ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2021Справа № 910/4472/20
За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи", м. Київ
про розстрочення виконання рішення у справі №910/4472/20
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин", Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи", м. Київ
про стягнення 3 943 556,18 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Дешко В.О. (адвокат за довіреністю №02/21 від 11.01.2021);
від відповідача (заявника): не з'явились.
31.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 3 682 500,00 грн, суми пені в розмірі 231 777,29 грн, суми 3% річних в розмірі 29 278,89 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №РТССГЕ-27/11/19-1 від 27.11.2019 року в частині оплати поставленого позивачем газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року (повне рішення складено 14.12.2020 року) у справі № 910/4472/20 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконструкція технологічних свердловин" суму основної заборгованості в розмірі 3 682 500,00 грн, суму пені в розмірі 231 777,29 грн, суму 3% річних в розмірі 29 278,89 грн та суму судового збору в розмірі 59 153,34 грн.
01.02.2021 року до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у цій справі на 10 місяців зі сплатою щомісячно суми в розмірі 438 172,90 грн та суми в розмірі 59 153,34 грн в останній місяць 2021 року. Окрім того, у вказаній заяві відповідачем заявлено вимогу про скасування арештів, накладених на банківські рахунки відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/4472/20 призначено на 09.02.2021.
В судовому засіданні 09.02.2021 судом було оголошено перерву до 02.03.2021.
24.02.2021 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочку про виконання судового рішення відповідно до якої просить відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/4472/20. Також він зазначає, що відповідачем не здійснено жодних дій, направлених на реальне погашення боргу.
В судове засідання 02.03.2021 відповідач (заявник) не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши в судовому засідання заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/4472/20 та заслухавши пояснення представника позивача, який просив відмовити в її задоволенні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідної заяви, з огляду на наступне.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на перебування у скрутному фінансовому становищі, яка утворилася у зв'язку з порушенням контрагентами договірних зобов'язань, взятих на себе на підставі укладених господарських договорів в частині нездійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар, а тому одномоментна сплата всієї суми боргу за рішенням суду у справі №910/4472/20 та накладення арешту на грошові кошти, значно погіршить складне фінансове становище, що може призвести до неплатоспроможності.
З приводу вказаних доводів заявника господарський суд зазначає, що наведені обставини не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання в розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, господарський суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак, доводи боржника про відсутність у нього грошових коштів та існування інших боргових зобов'язань не свідчать про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду.
Більше того, судом прийнято до уваги, що можливе розстрочення виконання судового рішення не відповідає принципу здійснення правосуддя у розумні строки, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик».
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява №23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, рішення від 15.10.2009).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
Наразі, суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, суд повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. За висновками суду, заявником не доведено, що розстрочення виконання рішення суду сприятиме можливості отримання боргу стягувачем та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги інтереси та законні сподівання позивача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та його заперечення, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі № 910/4472/20 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Також щодо викладеної в заяві відповідача вимоги про скасування арешту, накладеного постановою приватного виконавця Бережного Я.В. у виконавчому провадженні №64221526 на банківські рахунки ТОВ «Синергія Газ Енерджи», суд зазначає, що такі вимоги виходячи з конструкції ст. 331 ГПК України не можуть бути предметом розгляду при вирішенні питання щодо розстрочення виконання судового рішення, а тому суд відмовляє в задоволені заяви в цій частині.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/4472/20 відмовити.
2. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Газ Енерджи" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/4472/20 відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя C.М. Морозов