Головуючий І інстанції: Мороко А.С.
16 лютого 2021 р.Справа № 520/9490/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суд від 15 жовтня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправним рішення та стягнення коштів, -
22.07.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) у формі відповіді від 26.05.2020 року № 9526/ФОП/20-40-57-06-20 про відмову в поверненні надмірно сплаченого в 2019 році ЄСВ в сумі 11.016,00 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного Казначейства України в Харківській області на його користь надміру або помилково сплачені кошти у сумі 11.016,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що помилково розуміючи свої обов'язки про необхідність сплати ЄСВ в якості самозайнятої особи-адвоката навіть за наявності трудових відносин з роботодавцем та в подальшому в якості члена адвокатського об'єднання, ним протягом 2019 року сплачувався ЄСВ до бюджету в якості самозайнятої особи та загалом сплачено 11.016,00 грн., хоча окремо від трудової діяльності адвокатську діяльність він не вів, доходів не отримував.
Позивач зазначив, що наприкінці грудня 2019 року ним до Київського управління ГУ ДПС України в Харківській області подана заява про повернення йому 11.016,00 грн. з посиланням на Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну України від 03.09.2013 року № 787 та зареєстрований Мінюстом України 25.09.2013 року № 1650/24182. 23.03.2020 року в телефонному режимі відповідачем йому роз'яснено про існування іншого Порядку повернення помилково або надмірно сплачених сум ЄСВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.01.2016 року № 6 та зареєстрованого Мінюстом України 05.02.2016 року № 193/28323 (далі - Порядок № 6), відповідно до положень якого спочатку платником повинна бути подана заява до податкового органу про повернення помилкового або надмірно сплаченої суми ЄСВ за формою згідно з Додатком № 1 до цього Порядку. 25.03.2020 року ним подано повторно заяву про повернення помилково або надмірно сплаченої суми ЄСВ за формою згідно з Додатком № 1 до Порядку № 6 з приєднанням засвідчених копій квитанцій про сплату ним ЄСВ щоквартально в 2019 році.
Крім того, позивач зазначив, що 30.04.2020 року вх. № 50998/ФОП ним до ГУ ДПС України в Харківській області подана скарга на бездіяльність Київського управління ГУ ДПС України в Харківській області, що виражена у залишенні без відповіді та будь-якого реагування його заяви від 24.03.2020 року № 2403-20 про повернення надмірно сплаченого в 2019 році ЄСВ. 02.06.2020 року на дану скаргу отримане рішення у формі відповіді від 26.05.2020 року № 9526/ФОП/20-40-57-06-20 (Додаток № 11) про відмову в поверненні надмірно сплаченого в 2019 році ЄСВ в сумі 11.016,00 грн. з причини наявності в його інтегрованій картці станом на 23.01.2020 року заборгованості зі сплати ЄСВ в розмірі 3.964,06 грн.
У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ДПС у Харківській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати ЄВ за себе. Виключенням є тільки ФОП за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановлено ст. 26 Закону № 2058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Станом на 31.01.2020 року згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 обліковується борг у сумі 3964,06 грн. Остання вимога сформована 12.02.2020 року. Головним управлінням ДПС у Харківській області у автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 № Ф-961-57 від 12.02.2020 року, яка направлена платнику засобами поштового зв'язку та отримана платником особисто 17.02.2020 року. Станом на 25.08.2020 року по ОСОБА_1 обліковується борг з ЄСВ у сумі 6.042,16 грн.
Крім того, відповідач зазначив, що суд не може зобов'язати податковий орган повернути платнику податків кошти, сплачені ним самостійно, оскільки у суду відсутнє право втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, та право переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року (рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням зобов'язано ГУ ДПС у Харківській області звернутись до Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області із висновком про повернення ОСОБА_1 помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 11.016, 00 грн.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що особа яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах у межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Враховуючи те, що судовим розглядом встановлено, що позивач звертався до податкового органу із відповідною заявою про повернення йому помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 11.016,00 грн, однак, контролюючим органом таку заяву розглянуто не було у відповідності до норм чинного законодавства України, суд, зважаючи на приписи ч.2 ст.9 КАС України та з метою захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав ГУ ДПС у Харківській області звернутись до Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області із висновком про повернення ОСОБА_1 помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 11.016,00 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 627, виданого 17.09.2014 Симонов А.А. є адвокатом (а.с. 6).
З трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач протягом 2019 року працював юрисконсультом в ТОВ «Хімтрейд Менеджмент». В липні 2019 року ОСОБА_1 в якості співзасновника увійшов до складу адвокатського об'єднання «Віленко і партнери», що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 7-8).
Відповідно до довідки ТОВ «Хімтрейд Менеджмент» № 0610/20 від 06.10.2020 року, дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 склав 87.397,21 грн, з них сплачено ЄСВ 22 % в розмірі 19.227,38 грн. (а.с. 83)
Згідно квитанцій: № 3 від 09.04.2019 року, № 3 від 04.07.2019 року, № ПН697 від 03.10.2019 року, № 3 від 06.12.2019 року позивачем сплачено єдиний соціальний внесок до бюджету України в якості самозайнятої особи за 4 квартали 2019 року в загальному розмірі 11.016,00 грн. (а.с. 9-12) При цьому, матеріалами справи підтверджується, що за 2019 рік ОСОБА_1 окремо від трудової діяльності адвокатську діяльність не вів, доходів не отримував.
В грудні 2019 року та в березні 2020 року позивач звертався із заявами до Київського управління ГУ ДПС у Харківській області про повернення помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 11.016,00 грн. (а.с. 20-21).
30.04.2020 року ОСОБА_1 подана до ГУ ДПС у Харківській області скарга на бездіяльність Київського управління ГУ ДПС України в Харківській області, що виражена у залишенні без відповіді та будь-якого реагування заяви про повернення надмірно сплаченого в 2019 році єдиного соціального внеску (а.с. 22).
Листом № 9526/ФОП/20-40-57-06-20 від 26.05.2020 року відповідачем відмовлено позивачу в поверненні надмірно сплаченого в 2019 році ЄСВ в сумі 11.016,00 грн з причини наявності в інтегрованій картці станом на 23.01.2020 року заборгованості зі сплати ЄСВ в розмірі 3.964,06 грн. (а.с. 23)
Податковим органом стосовно позивача складались вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-961-57 від 10.01.2019 року на суму 8.448,00 грн; № Ф - 961-57 від 05.11.2019 року на суму 5.693,82 грн, № Ф-961-57 від 15.01.2020 року на суму 6.903,68 грн; № Ф - 961-57 від 12.02.2020 року на суму 3.964,06 грн. (а.с. 57-58)
У відзиві на позовну заяву представником відповідача вказано, що заборгованість в розмірі 3.964,06 грн утворилась на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0083435706 від 29.05.2019 року.
При цьому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/4858/19, яке набрало законної сили 10.03.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області по нарахуванню ОСОБА_1 недоїмки по сплаті ЄСВ за 2017 рік. Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року № Ф-961-57 (а.с. 24-25).
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Тобто, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах у межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19.
Таким чином, оскільки позивач протягом 2019 року працював адвокатом в ТОВ «Хімтрейд Менеджмент» та отримав дохід за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у сумі 87.397,21 грн, з якого сплачено ЄСВ 22 % в розмірі 19.227,38 грн., колегія суддів прийшла до висновку, що у ОСОБА_1 був відсутній обов'язок сплачувати самостійно єдиний внесок, оскільки єдиний внесок було сплачено за нього його роботодавцем АТ «Хімтрейд Менеджмент». Тобто, позивачем помилково було сплачено єдиний соціальний внесок за 2019 рік у сумі 11.016,00 грн.
Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску визначена Порядком № 6.
Відповідно до пп. 1 п. 5 Порядку № 6 повернення коштів здійснюється у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.
Згідно з п. 6 Порядку № 6 повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення.
З огляду на п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
- невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
- недостовірність викладеної у заяві платника інформації;
- подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
- наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
Пунктом 8 Порядку № 6 визначено, що на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення.
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що позивач звертався до податкового органу із відповідною заявою про повернення йому помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 11.016,00 грн, однак, контролюючим органом таку заяву розглянуто не було у відповідності до норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області звернутись до Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області із висновком про повернення ОСОБА_1 помилкового сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 11.016,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 26 лютого 2021 року.