17 лютого 2021 р.Справа № 520/5332/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника позивача Квартенко О.Р.
представника відповідача Красникова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 06.07.20 року по справі № 520/5332/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування рішень,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі по тексту відповідач) у якому просив суд:
- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0089179-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 5670.13 грн., № 0089178-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1693.97 грн., № 0089177-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4966.48 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 р. позов задоволено.
Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0089179-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 5670.13 грн., № 0089178-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1693.97 грн., № 0089177-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4966.48 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в позові відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявної у матеріалах справи, у власності позивача перебуває майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає оподаткуванню згідно вимог чинного податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є підставою для визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відомостей про наявність у позивача майна, що є об'єктом оподаткування, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0089179-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 5670.13 грн., № 0089178-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1693.97 грн., № 0089177-5806-2036 від 15.05.2019 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 4966.48 грн.
Підставою для нарахування позивачу вказаного податку стали висновки контролюючого органу про те, що позивач є власником квартир за адресою АДРЕСА_1 , площею 133.4 м. кв., в'їзд АДРЕСА_2 , площею 152.3 м.кв. та АДРЕСА_3 площею 45.5 м. кв.
Не погодившись з вказаними рішеннями позивач 08.07.2019 оскаржив їх в адміністративному порядку та згідно рішення ДПС України від 05.09.2019 (а.с.13-15) рішення контролюючого органу залишено без змін, а скарга без задоволення.
15.08.2019 позивачем повторно отримано зазначені вище податкові повідомлення- рішення та оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого скарга, з посиланням на приписи Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2015 № 916, залишена без розгляду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Положеннями п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За приписами п.п.266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
З аналізу наведених приписів Податкового кодексу України слідує, що підставою для обчислення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або оригінали документів платника податків на право власності.
З матеріалів справи слідує, що суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем розраховано виходячи з бази оподаткування, обчисленої на підставі інформації Реєстру прав власності на нерухоме майно, копію якого відповідачем надано до матеріалів справи.
Між тим, колегія суддів зазначає, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не на підставі даних Реєстру прав власників на нерухоме майно.
Згідно інформаційної довідки, копія якої міститься у матеріалах справи, відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об'єктів нерухомого майна, що були об'єктом оподаткування, відсутні (а.с.78-79).
Враховуючи відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо належних на праві власності позивачу об'єктів житлової нерухомості, а саме квартир, що були об'єктом оподаткування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність інформаційної довідки з якої слідує, що позивач є власником спірних об'єктів житлової нерухомості колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у такій довідці відсутні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а використання відповідачем для визначення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості даних Реєстру прав власності на нерухоме майно не відповідає приписам пп. 266.3.2 п. 265.3 ст. 266 ПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року по справі № 520/5332/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року