ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2021Справа № 910/19054/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/19054/20
За позовом Приватного підприємства "ОХОРОНА-012" (пр-т Оболонський, буд. 35, м. Київ 205, 04205)
До Комунального підприємства "Київпастранс" (Набережне шосе, буд. 2, м. Київ 70, 04070)
про стягнення 1021768,51грн
Без виклику представників сторін.
Приватне підприємство "ОХОРОНА-012" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач) про стягнення 1 021 768, 51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором про надання послуг охорони № 53.19-271 від 05.08.2019, в частині оплати послуг наданих в квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2020 року. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 1009579, 20 грн - основного боргу, 5689,89 грн - 3 % річних, 6499,42 грн - інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
09.12.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/19054/20, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд запропонував відповідачу надати до суду відзив у строк протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечення - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу надати до суду відповідь на відзив у строк протягом 15 днів з дня отримання відзиву.
04.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача по справі, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 454004,80 грн із 1021768, 51 грн заявлених, у зв'язку з тим, що відповідач добровільно сплатив суму основного боргу в цій частині.
22.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення позовних вимог на суму 454 004, 80 грн.
Суд, дослідивши зміст поданої заяви вказує на те, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (накладна №0105477099579) позивач отримав ухвалу про відкриття провадження 23.12.2020.
Оскільки, із заявою про зменшення позовних вимог позивач звернувся 21.01.2021 (про що свідчить календарний штемпель на описі вкладення) суд дійшов висновку про те, що вказану заяву подано в строк встановлений ГПК України та підстав для залишення її без розгляду або повернення заявнику не має, суд приймає її до розгляду та враховує при розгляді справи зменшені позовні вимоги, що становлять 567 763, 71 грн.
22.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло, в тому числі, клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору, у зв'язку з зменшенням позовних вимог.
01.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив в якому позивач повторно викладає твердження щодо наявності у відповідача заборгованості на суму 567763, 71 грн.
Відповідач правом на подання заперечення не скористався.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як підтверджено матеріалами справи, 05.08.2019 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (надалі - відповідач, замовник) та Приватним підприємством «Охорона-012» (надалі - позивач, виконавець) укладено Договір про надання послуг охорони №5319-271 (надалі - Договір) згідно п. 2.1. якого за цим Договором виконавець зобов'язується надати замовнику послуги: «Охоронні послуги» код 79710000-4 за ДК 021:2015 (послуги охорони) згідно з Дислокацією об'єктів охорони (додаток №2 до цього Договору) та технічними вимогами (додаток №3 до цього Договору), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Серед іншого сторони домовились про наступне:
Пункт 2.3. Договору - мета надання послуг: якісне забезпечення збереження об'єктів охорони, майна КП «Київпастранс».
Пункт 4.1. Договору - сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1) та згідно розрахунку вартості послуг одного охоронника людиногодин (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 2 408 572, 80 грн без ПДВ.
В подальшому, 05.08.2020 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою дійшли згоди про внесення змін до п. 4.1. Договору. Відтак, ціна договору в редакції Додаткової угоди становить 2 888 971, 20 грн без ПДВ.
Пункт 4.5. Договору - оплата за надані послуги здійснюється щомісячно згідно виставленого рахунку виконавця протягом 30 робочих днів після підписання сторонами Акту наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Пункт 4.7. Договору - замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати одержання Актів наданих послуг зобов'язується повернути виконавцю один примірник Акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту наданих послуг.
Пункт 4.8. Договору - у разі мотивованої відмови замовника від прийнятих послуг сторонами протягом 10 днів з моменту отримання виконавцем такої відмови складається Акт з переліком недоліків і строків їх усунення. Усунення недоліків здійснюється виконавцем за власний рахунок протягом строків, визначених в акті.
Пункт 5.1. Договору - виконавець приступає до виконання послуг за цим договором не пізніше дати укладення Договору.
Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору впродовж серпня 2019-жовтня 2020 надано послуги з охорони майна КП «Київпастранс».
Однак, відповідач лише частково оплатив надані послуги. Відтак, залишок по сплаті послуг за квітень 2020 згідно Акту за №012ER-00008 від 30.04.2020 становить 101 428, 80 грн, а за червень 2020 згідно Акту за №012ER-00011 від 30.06.2020 становить 151 428, 80 грн. При цьому, послуги за вересень-жовтень 2020 згідно Акту за №012ER-00017 від 30.09.2020 у розмірі 191 424, 00 грн та згідно Акту за №012ER-00019 від 16.10.2020 у розмірі 105 292, 80 грн сплачені не були. В підтвердження вказаного позивачем долучено до позовної заяви означені Акти, зі змісту яких суд встановив, що вони підписані та скріплені печатками сторін без зауважень щодо обсягу та змісту наданих позивачем послуг з боку відповідача. Однак, оскільки послуги охорони відповідачем в повному обсязі у відповідності до п. 4.5. Договору сплачені не були заборгованість відповідача за Договором становить 555574, 40 грн.
Разом з тим, послуги за липень 2020 згідно Акту за №012ER-00012 від 31.07.2020 на суму 200 004, 80 грн та за серпень 2020 згідно Акту №012ER-00015 від 31.08.2020 на суму 200 004, 80 грн сплачені відповідачем пізніше строку, встановленого в п. 4.5. Договору. Так, згідно долучених до відзиву платіжних доручень, вбачається що послуги за липень 2020 сплачені відповідачем 27.11.2020 (платіжне доручення №СО306822/1), а за серпень 2020 21.12.2020 (платіжне доручення №ДКП01556/1).
Позивач, окрім іншого, стверджує, що звертався до відповідача 11.12.2019, 03.03.2020 та 21.10.2020 з претензіями про оплату наданих послуг, втім, доказів такого надсилання до суду не надано.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві не спростовує факт надання позивачем послуг охорони та не заперечує факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати наданих послуг.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Охорона-012» з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом вище, згідно п. 4.5. Договору - оплата за надані послуги здійснюється щомісячно згідно виставленого рахунку виконавця протягом 30 робочих днів після підписання сторонами Акту наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Відтак, в матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками сторін Акти без зауважень щодо обсягу наданих послуг з боку відповідача, та оскільки факт належного надання послуг не заперечується сторонами, суд на підставі наявних в матеріалах справи Актів прийому-здачі робіт (послуг) встановив:
- Оплата послуг за квітень 2020 згідно Акту за №012ER-00008 від 30.04.2020 здійснюється до 16.06.2020;
- Оплата послуг за червень 2020 згідно Акту за №012ER-00011 від 30.06.2020 здійснюється до 11.08.2020;
- Оплата послуг за липень 2020 згідно Акту за №012ER-00012 від 31.07.2020 здійснюється до 14.09.2020;
- Оплата послуг за серпень 2020 згідно Акту за №012ER-00015 від 31.08.2020 здійснюється до 12.10.2020;
- Оплата послуг за вересень 2020 згідно Акту за №012ER-00017 від 30.09.2020 здійснюється до 12.11.2020;
- Оплата послуг за жовтень 2020 згідно Акту за №012ER-00019 від 16.10.2020 здійснюється до 27.11.2020.
Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, послуги за квітень 2020, червень 2020, вересень 2020, жовтень 2020 в сукупному розмірі 555 574, 40 грн сплачені не були, та відповідач доказів протилежного до суду не надав.
Оскільки строк оплати послуг по всім наявним в матеріалах справи Актам настав, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати наданих йому послуг, загальна вартість яких складає 555574, 40 грн, відтак, позовна вимога Приватного підприємства «Охорона-012» щодо стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» основної заборгованості по оплаті наданих послуг підлягає задоволенню (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань по всім наявним в матеріалах справи Актам, нарахував останньому 3 % річних за надані послуги та інфляційні втрати за Актами №012ER-00008, №012ER-00011 та №012ER-00012.
Згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Перевіривши подані позивачем розрахунки суд встановив, що періоди прострочення за Актами прийому-здачі робіт (послуг) №012ER-00008 від 30.04.2020, №012ER-00012 від 31.07.2020, №012ER-00017 від 30.09.2020 визначені позивачем не вірно.
Відтак, суд встановив, що період прострочення згідно:
- Акту за №012ER-00008 від 30.04.2020 розпочався з 17.06.2020 (а не з 12.06.2020 як визначено позивачем);
- Акту за №012ER-00011 від 30.06.2020 розпочався з 12.08.2020;
- Акту за №012ER-00012 від 31.07.2020 розпочався з 15.09.2020 (а не з 12.09.2020 як визначено позивачем);
- Акту за №012ER-00015 від 31.08.2020 розпочався з 13.10.2020;
- Акту за №012ER-00017 від 30.09.2020 розпочався з 13.11.2020 (а не з 12.11.2020 як визначено позивачем);
- Акту за №012ER-00019 від 16.10.2020 розпочався з 28.11.2020.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач нараховує 3 % річних та інфляційні втрати від початку прострочення відповідачем виконання зобов'язань і до 30.11.2020, однак суд звертає увагу позивача на те, що позивачу разом із заявою про зменшення позовних вимог слід було перерахувати здійснені ним нарахування згідно Акту №012ER-00012 від 31.07.2020 з урахуванням дати фактичної сплати заборгованості відповідачем - 27.11.2020 (платіжне доручення СО306822/1), у зв'язку з чим проведені позивачем нарахування по вказаному акту з 27.11.2020 по 30.11.2020 задоволенню не підлягають.
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Суд, здійснивши за допомогою ІПС Ліга:Закон власний розрахунок сум заявлених до стягнення на основі періодів, що визначені судом, що при цьому не виходять за межі періодів, що визначені позивачем встановив, що сума 3 % річних становить 5 501, 85 грн (а не 5 689, 89 як визначено позивачем), з огляду на що з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних, що визначена судом. При цьому, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача відповідає сумі, що встановлена позивачем в розмірі 6 499, 42 грн.
Щодо клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 6 810, 08 грн, у зв'язку із зменшенням позовних вимог суд зазначає наступне:
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Підпунктом 5.2 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа.
З первинно поданої позовної заяви вбачається, що спочатку позивачем заявлено позовні вимоги у розмірі 1 021 768, 51 грн. До позовної заяви додано платіжне доручення №0BP175FFC87991 від 25.11.2020 про сплату судового збору позивачем у розмірі 15 326, 54 грн.
У зв'язку із зменшенням позовних вимог за заявою позивача в порядку ст. 46 ГПК України на суму 454 004, 80 грн, теперішній розмір позовних вимог становить 567 763, 71 грн.
Відтак, розмір переплаченої суми, що підлягає поверненню позивачу, у зв'язку із зменшенням позовних вимог, становить 6 810, 08 грн.
Частиною 5 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787, з наступними змінами, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.
Оскільки, позивачем подано клопотання про повернення судового збору, та докази його сплати містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про повернення заявнику з Державного бюджету України суму переплаченого судового збору у розмірі 6 810, 08 грн. сплаченого за платіжним дорученням №0BP175FFC87991 від 25.11.2020.
Щодо розподілу судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору в іншій частині суд зазначає, що згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про покладення судового збору в розмірі 8 516, 46 грн на відповідача.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства «ОХОРОНА-012» до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про стягнення 567 763, 71 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (Набережне шосе, буд. 2, м. Київ 70, 04070, ідентифікаційний код: 31725604) на користь Приватного підприємства "ОХОРОНА-012" (пр-т Оболонський, буд. 35, м. Київ 205, 04205, ідентифікаційний код: 42603979) 555574 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 40 коп. - основного боргу, 5501 (п'ять тисяч п'ятсот одна) грн 85 коп. - 3 % річних, 6 499 (шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 42 коп. - інфляційних втрат, а також 8516 (вісім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 46 коп. - судового збору.
3. Повернути Приватному підприємству «ОХОРОНА-012» (пр-т Оболонський, буд. 35, м. Київ 205, 04205, ідентифікаційний код: 42603979) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 08 коп., що сплачений на підставі платіжного доручення №0BP175FFC87991 від 25.11.2020 (оригінал міститьсяч в матеріалах справи).
4. В частині стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» на користь Приватного підприємства «ОХОРОНА-012» 188, 04 грн 3 % річних - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких