ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2021Справа № 910/15354/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горізонт" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання Договору недійсним.
Представники учасників справи:
від позивача: Кулініч А.П., ордер серія АІ № 1067700; Єрьомичева А.В., довіреність б/н від 27.11.2020;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: Сидоренко Ю.А., довіреність № 60-16208/20 від 24.12.2020.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про визнання Договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 148 від 30.10.2019 є недійсним, оскільки на момент укладення Договору, зобов'язання за Кредитним договором № KKPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, було виконано позивачем, а також у зв'язку з недотриманням передбаченого сторонами нотаріального посвідчення договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2020.
У судове засідання 16.11.2020 представник позивача з'явився, представники відповідачів не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 14.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
02.12.2020 представником позивача подано клопотання про витребування доказів та клопотання про поновлення строку.
03.12.2020 представником позивача подано клопотання про витребування доказів та клопотання про поновлення строку.
08.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 14.12.2020 в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції заявник просить доручити Краснолиманському міському суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
14.12.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про витребування доказів та клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів.
У судове засідання 14.12.2020 представник позивача з'явився подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заявлене 11.12.2020 клопотання про витребування доказів, підтримав частково, представники відповідачів не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 продовжити строк підготовчого провадження у справі № 910/15354/20 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 13.01.2021, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" належним чином засвідчену копію Додатку № 1 до Договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019.
16.12.2020 представником відповідача 2 подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
12.01.2021 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення розміру позовних вимог.
13.01.2021 представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.
У судове засідання 13.01.2021 представники позивача та відповідача 1 з'явились, представник відповідача 2 не з'явився.
Також у судове засідання з'явився представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якості третьої особи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1-3 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Враховуючи предмет та підстави позову, судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 01.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
15.01.2021 представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.
15.01.2021 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, який судом до уваги не приймається та залишається без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 судом встановлено відповідачам строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476118570 вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києві від 12.10.2020 була отримана відповідачем 1 - 19.10.2020.
Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 03.11.2020 включно, натомість відзив направлено представником відповідача засобами поштового зв'язку 06.01.2021, тобто з пропуском встановленого строку.
При цьому, суд враховує, що будь-яких клопотань як про продовження процесуальних строків, так і про поновлення строку на подання відзиву, із обґрунтуванням неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що означена заява позивача не підлягає прийняттю до розгляду та підлягає поверненню позивачу, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Водночас, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.
В свою чергу, згідно позовної заяви позивачем заявлено вимогу про визнання Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 148 від 30.10.2019 недійсним, яка є немайновою вимогою, а отже не бути збільшена або зменшена.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі N 925/185/19, від 23.01.2020 у справі N 925/186/19, від 09.07.2020 у справі N922/404/19, від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19.
Таким чином, подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог, за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.
Згідно з частиною 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Водночас, частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Судом встановлено, що до заяви позивача про зміну предмету позову, не додано доказів направлення копії зазначеної заяви іншим учасникам справи.
З огляду на викладене, заява позивача про зміну предмету позову не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зміну предмету позову повернуто заявнику.
У судове засідання 01.02.2021 представник позивача з'явився, інші учасники судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання 01.02.2021, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
01.02.2021 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, який судом до уваги не приймається, оскільки поданий поза межами процесуальних строків та без будь-якого обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку для надання відзиву, що унеможливлює розгляд такого клопотання.
У судове засідання 22.02.2021 представники позивача та третьої особи з'явились, представники відповідачів не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.02.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - банк) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (далі позичальник) укладено Кредитний договір №ККPOSKD.991040.033 (далі - Кредитний договір), за умовами якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, (надалі кредит) на умовах, передбачених цим договором. Кредит надається на наступних суттєвих умовах (п.п. 1.1.1, 1.1.3, 1.1.4, 1.3 договору):
- банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію у сумі, яка не може перевищувати 6 690 965,85 доларів США;
- термін користування кредитом до 06.11.2016р.;
- процентна ставка за користування кредитом: 10,5%.
19.10.2015 рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1775/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 26.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013 у розмірі 7684903,63 доларів США задоволені частково; стягнуто з Відповідача заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості зі сплати відсотків у сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати відсотків у сумі 546674,21 доларів США, а також судовий збір у сумі 71909,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 у справі №905/1775/15, заяву Державного підприємства «Донецька залізниця» задоволено та замінено відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №905/1775/15 ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 скасовано, а у задоволенні заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 у справі №905/1775/15 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №905/1775/15 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2017, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016, якою відмовлено у задоволенні заяви про здійснення правонаступництва, залишено в силі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 у справі №905/1775/15 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017) в порядку повороту виконання рішення.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №905/1775/15 ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 скасовано, а заяву Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81 грн. (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017) в порядку повороту виконання рішення - задоволено. В порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти в сумі 206680341,81 грн. (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2018 у справі №905/1775/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Донецької від 19.09.2019 у справі №905/1775/15 заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» №2823 від 06.09.2019 про видачу судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволено частково, ухвалено видати (направити) заявнику оригінал наказу Господарського суду Донецької області від 22.02.2016 у справі №905/1775/15 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на корить Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості зі сплати відсотків у сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати відсотків у сумі 546674,21 доларів США. В іншій частині заяви відмовлено.
Водночас, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 914 від 21.12.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 234 від 22.12.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» з 23.12.2015 до 22.12.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ВБР», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52(1), 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхну Сергію Семеновичу на два роки з 23.12.2015 до 22.12.2017 включно.
Вказана інформація є загальновідомою і міститься на сайті Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку».
02.08.2019 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу таких активів, що обліковуються на балансі AT «Дельта Банк», AT «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «ВБР», ПАТ «Інтеграл-банк», ПАТ Енергобанк», ПАТ «КБ «Надра», ПАТ «Кредитпромбанк», AT «Імексбанк», ПАТ «Банк Михайлівський», ПАТ «Діамантбанк», ПАТ «ПтБ», ПАТ «Профін Банк», ПАТ «Радикал Банк», ПАТ «Укрбізнесбанк», ПУАТ «Фідобанк», ПАТ «Банк «Київська Русь» та AT «Родовід Банк».
Рішенням № 1907 від 29.07.2019 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу таких активів: «Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ «ВБР», що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.
Організатором аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн».
12.09.2019 відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу лоту № UKR-2019-04, переможцем яких, за результатами закритих цінових пропозицій, визнано ТОВ «ФК Горизонт» з ціновою пропозицією 171.000.001,00 грн.
Того ж дня було підписано протокол електронних торгів, за умовами якого пропорційна сума від ціни продажу лоту, яка підлягала перерахуванню переможцем електронних торгів на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» складала 14.269.878,36 грн.
30.10.2019 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - банк, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» (далі - новий кредитор, відповідач 1) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 148 (далі - договір відступлення), в порядку та на умовах якого, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, або за які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (далі - основні договори, права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
За цим Договором новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржником зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, відшкодування за Договорами страхування тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов основних договорів (п. 2.2 Договору).
Відповідно до умов п. 3.3 Договору новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього Договору, але не пізніше 06 листопада 2019 року, отримав/отримує від банку усі наявні в банку документи (оригінали або копії/скасовані копії (у разі відсутності оригіналів), що підвереджують права вимоги до боржників за відповідним Актом приймання-передачі, який складений та підписаний сторонами на дату передачі наявних документів, та детальні розрахунки заборгованості на момент укладення цього Договору за кредитними договорами боржників, не пізніше 13 листопада 2019 року.
За умовами п. 4.1 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 14 269 878,36 грн. (далі - ціна договору). Ціна Договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5 цього Договору, на підставі протоколу електронних торгів № UKR-2019-04 від 12.09.2019, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону) переможцем яких став новий кредитор.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що нікчемність або недійсним будь-якого із положень цього Договору не спричиняє нікчемність, або недійсність інших положень цього Договору, або цього Договору в цілому.
Згідно з п. 6.2 Договору новий кредитор підписання цього Договору підтверджує, що до моменту укладення цього Договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за основними договорами, змістом основних договорів та зауважень до них не маж і приймає усі ризики, пов'язані із основними договорами та правами вимоги. Підписанням цього Договору новий кредитор підтверджує та гарантує отримання усіх необхідних рішень та погоджень уповноважених органів управління та контролю нового кредитора, а також органів державної влади на укладення та виконання цього Договору, підтверджує отримання усіх необхідних згод на поширення персональних даних представників нового кредитора. Новий кредитор самостійно несе ризики, пов'язані із порушенням зазначених у цьому пункті Договору гарантій та запевнень.
Цей Договір складений українською мовою у трьох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для банку, нового кредитора та нотаріуса (п. 6.4 Договору).
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати цього підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати пов'язані із укладенням і нотаріальним посвідченням цього договору покладаються на новий кредитора.
Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 75 Додатку № 1 до Договору, за Договором відступлено право вимоги за Кредитним договором у загальному розмірі 266 494 337,61 грн.
31 жовтня 2019 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» укладено Договір про внесення змін до Договору, за умовами якого сторони дійшли згоди викласти пункти 6.4 та 6.5. договору у наступній редакції: Цей Договір складений українською мовою у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для банку та нового кредитора. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Ухвалою Господарського суду Донецької від 18.02.2020 у справі №905/1775/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» №01-10/300120-2 від 30.01.2020 задоволено та замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 22.02.2016 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором №KKPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості зі сплати відсотків у сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати відсотків у сумі 546674,21 доларів США.
Звертаючись до суду з позовною заявою, АТ «Українська залізниця» зазначає, що укладений між відповідачами Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 148 від 30.10.2019 підлягає визнанню недійсним, оскільки:
- на момент укладення Договору, зобов'язання за Кредитним договором позивачем виконано у повному обсязі;
- сторонами при укладенні Договору не додержано передбачене сторонами у Договорі посвідчення договору нотаріусом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що договір відступлення всупереч викладених в ньому умов щодо необхідності нотаріального його посвідчення нотаріально не посвідчений, а отже підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 1055 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Оскільки чинне законодавство України не вимагає нотаріального посвідчення кредитного договору, то відповідно нотаріальне посвідчення договору про відступлення права вимоги за таким договором також не вимагається.
Разом з цим, пунктом 6.5 Договору було передбачено, що цей договір набуває чинності з дати цього підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати пов'язані із укладенням і нотаріальним посвідченням цього договору покладаються на новий кредитора.
Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.
Водночас, 31.10.2019 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» укладено Договір про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019, згідно з умовами пункту 1 якого сторони дійшли згоди викласти пункт 6.5. договору у такій редакції:
« 6.5. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.».
Таким чином, оскільки умовами п. 6.5 Договору в редакції Договір про внесення змін від 31.10.2019 не передбачено нотаріального посвідчення укладеного Договору, як і не передбаченого такого посвідчення чинним законодавством України, доводи позивача про недійсність укладеного відповідачами правочину у зв'язку з відсутністю доказів його нотаріального посвідчення є необґрунтованими.
В свою чергу, щодо посилань позивача на те, що на момент укладення Договору, зобов'язання за Кредитним договором позивачем виконано у повному обсязі, а отже Договір є недійсним, суд зазначає наступне.
19.10.2015 рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1775/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 26.01.2016 та Ппостановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», м. Київ до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013 у розмірі 7684903,63 доларів США задоволені частково; стягнуто з Відповідача заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості зі сплати відсотків в сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати відсотків у сумі 546674,21 доларів США, а також судовий збір у сумі 71909,32грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 у справі №905/1775/15, заяву Державного підприємства «Донецька залізниця» задоволено та замінено відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №905/1775/15 ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 скасовано, а у задоволенні заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 у справі №905/1775/15 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №905/1775/15 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2017, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016, якою відмовлено у задоволенні заяви про здійснення правонаступництва, залишено в силі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 у справі №905/1775/15 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017) в порядку повороту виконання рішення.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №905/1775/15 ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 скасовано, а заяву Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81грн. (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017) в порядку повороту виконання рішення - задоволено. В порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти в сумі 206680341,81 грн. (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017).
В означеній постанові судом встановлено, що на підставі платіжної вимоги №275/24-1 від 18.01.2017 Міністерства юстиції України Публічним акціонерним товариством Українська залізниця на виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.02.2016 по справі №905/1775/15 (виконавче провадження ВП №51241983), сплачено суму 229 821 222,72 грн.
Разом з тим, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у задоволені заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» про заміну цього підприємства на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в рамках справи № 905/1775/15 відмовлено.
Зазначена постанова залишена в силі постановою Верховного суду України від 21.06.2017 р. по справі № 905/1775/15
Отже за відсутністю обставин правонаступництва у справі щодо боржника сплачена Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в якості правонаступника боржника грошова сума підлягає поверненню особі, що її сплатила.».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2018 у справі №905/1775/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Донецької від 19.09.2019 у справі №905/1775/15 заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» №2823 від 06.09.2019 про видачу судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволено частково, ухвалено видати (направити) заявнику оригінал наказу Господарського суду Донецької області від 22.02.2016 у справі №905/1775/15 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на корить Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості зі сплати відсотків у сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати відсотків у сумі 546674,21 доларів США. В іншій частині заяви відмовлено.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.
Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:
« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»
Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:
"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відтак, на момент укладення відповідачами оспорюваного правочину, в порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти в сумі 206680341,81грн. (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017), посилання позивача на виконання ним зобов'язань за Кредитним договором не ґрунтуються на обставинах справи, оскільки сплачені ним кошти за Кредитним договором, підлягали поверненню, що встановлено у справі № 905/1775/15.
В свою чергу, постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 задоволено частково апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.09.2020, ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.09.2020 у справі №905/1775/15 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви №2022/1140 від 11.08.2020 Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 22.02.2016 в означеній справі таким, що не підлягає виконанню, визнано наказ Господарського суду Донецької області від 22.02.2016 у справі №905/1775/15, який видано на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.10.2015, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016, яким стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» на корить Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 6960965 доларів США 85 центів, поточної заборгованості зі сплати відсотків в сумі 54066 доларів США 68 центів, простроченої заборгованості зі сплаті відсотків в сумі 546674 доларів США 21 цент, таким, що не підлягає виконанню, в іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.09.2020 у справі №905/1775/15 залишено без змін.
Однак, оскільки закон пов'язує визнання правочину недійсним на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та відповідно на момент укладення оспорюваного правочину (30.10.2019), не існувало постанови Східного апеляційного господарського суду (30.11.2020), означена постанова не може свідчити про недійсність оспорюваного правочину на момент його укладення.
З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що доводи позивача про відсутність заборгованості за Кредитним договором, право вимоги за яким передано за оспорюваним Договором, не свідчать про недійсність Договору, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.03.2021
Суддя О.А. Грєхова