17 лютого 2021 р.Справа № 520/5410/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, по справі № 520/5410/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №249/2030/1307/17 від 23.11.2017 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2017 № 249/2030-1307-17, яким ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ) нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку за 2017 рік у розмірі 14 586,33 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43143704) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі ст. 267 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 23.11.2017 № 249/2030-1307-17, яким позивачці визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 податковий рік у розмірі 14 583,33 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2017 року) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком є транспортні засоби, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
При цьому, середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна та типу пального автомобіля та розміщується на офіційному веб-сайті вказаного органу.
Відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 року визначена у розмірі 3200 грн.
Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком є транспортні засоби, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких складає понад 1200000 грн.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. №428), (далі за текстом -Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403(Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у відповідному році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Таким чином, для віднесення транспортного засобу до об'єкту оподаткування враховується середньоринкова вартість легкового автомобіля, яка встановлюється Мінекономрозвитку з урахуванням, зокрема, об'єму циліндрів двигуна.
При цьому, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у відповідному році.
До Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, який розміщено на сайті Мінекономіки, включено транспортний засіб марки "Lexus", моделі RX200t, з об'ємом циліндрів двигуна 2,0 л, бензин, до 2 років.
Однак транспортний засіб, що заявлений як об'єкт оподаткування, а саме автомобіль марки "Lexus", модель RX200t, 2017 року випуску, бензин, має об'єм циліндрів двигуна 1998 см3.
Ця обставина відповідачем по справі не оспорюється.
Отже, технічні характеристики легкового автомобіля, зазначеного у переліку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача.
Таким чином, спірний автомобіль не входить до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року.
Отже, спірний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком.
При цьому, колегія суддів зазначає, що застосування «заокругленого» показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку, є неправомірним, з огляду на таке.
Так, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигуна автомобіля для його віднесення до об'єкту оподаткування нормами чинного національного податкового законодавства України не передбачено.
Колегія суддів вважає, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 05.11.2018 року по справі №822/2687/17.
Отже, наявність у Переліку легкових автомобілів, що є об'єктами оподаткування, подібного автомобіля з «заокругленим» показником об'єму циліндрів двигуна не є підставою для віднесення спірного транспортного засобу до об'єкту оподаткування.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено, що нормами чинного національного податкового законодавства України спірний транспортний засіб віднесено до об'єкту оподаткування транспортним податком.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №820/4876/17 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки висновки Верховного Суду наведені у вказаній постанові «заокругленого» показника об'єму циліндрів двигуна автомобіля не стосуються.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року по справі № 520/5410/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року