ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2021Справа № 910/17028/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/17028/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-СТОР ПЛЮС" (вул. Городоцька, буд. 207, м. Львів, 79015)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб.33, м. Київ, 01042)
про стягнення 39 116,75 грн
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-СТОР ПЛЮС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 39 116,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 211218-04/1г від 21.12.2018 та договором про переведення боргу № 300419-03/4г від 30.04.2019, в частині здійснення повної оплати за вказаними договорами. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 32 512, 00 грн - основного боргу та 6 604, 75 грн - пені. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правовничу допомогу.
16.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.
30. 11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача, якими позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 16.11.2020.
10.12.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою продовжив позивачу процесуальний строк для усунення недоліків та одночасно у зв'язку з наявністю заяв позивача від 30.11.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/17028/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суду, відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33, м. Київ, 01042. Означена ухвала отримана відповідачем 24.12.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477099560).
Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/17028/20 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався.
Суд зазначає, що у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
28.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника позивача про подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
29.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з долученими до нього доказами на підтвердження відповідних витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як підтверджено матеріалами справи, 21.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-СТОР ПЛЮС» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (надалі також - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №211218-04/1г (надалі- Договір №1), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Серед іншого сторони домовились про наступне:
Пункт 2.1. Договору №1 - зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки.
Пункт 3.1. Договору №1 - асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов'язується дотримуватись відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною.
Пункт 4.3. Договору №1 - передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.
Пункт 4.10 Договору №1 - обов'язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.
Пункт 5.4. Договору №1 - оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. Договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
При цьому, з аналізу п. 5.5. Договору №1 вбачається, що сторонами не встановлений ліміт заборгованості покупця.
Підпункт 8.2.1. Договору №1 - за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. Договору, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п. 9.1. Договору №1 - даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.
Позивач стверджує, що він на виконання умов Договору №1 поставив відповідачеві згідно видаткової накладної №РН-0000016 25.01.2019 товар на загальну суму 74 016, 00 грн.
Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, що підписана та скріплена печатками сторін без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару позивачем з боку відповідача.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару за означеною накладною підтверджується товарно-транспортною накладною №16 від 25.01.2019, що в тому числі підписана відповідачем та скріплене печаткою.
Як стверджує позивач та, що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по рахунку останнього, відповідачем сплачено поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000016 від 25.01.2019 лише частково на суму 44 016, 00 грн.
Позивач зазначає, що він 22.06.2020 пред'являв відповідачу претензію №2020/06/22 по сплату заборгованості згідно Договору №1 у розмірі 30 000, 00 грн, докази надсилання якої містяться в матеріалах справи.
Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав в повному обсязі договірні зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку розмір основного боргу у розмірі 30 000, 00 грн, а також суму нарахованої у відповідності до підпункту 8.2.1. Договору пені в розмірі 6 604, 75 грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-стор плюс» (тобто між позивачем, як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» укладено Договір поставки №101218-01/10 (надалі - Договір №2), у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Серед іншого сторони домовились про наступне:
Пункт 2.1. Договору №2 - зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає постачальнику замовлення в якому зазначає асортимент товару та його кількість, а також строк поставки.
Пункт 3.1. Договору №2 - асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов'язується дотримуватись відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною.
Пункт 4.3. Договору №2 - передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.
Пункт 4.10 Договору №2 - обов'язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.
Пункт 5.4. Договору №2 - оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. Договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
При цьому, з аналізу п. 5.5. Договору №2 вбачається, що сторонами не встановлений ліміт заборгованості покупця.
Підпункт 8.2.1. Договору №2 - за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. Договору, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п. 9.1. Договору №2, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.
Позивач стверджує, що він на виконання умов Договору №2 поставив ТОВ «ПАККО Холдинг» згідно видаткової накладної №РН-0195 21.12.2018 товар на загальну суму 55 512, 00 грн.
Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0195 від 21.12.2018, що підписана та скріплена печатками сторін Договору №2 без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару позивачем з боку ТОВ «ПАККО Холдинг».
Факт передачі позивачем та прийняття ТОВ «ПАККО Холдинг» товару за означеною накладною підтверджується, в тому числі, товарно-транспортною накладною №195 від 21.12.2018, що підписана ТОВ «ПАККО Холдинг» та скріплена печаткою.
Позивач стверджує, що ТОВ «ПАККО Холдинг» частково сплатило вартість поставленого товару згідно вище означеної накладної у сумі 25 000, 00 грн, поставлений товар на суму 30 512, 00 грн залишився не оплаченим.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 30.04.2019 між ТОВ «ПАККО Холдинг» (як первісним боржником), відповідачем (як новим боржником) та позивачем (як кредитором) укладено Договір про переведення боргу №300419-03/4г (надалі також - Договір про переведення боргу).
Так, п. 1 Договору про переведення боргу встановлено, що первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання у розмірі 30 512, 00 грн, яке виникло на підставі Договору №101218-01/10 від 10.12.2018, укладеного між кредитором та первісним боржником. Наявність боргу підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, узгодженим та підписаним кредитором та первісним боржником станом на дату підписання даного договору про переведення боргу.
Пунктом 2 Договору про переведення боргу встановлено, що новий боржник зобов'язується здійснити (замість первісного боржника) погашення боргу в строк до 01.12.2019.
Як стверджує позивач та, що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по рахунку останнього, відповідачем сплачено за Договором про переведення боргу лише частково суму боргу у розмірі 28 000, 00 грн, решта суми у розмірі 2 512, 00 грн залишилась не оплаченою.
Позивач зазначає, що він 22.06.2020 пред'являв, в тому числі, відповідачу претензію №2020/06/22-1 по сплаті заборгованості згідно Договору про переведення боргу у розмірі 2 512, 00 грн, докази надсилання якої містяться в матеріалах справи.
Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання як новий боржник за Договором №2, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку також розмір несплаченої заборгованості у розмірі 2 512, 00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СТОР ПЛЮС» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо стягнення заборгованості за Договором №1 у загальному розмірі 36 604, 75 грн:
Пункт 5.4. Договору №1 - оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. Договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
При цьому, з аналізу п. 5.5. Договору №1 вбачається, що сторонами не встановлений ліміт заборгованості покупця.
Як встановлено судом вище, наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000016 від 25.01.2019 та товарно-транспортною накладною підтверджено факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем.
Відтак, строк оплати поставленого товару за означеною накладною сплив 26.03.2019.
Оскільки з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача, вбачається, що відповідачем сплачено поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000016 від 25.01.2019 лише частково на суму 44 016, 00 грн та доказів оплати вартості поставленого товару на решту суму у розмірі 30 000, 00 грн суду відповідачем не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення основної заборгованості за Договором №1, як такої, що є доведеною та обґрунтованою.
Разом з тим, у зв'язку з тим, що відповідач допустив неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню від суми заборгованості у розмірі 6 604, 75 грн у відповідності до підпункту 8.2.1. Договору №1.
Зокрема, підпунктом 8.2.1. Договору №1 сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. Договору, покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Дослідивши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені суд встановив, що умовами Договору №1 сторони не погодили інший строк нарахування штрафних санкцій, а ніж той, що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, позивач помилково нараховує пеню за період з 27.03.2019 по 22.06.2020, оскільки з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України період нарахування пені розпочався 27.03.2019 та закінчився 27.09.2019.
Відтак, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою ІПС «Ліга:Закон» дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 3 888, 88 грн
Щодо стягнення заборгованості за Договором №2 у загальному розмірі 2 512, 00 грн:
Пункт 5.4. Договору №2, що укладений між позивачем та ТОВ «ПАККО Холдинг» - оплата за поставлений товар у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. Договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
При цьому, з аналізу п. 5.5. Договору №2 вбачається, що сторонами не встановлений ліміт заборгованості покупця.
Судом вище встановлений факт поставки товару позивачем та прийняття товару ТОВ «ПАККО Холдинг» згідно видаткової накладної №РН-0195 від 21.12.2018, товарно-транспортної накладної на суму 55 512, 00 грн.
Позивач стверджує, що ТОВ «ПАККО Холдинг» частково сплатило вартість поставленого товару згідно вище означеної накладної у сумі 25 000, 00 грн, поставлений товар на суму 30 512, 00 грн залишився не оплаченим.
Разом з тим, умовами укладеного 30.04.2019 між ТОВ «ПАККО Холдинг» (як первісним боржником), відповідачем (як новим боржником) та позивачем (як кредитором) Договору про переведення боргу №300419-03/4г (надалі також - Договір про переведення боргу), саме відповідач є боржник згідно Договору №2 та особою, на яку покладеного обов'язок сплатити заборгованість за цим договором у розмірі 30 512, 00 грн.
Як встановлено судом вище, відповідачем сплачено за Договором про переведення боргу лише частково суму боргу у розмірі 28 000, 00 грн, решта суми у розмірі 2 512, 00 грн залишилась не оплаченою та відповідач доказів такої оплати до суду не надав.
У зв'язку з вище викладеним, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовної вимоги в частині стягнення основної заборгованості за Договором №2 у розмірі 2 512, 00 грн, а отже позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Зі змісту поданої позовної заяви позивач просить покласти судові витрати на відповідача у розмірі 8 136, 00 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 126 ГПК України результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
Згідно долученого до позовної заяви Договору №2019/08/01-3 про надання правової допомоги від 01.08.2019 (надалі - Договір), що укладений між ТОВ «УКР-СТОР ПЛЮС» та Адвокатським бюро «Сороковий і партнери», зокрема пунктом 1.2. Договору факт надання послуг фіксується щомісячним Актом наданих послуг, що підписується уповноваженими особами сторін та є невід'ємною частиною Договору.
Умовами пункту 2.1. Договору сторони узгодили види проведення позовної роботи, зокрема:
- Підготовка позовних матеріалів та заяв і передача їх в органи судової системи;
- Прийняття заходів щодо виконання досудового порядку врегулювання договірних спорів;
- Вивчення позовних заяв по позовах клієнта.
Згідно пункту 4.1. Договору - за надані послуги клієнт оплачує адвокатському бюро плату, визначену у виставлених адвокатським бюро рахунках, що формуються на основі Актів наданих послуг.
Згідно долучених до клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу належно завірених копій доказів, а саме: рахунку на оплату №4 від 05.01.2021 на суму 4 350, 00 грн, Звіту на обсяги наданих послуг за Договором від 19.01.2021 на суму 4 350, 00 грн, Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 05.01.2021 на суму 4 350, 00 грн вбачається, що Адвокатським бюро у відповідності до умов Договору були надані послуги на загальну суму 4 350, 00 грн, у зв'язку з чим виставлено рахунок на оплату вказаних послуг та сторонами Договору складено та підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) .
Крім того, згідно належно завіреної копії платіжного доручення №962 від 27.01.2021, що також долучена до клопотання вбачається, що послуги на означену суму були сплачені позивачем згідно виставленого рахунку №4 від 05.01.2021 в сумі 4 350, 00 грн.
На підставі всебічно досліджених доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено витрати на означену суму, та у зв'язку із частковим задоволення позовних вимог такі витрати у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СТОР ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІППО» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (пров. Новопечерський, буд.19/3, корп. 2, каб. 33, м. Київ 42, 01042, ідентифікаційний код: 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-СТОР ПЛЮС" (вул. Городоцька, буд. 207, м. Львів, 79015, ідентифікаційний код: 41427487) 32 512 (тридцять дві тисячі п'ятсот дванадцять) грн 00 коп. - основного боргу, 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 88 коп. - пені, а також 4 047 (чотири тисячі сорок сім) грн 98 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 1 956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 06 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 2 715, 87 грн пені - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких