Ухвала
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 489/3342/19
провадження № 61-1803ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання договору про надання банківських послуг нікчемним,
У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 01 липня 2011 року № б/н у розмірі 30 084,54 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 13 168,36 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 614,26 грн; пеня за прострочене зобов'язання - 7 667,71 грн; пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн - 725,42 грн, а також 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1 408,79 грн штрафу (процентна складова).
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати договір про надання банківських послуг від 01 листопада 2011 року № б/н нікчемним.
Ленінський районний суд м. Миколаєва рішенням від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором від 01 липня 2011 року № б/н, яка станом на 20 травня 2019 року становить 19 782,62 грн та складається із: заборгованість за кредитом - 13 168,36 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 614,26 грн. В решті позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.
01 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предмет спору, підстави позову, встановлені судами правовідносини та застосовані до них правові норми свідчать про те, що ця справа відноситься до справ про захист прав споживачів.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення коштів у розмірі 30 084,54 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Отже, справа № 489/3342/19 є малозначною в силу вимог пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Посилання в касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес у зв'язку з тим, стосується порядку реалізації судами Миколаївської області прав споживачів, зазначених в Законах України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», статті 42 Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 та від 11 липня 2013 року № 4-рп/2013, не свідчить про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки само по собі посилання на порушення судами норм матеріального права і незгода з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів не вказують на наявність ознак особливого значення цієї справи для суспільства.
Крім цього, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки апеляційним судом не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання договору про надання банківських послуг нікчемним.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко