Ухвала
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 450/4470/19
провадження № 61-2800ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що 29 травня 2017 року о 18 год 35 хв на 19 км Перегону «Сихів-Давидів» у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області на регульованому (без шлагбаума) залізничному переїзді одноколійної залізниці відбулося зіткнення пасажирського дизельного поїзда № 6066 сполученням Львів-Ходорів, який рухався у напрямку м. Ходорова та яким керував машиніст ОСОБА_2 , та велосипеда під керуванням неповнолітнього ОСОБА_3 . Внаслідок пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. Вважає, що внаслідок втрати свого єдиного сина їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 300 000 грн. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року, позов задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Стягнув з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 4 500 грн.
09 лютого 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).
Посилання в касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 травня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко