьку діяльність і отримувати дохід в період карантину. При цьому відповідач наголошує, що запровадження в Україні карантинних заходів та встановлення ряду заборон, які об'єктивно, негативно впливають на здійснення господарської діяльності багатьох підприємств, є загальновідомою обставиною, яка не підлягає доказуванню. Наразі відповідач зауважує, що він робить все можливе задля погашення заборгованості, у зв'язку із чим повідомляє, що має намір повністю та добровільно погасити заборгованість шляхом перерахування сум до державного бюджету, але на даний час у його розпорядженні не достатньо грошових коштів, що підтверджується даними останньої фінансової звітності. Так, як вказує заявник, згідно фінансової звітності відповідача за 2020 рік збиток від господарської діяльності за підсумками року склав 2732100,00 грн. Разом із тим, за ствердженнями відповідача, в його штаті працює 45 осіб, а фонд оплати праці складає біля 800000,00 грн. в місяць. Водночас, як вказує відповідач, необхідність першочергової сплати заробітної плати найманим працівникам також значно ускладнює виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. по справі № 916/2321/20. Також відповідач звертає увагу суду, що сплата за судовим рішенням, що набрало законної сили, не відстрочується, а лише розстрочується на незначний період, що в свою чергу забезпечить реальне виконання відповідачем рішення суду у справі № 916/2321/20.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2021 р. по справі № 916/2321/20 заяву Приватного акціонерного товариства “Пласке” про розстрочення виконання рішення суду у справі № 916/2321/20 прийнято до провадження та призначено до розгляду в засіданні суду на 25.02.2021 р.
Позивачем (стягувачем) надано до господарського суду пояснення на заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 5140/21 від 23.02.2021 р.). У вказаних поясненнях позивач (стягувач), посилаючись на ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. у справі № 18-рп/2012, від 26.06.2013 р. № 5-пр/2013, постанову Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 917/138/16, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі “Глоба проти України” від 05.07.2012 р., у справі “Терем ЛТД”, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 р., у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 р., у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 р. вказує, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану, при цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, з огляду на що в основу ухвали про надання розстрочки виконання рішенні суду має бути покладено обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Також позивач повідомляє, що відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік, однак при цьому не надає суду належних та допустимих доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення.
Враховуючи вищезазначене, Комітет вважає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність розстрочення його виконання, а також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому. Між тим, як зазначив позивач, оскільки заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду до Комітету не надходила, відповідно останній не має можливості висловити свою правову позицію щодо зазначеного питання, а тому за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, просить розглянути заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду та прийняти рішення відповідно до законодавства.
Дослідивши матеріали заяви та вислухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Так, 26.01.2021 р. господарським судом Одеської області на виконання судового рішення у справі № 916/2321/20 видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення з ПрАТ “Пласке” до державного бюджету пені в розмірі 165200,00 грн.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Так, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз'яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”).
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Про необхідність встановлення зазначених обставин також роз'яснено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.
Як випливає зі змісту заяви, в обґрунтування підстав для розстрочення виконання судового рішення у даній справі № 916/2321/20 від 26.10.2020 р. строком на один рік відповідач (боржник) посилається на неможливість виконання цього рішення суду на теперішній час з огляду на скрутне фінансове становище з огляду на складні фінансові взаємовідносини з контрагентами - клієнтами, споживачами та постачальниками послуг (робіт, товарів), по укладених з ними договорами, виплатою грошових коштів іншим контрагентам, зокрема у зв'язку із запровадженням карантину на території України. Також заявник зазначає, що згідно фінансової звітності відповідача за 2020 рік збиток від господарської діяльності за підсумками року склав 2732100,00 грн. Разом із тим, за ствердженнями відповідача, в його штаті працює 45 осіб, а фонд оплати праці складає біля 800000,00 грн. в місяць, а відтак є необхідність першочергової сплати заробітної плати найманим працівникам, що також значно ускладнює виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. по справі № 916/2321/20.
Разом з тим, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що належних доказів наявності обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання судового рішення, заявником не надано. Додана до заяви про розстрочення виконання рішення суду копія фінансової звітності малого підприємства станом на 31 грудня 2020 року не може бути відповідним доказом наявності обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання відповідачем на даний момент рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. у даній справі щодо сплати до державного бюджету пені в розмірі 165200,00 грн.
Так, наявність у заявника дебіторської заборгованості не може вважатись такою обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Також судом критично оцінюються доводи заявника про скрутне фінансове становище з огляду на складні фінансові взаємовідносинами з контрагентами - клієнтами, споживачами та постачальниками послуг (робіт, товарів), по укладених з ними договорами, виплатою грошових коштів іншим контрагентам. Адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).
При цьому господарський суд зазначає, що відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на один рік, однак не надає належних та допустимих доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому протягом визначеного строку, а також доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення.
Тим більш, як вбачається зі змісту судового рішення у даній справі, стягнута судом сума пені була нарахована за період з 01.03.2019 р. по 19.05.2019 р. та з 27.02.2019 р. по 03.10.2019 р., тобто ще у 2019 році, при цьому нарахування здійснено саме за несплату накладеного штрафу за рішенням Антимонопольного комітету України від 26.07.2018 р. про порушення антиконкурентного законодавства. тому посилання заявника на фінансовий стан у ІV кварталі 2020 року не можуть бути підставою для надання відповідачу розстрочення у виконанні існуючих зобов'язань по сплаті пені.
Крім того суд зауважує, що штрафні санкції за рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь позивача, а надходження коштів в Державний бюджету України для формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, є надзвичайно важливим. З огляду на зазначене судом критично оцінюються посилання відповідача на першочерговість у даному випадку сплати заробітної плати найманим працівникам, які працюють в його штаті, а не стягнутої за рішенням суду суми пені до Державного бюджету України.
В даному випадку суд враховує, що накладений на заявника штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин. До того ж штраф, накладений згідно з рішенням АМК, яке є обов'язковим до виконання, був сплачений Товариством з простроченням.
Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочення виконання рішення суду.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.
Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача, який діяв з метою захисту інтересів держави, та ступеня вини відповідача у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.
Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Пласке” про розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2020 р. по справі № 916/2321/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали підписано 04 березня 2021 р.
Суддя В.С. Петров