79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.03.2021 справа № 914/4160/14 (443/1215/17)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_1 , м. Жидачів, Львівська область
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область
до відповідача-2: керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича, м. Жидачів, Львівська область
про: зміну формулювання підстав звільнення та зобов'язання виплатити вихідну допомогу
у межах справи про банкрутство № 914/4160/14
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетра-Агро”, м. Червоноград Львівської області
про: банкрутство Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”
Суддя В.М.Артимович,
секретар судового засідання Н.Р. Когут
Представники сторін:
від позивача: О.О. Колтоновський - представник;
від відповідачів: не з'явився.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/4160/14 (443/1215/17) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича про зміну формулювання підстав звільнення та зобов'язання виплатити вихідну допомогу.
До Господарському суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа № 914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 23.09.2020 передано для розгляду справу № 443/1215/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича про зміну формулювання підстав звільнення та зобов'язання виплатити вихідну допомогу.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.11.2020 справу № 914/4160/14(443/1215/17) передано на розгляд судді Артимовичу В.М., в провадженні якого перебуває справа № 914/4160/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра-Агро» про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (ідентифікаційний код 00278801).
Ухвалою суду від 23.11.2020 справу № 914/4160/14(443/1215/17) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та керуючого санацією Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького Олександра Станіславовича про зміну формулювання підстав звільнення та зобов'язання виплатити вихідну допомогу прийнято до провадження в межах справи №914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (ідентифікаційний код 00278801) та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.12.2020 відкладено підготовче засідання на 11.01.2021.
11.01.2021 представником Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в цілому.
Ухвалою від 11.01.2021 суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу № 914/4160/14(443/1215/17) до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 24.02.2021 розгляд справи відкладено на 03.03.2021.
У судове засідання 03.03.2021 зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 03.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1. Описова частина рішення.
1.1. Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з триваючим порушенням керівництвом ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» норм трудового законодавства та трудових прав працівника (заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам за період з 01.01.2015 до листопада 2016 року) позивачка вирішила припинити трудові відносини. ОСОБА_1 31.08.2017 звернулася із письмовою заявою до керівника-керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького О.С. із проханням звільнити її за власним бажанням та розірвати трудовий договір у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України. Крім того, у вказаній заяві позивачка просила у відповідності до вимог ст. 44 Кодексу законів про працю України зобов'язати відповідача виплатити їй вихідну допомогу.
Однак, ОСОБА_1 зазначає, що у наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) роботодавцем підставою звільнення визначено ст. 38 Кодексу законів про працю України без визначення конкретної частини, хоча дана норма закону встановлює різні підстави звільнення. Вказує, що відповідно керівником не виконано вимоги статей 44, 47, 116 Кодексу законів про працю України та не виплачено вихідну допомогу.
ОСОБА_1 у позовній заяві наголошує, що наказ № 246-к керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького О.С. про припинення з нею трудових відносин та розірвання трудового договору в частині формулювання підстави звільнення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам. Оскільки у зверненні до керівника ОСОБА_1 було викладено обставини щодо невиконання ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» законодавства про працю щодо вчасної виплати заробітної плати, у зв'язку з чим просила припинити трудові відносини.
Зазначає, що формулювання роботодавцем підстави звільнення, викладеної у наказі від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) не відповідає законодавству про працю, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду. Також просить зобов'язати виплатити їй у відповідності до ст. 44 Кодексу законів про працю України вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
У відповіді на відзив від 02.09.2020 позивачка вказує, що предметом вказаного позову є перевірка законності окремих положень наказу про звільнення № 246-к та формулювання підстав звільнення.
Зазначає, що за загальновизнаною презумпцією трудового права саме відповідач (роботодавець) має довести, що звільнення працівника відбулося без порушення законодавства про працю.
Також зазначає, що на підтвердження порушення відповідачем трудового законодавства, трудового договору та трудових прав, ОСОБА_1 додано до матеріалів справи судові накази Жидачівського районного суду Львівської області: від 03 вересня 2015 року у справі № 443/1494/15-ц про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 34470,94 грн з ПАТ "Жидачівський ЦПК" на користь ОСОБА_1 заборгованість; від 19 травня 2016 року у справі № 443/854/16-ц про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 30584,05 грн з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 .
1.2. Позиція відповідача.
Відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги повністю. У відзиві вказує, що у позові зазначається, що причиною подання позовної заяви про звільнення за п. 3 ст. 38 КЗпП України стала «невиплата працівникам заробітної плати за період з 01.01.2015 по листопад 2016». Відповідач стверджує, що у даному випадку звільнення за вищевказаною підставою можливе лише за підтвердження фактів порушення роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору.
Відповідач стверджує, що матеріалами позовної заяви не підтверджується факту порушення роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору ОСОБА_1 . Вказує, що звернень до роботодавця про усунення порушень законодавства про працю та умов трудового договору (невиплата заробітної плати) у вказаний період роботи від позивачки не було, як і не було звернень, а, відтак, висновків органів Державної інспекції з праці. Незрозумілим для відповідача є наведення обставин невиплати заробітної плати працівникам за період з 01.01.2015 по листопад 2016 року та подання заяви у вересні 2017 року. Також відповідач звертає увагу на те, що у позовній заяві не вказується чи відбувалося виконання чи невиконання роботодавцем трудового законодавства та умов трудового договору у період листопад 2016 - вересень 2017 щодо ОСОБА_1 .
Відповідач також вказує, що позивачем зазначається про невиплату заробітної плати працівникам за період з 01.01.2015 по листопад 2016 року, хоча жодних фактів про захист свого права у даний період та наступні не наводить. Відповідач стверджує, що заява про порушення трудового законодавства та умов трудового договору є декларативною.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що з березня 2016 року по серпень 2017 року виплата заробітної плати проводилась вчасно без порушень розрахунків щодо ОСОБА_1 , на підтвердження чого надає копію розрахунку виплат заробітної плати ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач вважає, що, беручи до уваги відсутність підтверджених фактів порушення роботодавцем трудового законодавства та умов трудового договору, немає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання окремих положень наказу № 246-к ПАТ «Жидачівський целюлозно- паперовий комбінат» незаконним та зміну формулювання підстави звільнення.
Також відповідачем подано на розгляд суду заяву про застосування строку подачі заяви на звільнення в порядку ст. 233 КЗпП України. У даній заяві зазначає, що на момент написання заяви про звільнення, а саме: 31.08.2017 ОСОБА_1 знала про порушення її прав, про що свідчать судові накази Жидачівського районного суду Львівської області: від 03 вересня 2015 року у справі № 443/1494/15-ц та від 19 травня 2016 року у справі № 443/854/16-ц про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі. Вказує, що з березня 2016 року по серпень 2017 року виплати заробітної плати проводилися вчасно та без порушень. Відповідач зазначає, що трудовим законодавством передбачено строк (ст. 233 КЗпП України) для звернення до суду - три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідач вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права у 2015 році, проте, звернулася до роботодавця із заявою про звільнення та виплату середньої заробітної плати за три місяці лише 31.08.2017, тобто з пропуском строку подачі відповідної заяви.
Відповідачем на розгляд суду подано також відзив від 04.01.2021, у якому, заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що стаття 38 Кодексу законів про працю України не поділена на окремі частини, не носить різних аспектів регулювання норм, викладених у ній. Відтак, відповідач стверджує, що усі норми, закладені у ст. 38 КЗпП України можуть вважатися частиною 1 цієї статті. В обґрунтування викладеного посилається на Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України від 21.11.2000 № 41. Також у даному відзиві зазначає, що дана стаття покладає обов'язок роботодавця виплачувати вихідну допомогу не у разі звільнення за ст. 38 КЗпП України, а лише у випадку, коли таке звільнення відбулося внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору. Водночас у вказаному відзиві відповідач стверджує, що будь-яких доказів порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору немає.
Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:
З 01 листопада 1996 року ОСОБА_1 перебувала з ВАТ - ПАТ “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” в трудових відносинах.
Судовим наказом Жидачівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2015 року у справі № 443/1494/15-ц за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі - стягнуто з ПАТ "Жидачівський целюлозно паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 34470,94 грн.
Судовим наказом Жидачівського районного суду Львівської області від 19 травня 2016 року у справі № 443/854/16-ц за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30584,05 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2018 року заступником начальника Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слободою В.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48982290, якою примусове стягнення з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 34470,94 грн. заборгованості по заробітній платі завершено у зв'язку зі сплатою боргу боржником.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2018 року заступником начальника Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Слободою В.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 51575067, якою примусове стягнення з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 30584,05 грн. заборгованості по заробітній платі завершено у зв'язку зі сплатою боргу боржником.
ОСОБА_1 31.08.2017 звернулася із письмовою заявою до керівника-керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького О.С. із проханням звільнити її за власним бажанням у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (заборгованість заробітної плати з 01 січня 2015 року по листопад 2016) на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з виплатоювихідної допомоги у розмірі не менше трьохмісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 Кодексу законів про працю України. Факт звернення позивачки із вказаною заявою від 31.08.2017 не заперечується відповідачем.
У наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) роботодавцем підставою звільнення визначено ст. 38 Кодексу законів про працю України, причиною звільнення вказано: «за власним бажанням».
Відповідний запис про звільнення міститься також у трудовій книжці ОСОБА_1 , копія якої знаходиться у матеріалах справи.
Позивачка вважає, що таке формулювання у наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) підстав звільнення не відповідає законодавству про працю та просить внести зміни до наказу від 29.09.2017 № 246-к щодо формулювання підстави звільнення, змінивши «ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням» на «ч. 3 ст. 38 Кодексу Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору». Також просить зобов'язати відповідача виплатити їй вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку у відповідності до вимог ст. 44 Кодексу законів про працю України.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що з 01 листопада 1996 року ОСОБА_1 перебувала з ВАТ - ПАТ “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” в трудових відносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як встановлено судом, судовими наказами Жидачівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2015 року у справі № 443/1494/15-ц та від 19 травня 2016 року у справі № 443/854/16-ц стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно паперовий комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 34470,94 грн. та в сумі 30584,05 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 31.08.2017 звернулася із письмовою заявою до керівника-керуючого санацією ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Рудницького О.С. із проханням звільнити її за власним бажанням у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (заборгованість заробітної плати з 01 січня 2015 року по листопад 2016) на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше трьохмісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 Кодексу законів про працю України.
Факт звернення позивачки із вказаною заявою від 31.08.2017 не заперечується відповідачем.
У наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) роботодавцем підставою звільнення визначено ст. 38 Кодексу законів про працю України, причиною звільнення вказано: «за власним бажанням».
Не погоджуючись із таким формулюванням підстав звільнення, ОСОБА_1 звернулася із відповідним позовом до суду про внесення змін до наказу ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий завод» від 29.09.2017 № 246-к щодо формулювання підстави звільнення, враховуючи її заяву від 31.08.2017, змінивши «ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням» на «ч. 3 ст. 38 Кодексу Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору».
Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 викладений правовий висновок: «за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України. Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені».
Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/20243/16-ц (провадження № 61-36489св18) зазначено, що «за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв'язку з допущеним щодо нього порушенням законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну норму закону». Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20).
Відповідно до частини четвертої ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, для розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукав працівника припинити трудові відносини з відповідачем, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.
Суд зазначає, що нормами Кодексу законів про працю України, в тому числі, ч. 3 ст. 38, не визначено строків звернення працівника із заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, а також законодавцем не пов'язано право звернення працівника із такою заявою з моментом порушення роблотодавцем законодавство про працю.
Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом даного спору є не встановлення факту та часових проміжків невиконання ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» законодавства про працю щодо своєчасної виплати заробітної плати, а предметом вказаного позову є перевірка законності окремих положень наказу про звільнення № 246-к та формулювання підстав звільнення.
Наведеним спростовуються заперечення відповідача про те, що матеріалами позовної заяви не підтверджується факту порушення роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору у період, що передував зверненню ОСОБА_1 із відповідною заявою від 31.08.2017.
З огляду на викладене, враховуючи наведені норми законодавства, встановлені обставини, беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 , викладеної у наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к такою, що не відповідає законодавству про працю та про зобов'язання ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» в особі керуючого санацією Рудницького Олександра Станіславовича внести зміни до наказу ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з: «ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням» на «ч. 3 ст. 38 Кодексу Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору».
Відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Враховуючи наведені положення законодавства, обґрунтованість зміни формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 у наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к з: «ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням» на «ч. 3 ст. 38 Кодексу Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору», позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплатити їй вихідну допомогу на підставі ст. 44 КЗпП України у розмірі трьохмісячного середнього заробітку підлягають до задоволення.
Щодо заяви відповідача про застосування строку подачі заяви на звільнення в порядку ст. 233 КЗпП України, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд зазначає, що предметом даного спору є зміна формулювання підстав звільнення у наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області з відповідним позовом 27.10.2017, тобто у місячний строк, передбачений для таких спорів ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Суд звертає увагу на те, що стаття 233 Кодексу законів про працю України визначає строки звернення за вирішенням трудових спорів до суду, а не до роботодавця. Натомість у своїй заяві відповідач вказує про пропущення тримісячного строку з моменту, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права щодо несвоєчасної виплати заробітної плати (2015-2016 роки), для звернення до роботодавця із заявою про звільнення. Суд також вважає за необхідне зазначити, що встановлення факту порушення/непорушення ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» норм законодавства про працю щодо ОСОБА_1 не є предметом спору у даній справі.
Щодо твердження відповідача про те, що стаття 38 Кодексу законів про працю України не поділена на окремі частини, не носить різних аспектів регулювання норм, викладених у ній, суд зазначає наступне.
Відповідач стверджує, що усі норми, закладені у ст. 38 КЗпП України можуть вважатися частиною 1 цієї статті.
Суд зазначає, що посилання відповідача у даному випадку на Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України від 21.11.2000 № 41, є некоректним, оскільки Кодекс законів про працю України був прийнятий ще 10 грудня 1971 року, почав діяти з 17 грудня 1971 року та після проголошення незалежності України він не приймався в новій редакції. Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 24.12.1999 № 1356-ХІV частину третю статті 38 викласти в такій редакції: «Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору».
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір в розмірі 646,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задововолити повністю.
2. Визнати формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 , викладене у наказі ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к таким, що не відповідає законодавству про працю.
3. Зобов'язати ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» в особі керуючого санацією Рудницького Олександра Станіславовича внести зміни до наказу ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 29.09.2017 № 246-к про припинення трудового договору (контракту) в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з: «ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням» на «ч. 3 ст. 38 Кодексу Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору».
4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81701, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; ідентифікаційний код 00278801) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81701, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; ідентифікаційний код 00278801) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 646,40 грн. сплаченого судового збору.
6. Накази відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.03.2021.
Суддя В.М. Артимович