"24" лютого 2021 р. Справа № 916/3555/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Рябченко М.М. згідно довіреності №2-602д від 11.01.2021р.
від відповідачів: Лук'янова А.О. згідно довіреності б/н від 11.01.2021р.
розглянувши справу №916/3555/20 за позовом Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (63304, Харківська область, м. Красноград, вул.Полтавська, 86) до Виробничо-комерційної фірми “Зовнішторг-Мікрон” Товариства з обмеженою відповідальністю (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 37) про стягнення 836101,26 грн., з яких 527270,56 грн. пеня, 308830,70 грн. штраф,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням клопотання про виправлення описок в позовній заяві від 22.02.2021р. за вх.№5040/21 зазначає, що між АТ “Укргазвидобування” та ТОВ ВКФ “Зовнішторг-Мікрон” ТОВ було укладено договір поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. Специфікаціями №№1,2 від 27.11.2018р. до договору №УБГ906/015-18 передбачено поставку товару, на загальну вартість 6623880,00грн. та строк поставки товару встановлено не більше 150 календарних днів з дати укладання договору в обсязі згідно рознарядки покупця, тобто до 26.04.2019р. Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №3 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Рознарядка позивачем направлена до постачальника 01.12.2018р. та отримана відповідачем 03.12.2018р. Позивач вказує, що відповідачем частково поставлено товар у сумі 4361280,00 грн. згідно видаткових накладних, а саме: №23 від 24.04.2019р. на суму 2212012,80 грн., №32 від 13.06.2019р. на суму 1618867,20грн., №37 від 05.07.2019р. на суму530400,00 грн. Частина товару в сумі 2262600,00грн. відповідачем не була поставлена, у зв'язку із чим позивач визначає прострочку поставки більш ніж на 183 дні.
Відповідач заперечуючи проти позову, 13.01.2021р. подав до суду відзив за вх.№682/21 в якому зазначив, що загальна сума договору №УБГ906/015-18 складала 6623880 грн., сума поставленого товару складала 4785960,00 грн. відповідно до видаткових накладних, а саме: №23 від 24.04.2019р. на суму 2212012,80 грн., №32 від 13.06.2019р. на суму 1618867,20грн, №37 від 05.07.2019р. на суму 530400,00грн., №38 від 29.04.2020р. на суму 424680,00грн. Листами від 17.03.2020р. та від 26.03.2020р. позивач відмовився від частини товару який мав поставити відповідача, проте, договором не передбачено нарахування штрафних санкцій та пені на суму товару від якого відмовився покупець. Наразі на суму 1837920,00 грн. позивач від товару відмовився, проте у позові вказано 2853600,00 грн. але фактично позивачем не враховано видаткову накладну на суму 424680,00грн. від 29.04.2020р., отже сума на яку нараховуються штрафні санкції не відповідає дійсності. Відповідно до специфікації №№1, 2 до договору №УБГ906/015-18 строк поставки товару обчислюється згідно рознарядки покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору. На думку відповідача, строк на виконання договору №УБГ906/015-18 спливав 27.11.2019р., оскільки 03.12.2019р. на адресу відповідача надійшла рознарядка на поставку товару на суму 6623880,00грн., яка підписана начальником ВЗМТР БУ “Укрбургаз” Новіковим С.О., проте доказів на підтвердження повноважень на підписання вищезазначеного документа позивачем не подано. Позивач відмовився від отримання товару, підтверджуючи факт того, що зобов'язання відповідачем фактично виконані, однак товар окрім одного комплекту калібрів на суму 424680,00грн. позивач приймати не бажав, тобто, доводи позивача в частині того, що станом на 23.03.2020р. частину товару у розмірі 2853600грн. відповідачем поставлено не було не повинно братися судом до уваги, оскільки, позивач замовчує факти відмови від товару та про прострочення останнім строків оплати, що фактично і викликало у відповідача затримку у виробництві необхідних калібрів. Відповідач також зазначає, що позивач повинен був зменшити обсяг закупівлі товару та загальну вартість договору та внести зміни до договору, як це передбачено п. 6.2.3 договору.
У відповіді на відзив від 25.01.2021р. за вх.№2033/21 позивач зауважує на тому, що строки поставки товару передбачені у специфікаціях №№1,2 до договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., а саме згідно рознарядки покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору. Рознарядка на поставку товару від 27.11.2018р. була отримана відповідачем 03.12.2018р., проте строк поставки сплинув після 150 календарних днів з дати укладання договору №УБГ906/015-18, тобто 26.04.2019р. Щодо нарахування штрафних санкцій за непоставлений товар, від якого покупець відмовився, позивачем визначено, що пунктами 7.10, 10.1 договору №УБГ906/015-18 передбачено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань. Відповідно до ст.ст.624, 631 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Також, згідно із ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому строк нарахування штрафних санкцій за визначенням позивача за договором №УБГ906/015-18 сплинув 26.10.2019р. Також, заперечуючи проти відзиву позивач вказує, що 05.07.2019р. за видатковою накладною №37, відповідачем була здійснена поставка частини товару, після якої поставки були припинені. Відповідно до п. 6.2.5 договору покупець має право відмовитись від Товару, який не поставлений в строк, вказаний у Специфікаціях. 16.03.2020р. через 325 календарних днів після того як минув строк поставки, до АТ “Укргазвидобування” надійшов лист ВКФ “Зовнішторг-Мікрон” ТОВ №011303 від 13.03.2020р. про готовність до відправки частини товару двох комплектів калібрів. У зв'язку із тривалим простроченням поставок калібрів та втратою виробничої потреби, позивачем було направлено листа №015-015-2232-1 від 17.03.2020р. до ВКФ “Зовнішторг-Мікрон” ТОВ щодо заперечення на поставку калібрів запропонованих у вищезгаданому листі у відповідності до п.6.2.5 вищезазначеного договору поставки. Листом №01/1703 від 17.03.202020 року ВКФ “Зовнішторг-Мікрон” ТОВ повідомило філію БУ “Укрбургаз” АТ “Укргазвидобування” про те, що постачальник планує до відправки одного та трьох комплектів калібрів. Листом №015-015-2522-1 від 26.03.2020 року філія БУ “Укрбургаз” АТ “Укргазвидобування” надало згоду ВКФ “Зовнішторг-Мікрон” ТОВ на поставку одного комплекту калібрів. Відповідно до видаткової накладної №38 від 29.04.2020р. постачальник поставив один комплект калібрів на суму 424680,00грн., за прострочення поставки якої штрафні санкції не нараховувались. Крім того, АТ "Укргазвидобування" зазначає, що питання прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару не є предметом даного спору та не є доведеним відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2020р. відкрито провадження у справі №916/3555/20, постановлено розглядати справу №916/3555/20 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 13.01.2021р. о 11год.30хв.
У судовому засіданні 13.01.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 27.01.2021р. о 11год.00хв.
У судовому засіданні 27.01.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 10.02.2021р. об 12 год.00хв.
Ухвалою суду від 27.01.2021р. викликано АТ “Укргазвидобування” в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” АТ “Укргазвидобування” у судове засідання, яке відбудеться 10.02.2021 р. о 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 10.02.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 15.02.2021р. об 14 год.00хв.
Ухвалою суду від 15.02.2021р. закрито підготовче провадження по справі №916/3555/20 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 15.02.2021р. о 14год.15хв.
У судовому засіданні 15.02.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 24.02.2021р. об 14 год.00хв.
Клопотання відповідача за вх.№503/21 від 11.01.2021р., за вх.№2397/21 від 27.01.2021р. про ознайомлення із матеріалами справи, клопотання відповідача за вх.№677/21 від 13.01.2021р., заяви позивача за вх.№3741/21 від 10.02.2021р., за вх.№3993/21 від 12.02.2021р., за вх.№5042/21 від 22.02.2021р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, клопотання позивача за вх.№2368/21 від 27.01.2021р. про відкладення розгляду справи, клопотання позивача від 10.02.2021р. за вх.№3791/20 про долучення копії адвокатського свідоцтва представника, заяву позивача за вх.№3995/21 від 12.02.2021р. про розгляд справи по суті у судовому засіданні 15.02.2021р., заяву відповідача за вх.№4034/21 від 12.02.2021р. в частині закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи №916/3555/20 по суті судом були задоволені.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
27.11.2018р. між Виробничо-комерційною Фірмою “Зовнішторг-Мікрон” Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Постачальник) та Акціонерним товариством “Укргазвидобування” в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (надалі - Покупець) був укладений договір поставки №УБГ906/015-18, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві калібри в асортименті - Лот №1 та Лот №3 (далі - Товар), зазначений в специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід'ємними частинами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікаціях, (далі - Специфікації), які є Додатком №1 та Додатком №1.1 до Договору та є її невід'ємними частинами (п.п.1.1., 1.2. договору).
Умовами абз.1 п.3.2., п.п.3.1., 4.1., 4.2., 4.3., 5.1., 5.2., абз.1 п.5.3 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що ціна цього Договору вказується в Специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо Постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом ). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікаціях до цього Договору. Розрахунки проводяться шляхом: оплати Покупцем після пред'явлення Постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок Постачальника, на умовах зазначених у Специфікаціях або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього Договору. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками Сторін акт приймання-передачі Товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений Товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони Покупця у випадку ненадання Постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення. Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікаціях до цього Договору. Обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 3 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).
Положеннями пп.6.3.1. п.6.3. договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. визначено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.10 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
Приписами п.п.10.1,11.8.,13.1.,13.2.,13.3.,13.4.,13.5.,13.6.,13.7. договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань. Всі доповнення, специфікації і додатки до Договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками. Додатками до договору є:Додаток № 1: Специфікація № 1 - Лот № 1, Додаток №1.1: Специфікація № 2 -Лот № 3, Додаток №2: Форма - “Інформація про власників контрагента, включаючи кінцевого бенефіціарного власника (контролера)”, Додаток №3: Форма - “Акт приймання-передачі Товару”. (форма акту призначена для нерезидента), Додаток № 4: “Технічні характеристики Товару” - Лот № 1, Додаток №4.1: “Технічні характеристики Товару” - Лот № 3, Додаток № 5: Критерії ознак пов'язаних осіб.
Згідно абз.1 п.1, п.п.3, 4, 11 специфікації №1 від 27.11.2018р. Лот №1, яка є додатком №1 до договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 3 830 880,00 (Три мільйони вісімсот тридцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок) гривень, у т.ч. ПДВ 638 480,00 грн. Строк поставки Товару: Згідно рознарядки Покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору. Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Ця Специфікація є невід'ємною частиною вищевказаного Договору та складена в 2-х (двох) примірниках (1 примірник Постачальнику та 1 примірник Покупцю).
У відповідності до абз.1 п.1, п.п.3, 4, 11 специфікації №1 від 27.11.2018р. Лот №2, яка є додатком №1 до договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 2 793 000,00 (Два мільйони сімсот дев'яносто три тисячі гривень 00 копійок) гривень, у т.ч. ПДВ 465 500,00 грн. Строк поставки Товару: Згідно рознарядки Покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору. Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Ця Специфікація є невід'ємною частиною вищевказаного Договору та складена в 2-х (двох) примірниках (1 примірник Постачальнику та 1 примірник Покупцю).
27.11.2018р. АТ “Укргазвидобування” в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” АТ “Укргазвидобування” надано рознарядку №015-015-14378-1 на поставку калібрів в асортименті - Лот № 1, Лот № 3 згідно Специфікацій №№ 1,2 в повному обсязі на суму 6623 880,00грн., яка відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була вручена відповідачу 03.12.2018р.
Позивачем додано до позову копії видаткових накладних про поставку товару відповідачем на загальну суму 4361280,00грн., а саме: №23 від 24.04.2019р. на суму 2212012,80 грн., №32 від 13.06.2019р. на суму 1618867,20грн, №37 від 05.07.2019р. на суму 530400,00грн.
Відповідач, листом від 13.03.2020р. повідомив позивача про готовність до відправки Калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 у кількості 2 к-т загальною вартістю 750960,00грн.
Листом від 17.03.2020р. позивач повідомив відповідача про те, що останнім було здійснено поставку калібрів в повному обсязі згідно Лот №1 та частково поставлено калібри згідно Лот №3, а саме не поставлено Калібр ОПТ 245 ГОСТ 25575- 83 в кількості 1к-т, калібр ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т, Калібр ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 3 к-т. та у зв'язку із тривалим простроченням поставок калібрів в асортименті по договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., позивач заперечує щодо відвантаження калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83.
17.03.2020р. відповідач листом повідомив позивача про зупинення до відправки калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 1 к-т та калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 3 к-т, просив позивача надати роз'яснення щодо поставки калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 1 к-т.
Позивач 25.03.2020р. направив відповідачу претензію за вх.№032-03-2488-1 про нарахуванням штрафних санкцій у зв'язку із прострочення поставок товару за договором№УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., яка відповідно до штемпеля пошти була відправлена 01.04.2020р., проте залишена відповідачем без відповіді.
Листом від 26.03.2020р. позивач повідомив відповідача про те, що останнім здійснено поставку калібрів в повному обсязі згідно Лот №1 та частково поставлено калібри згідно Лот №3, а саме не поставлено Калібр ОТТГ 245 ГОСТ 25575- 83 в кількості 1к-т., Калібр ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т., Калібр ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 3 к-т. та у зв'язку із тривалим простроченням поставок товару по договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., позивач заперечує щодо відвантаження калібру ОТТМ 324 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т., Калібру ОТТГ 245 ГОСТ 25575-83 в кількості 1к-т., Калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 2 к-т та надає дозвіл на поставку Калібру ОТТМ 340 ГОСТ 25575-83 в кількості 1 к-т. згідно Специфікації №2.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положення ч.1 ст.662, ст.663 ЦК України встановлюють, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.670, ч.1 ст.671 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
У відповідності до ст.ст.682, 683, 684 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., специфікації №№1,2 видаткові накладні №23 від 24.04.2019р., №32 від 13.06.2019р., №37 від 05.07.2019р. свідчать про часткову поставку відповідачем товару на загальну суму 4361280,00грн. При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно поставки товару позивачу на суму 424 680,00 грн., оскільки позивачем в розрахунку штрафу та пені на суму непоставленого товару в розмірі 2262600,00грн. не враховувалась видаткова накладна №38 на суму 424680,00 грн. в період прострочення з 27.04.2019р. по 26.10.2019р., адже поставка на суму 424680,00грн. відбулась 29.04.2020р.
У зв'язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача, як то передбачено п.7.10 договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. 308830,70грн. штрафу, 527270,56грн. пені за періоди з 27.04.2019р. по 12.06.2019р., з 27.04.2019р. по 05.07.2019р., з 27.04.2019р. по 26.10.2019р. з врахуванням дат таких поставок згідно до видаткових накладних №.№32, 37.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом, встановлено правомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 7 відсотків від сум несвоєчасного поставленого товару у відповідності до порядку п.7.10. договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., який становить 308830,70грн., оскільки прострочення виконання продавцем зобов'язань перевищує 30 днів, тому розрахунок штрафу проведений позивачем із сум заборгованості є вірним, тож суд вважає доведеною та обґрунтованою вимогою позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 308830,70 грн.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що він є вірним, тому заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 527270,56 грн. є обґрунтованими.
Доводи відповідача щодо замовчування позивачем фактів відмови від товару та про прострочення останнім строків оплати, що фактично і викликало у відповідача затримку у виробництві необхідних калібрів та того, що позивач повинен був зменшити обсяг закупівлі товару, загальну вартість договору та внести зміни до договору №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пп.6.2.3., 6.2.5. п.6.2. №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що покупець має право зменшувати обсяг закупівлі Товару та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього Договору. Покупець має право відмовитися від Товару, який не поставлений в строк, вказаний у Специфікаціях. Тобто, даними пунктами договору не встановлений прямий обов'язок, а лише право позивача зменшувати обсяг закупівлі товару, загальної вартості договору і внесення змін до нього так як і відмова від не поставленого у строк товару. Також, суд зазначає, що відповідачем не подано доказів щодо прострочення позивачем строків оплати поставленого товару та відповідного реагування на неналежне виконання останнім грошових зобов'язань за договором.
Посилання відповідача про те, що строк на виконання договору №УБГ906/015-18 спливав 27.11.2019р., оскільки 03.12.2019р. на адресу відповідача надійшла рознарядка на поставку товару на суму 6623880,00грн., яка підписана начальником ВЗМТР БУ “Укрбургаз” Новіковим С.О., проте доказів на підтвердження повноважень на підписання вищезазначеного документа позивачем не подано, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.
Водночас судом встановлено, що зазначення відповідачем у відзиві отримання рознарядки 03.12.2019р. та спливу строку виконання договору 27.11.2019р. є помилковим, оскільки, як вбачається із рознарядки від 27.11.2018р. №015-015-14378-1 та рекомендованого поштового відправлення №6330402783755, дану рознарядку відповідачем отримано 03.12.2018р., тому і строк виконання договору вказаний як 27.11.2019р. є невірним.
Так, специфікаціями до договору№УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. встановлено, що строк поставки товару встановлюється згідно рознарядки покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладання договору, тобто 26.04.2019р., про що, також надалі зазначив у своїх позиціях і сам відповідач.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій викладеного у п.2 заяви від 12.02.2021р. за вх.№4034/21 суд зазначає, що ч.1 ст.233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018р. у справі №910/6046/16.
Наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Враховуючи викладене, суд вбачає, що заявником не обґрунтовано та не доведено належними, допустимими та достатніми доказами винятковості випадку, неспіврозмірності нарахованого штрафу та пені як передумови зменшення штрафних санкцій. Водночас, відповідачем не надано доказів того, що товариство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, а лише зазначено про те, що відповідач не уникав виконання договору та затримка в поставках товару відбулася у зв'язку із невиконанням контрагентами відповідача своїх зобов'язань, з огляду на що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій викладеного у п.2 заяви від 12.02.2021р. за вх.№4034/21.
З врахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що відповідач просторочив поставку товару за договором №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р., відтак, у позивача наявне право на відшкодування штрафу, пені за прострочення поставки товару, а заявлені вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, проте, в позові слід відмовити з причин застосування наслідків спливу строків позовної даності, клопотання про таке відповідачем викладене у відзиві на позов за вх.№682/21 від 13.01.2021р. та у клопотанні за вх.№681/21 від 13.01.2021р.
Так, при поданні позову позивачем, також заявлено заяву від 11.12.2020р. за вх.№33194/20 про поновлення строку на подання позовної заяви, де вказано про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. (суддя Степанова Л.В. справа №916/1223/20) позовну заяву повернуто позивачу, з підстав не підписання позовної заяви особою, повноваження якої не підтверджені відповідними документами, позивачем позов отримано 21.05.2020р. В подальшому, позивач звернувся з апеляційною скаргою від 29.05.2020р. (вих.№032-032-5421-1) до Південно-західного апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду від 07.05.2020р. по справі №916/1223/20. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020р. апеляційну скаргу позивача задоволено. Справу направлено до Господарського суду Одеської області щодо відкриття провадження за позовною заявою. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. позовну заяву залишено без руху на підставі ненадання позивачем належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви. Подалі, на виконання вимог ухвали суду, позивач 09.11.2020р. направив до Господарського суду Одеської області належні докази направлення позовної заяви відповідачу, проте ухвалою суду від 19.11.2020р. позовну заяву було повернуто позивачу. Оскільки позовна заява знаходилась в Господарському суді Одеської області, а у відповідності до п.1 ч.2 ст. 258 ЦПК України, строк позовної давності по стягненню штрафу, пені сплив 26.04.2020р., на думку позивача вищенаведені обставини є причиною пропуску строку позовної давності по стягненню штрафу, пені.
13.01.2021р. відповідачем подано заяву за вх.№681/21 в якій останній просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування заяви, окрім наведених тверджень, які відповідачем вже викладались у відзиві на позов, також зазначено, що відповідно до специфікацій №.№1,2 до договору поставки визначено, що строк поставки товару згідно рознарядки покупця, але не пізніше 150 календарних днів з дати укладення договору, тобто кінцевий строк виконання даного договору з боку відповідача спливає 27.04.2019р. та штрафні санкції мають бути стягнуті лише в межах строку позовної давності в один рік, а позов повинен бути пред'явлений до 26.04.2020р., проте позов відповідно до інформації з ухвал суду зареєстрований 11.12.2020р. Також, відповідач зазначає, що обставини стосовно пропуску строку позовної давності визнаються позивачем у заяві від 11.12.2020р. про поновлення строку на подачу позову.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України вказують про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі №910/29752/15 та у постанові ВС від 28.01.2020р. у справі 910/17753/18р.
Як судом було встановлено вище, строк виконання договору поставки №УБГ906/015-18 від 27.11.2018р. сплив 26.04.2019р., у зв'язку із чим позивачем було правомірно нараховано відповідачу штраф та пеню за прострочення поставки товару з 27.04.2019р. по дати фактичних поставок відповідно до видаткових накладних №№23,32,37, період нарахування яких не може перевищувати 6 місяців. При цьому стягнення штрафних санкцій обмежується скороченою позовною давністю в один рік. Тобто у відповідності до вище проаналізованих судом норм чинного законодавства позивачем пропущено скрочений строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій, який сплив 26.04.2020р., тоді як позов було подано АТ “Укргазвидобування” в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” АТ “Укргазвидобування” до суду відповідно до штемпеля АТ “Укрпошта” 07.12.2020р.
Щодо твердження позивача стосовно перебування позову в Господарському суді Одеської області, що потягло за собою пропуск строку позовної давності, а тому поважності такого пропуску, його переривання та відповідно поновлення суд зазначає наступне.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності. Дійшовши зазначеного висновку, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду вбачає підстави для відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №908/828/17, від 11.09.2018 у справі №904/191/18, від 11.12.2018 у справі №917/100/17, від 11.12.2019 у справі №924/1236/17, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19 про те, що в разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності. За змістом ст.267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, і колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №922/1467/19.
Наразі, суд зазначає, що позивачем не подано до матеріалів справи доказів пропуску позовної давності, у зв'язку з судовим розглядом позовної заяви позивача від 24.04.2020р., а саме: ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. про повернення позовної заяви позивачу; доказів звернення позивача з апеляційною скаргою від 29.05.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. по справі №916/1223/20; постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020р.; ухвали Господарського суду Одеської області від 26.10.2020р. про залишення без руху позовної заяви з підстав ненадання належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви; доказів усунення позивачем 09.11.2020р. недоліків позовної заяви; ухвали Господарського суду Одеської області від 19.11.2020р. про повернення позовної заяви після залишення без руху; доказів отримання позивачем позову від 24.04.2020р. за вх.№032-032-3261-1 після повернення його за ухвалою від 19.11.2020р.; доказів, що обґрунтовують направлення позивачем позовної заяви за вх.№3676/20 до суду лише 07.12.2020р. Так, з поданої до справи копії позовної заяви від 24.04.2020р. за вх.№0332-032-3261-1 вбачається, що позов був зареєстрований в канцелярії Господарського суду Одеської області 04.05.2020р., проте докази відправлення позову на адресу суду поштою чи подачею останнього до канцелярії суду нарочно відсутні, що позбавляє суд можливості встановити іншу дату звернення до суду позивача із позовом, окрім 04.05.2020р., а відповідно і вперше звернення з позовною заявою до суду із дотриманням строків позовної давності.
Звідси, суд доходить висновку, що позивачем при зверненні до Господарського суду Одеської області пропущено скорочені строки позовної давності по зверненню до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, оскільки, повернення позову, не перериває перебігу строку позовної давності, що відповідає вище проаналізованим нормам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, що в свою чергу спростовує твердження позивача стосовно судового розгляду раніше поданої позовної заяви, як підстави перервивання строків позовної давності.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Положення п.2 ч.1, п.1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 14776,41грн., з яких 2234,89грн. підлягають поверненню позивачу, як надмірно сплачені у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, після подання позивачем до суду відповідного клопотання, а решта - в сумі 12541,52грн. відноситься за рахунок позивача внаслідок повної відмови судом у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (63304, Харківська область, м. Красноград, вул.Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) до Виробничо-комерційної фірми “Зовнішторг-Мікрон” Товариства з обмеженою відповідальністю (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 37, код ЄДРПОУ 30535382) про стягнення 836101,26грн.
2. Понесені Акціонерним товариством “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул.Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі Філії Бурове управління “Укрбургаз” Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (63304, Харківська область, м. Красноград, вул.Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) витрати на оплату судового збору покласти на платника.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 березня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук