17 лютого 2021 р.Справа № 480/44/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
представника позивача Ювченко Н.В.,
представника відповідача Рижова С.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 16.03.20 року по справі № 480/44/20
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130"
про стягнення податкового боргу,
Позивач, Головне управління ДПС у Сумській області, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №130" (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача борг по податку на додану вартість в сумі 126 330,02 грн. та за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) що вилучається до державного бюджету відповідно до закону" у розмірі 66821,22 грн. за рахунок коштів на рахунках в банках, обслуговуючих відповідача та готівки, що йому належить.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач порушив строки сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке нараховане платником у самостійно поданій декларації та контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №130" (код ЄДРПОУ 8680787) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що йому належить податковий борг у розмірі 193 151,24 грн. (сто дев'яносто три тисячі сто п'ятдесят одна грн. 24 коп.), у тому числі: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 126 330,02 гри. на користь державного бюджету України на р/р UА668999980000031114029018008, одержувач Конотопське УК, код одержувача 37784555, банк одержувача Казначейство України (ГАП), МФО банка одержувача 899998; за платежем “частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону” в сумі 66 821,22 грн. на користь місцевого бюджету на р/р UА478999980000031114074018008, одержувач Конотопське УК, код одержувача 37784555, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки розрахункам штрафних (фінансових) санкцій, які додаються до податкових рішень та актам камеральних перевірок, на підставі яких винесені податкові рішення, що стали підставою для нарахування скаржнику податкового боргу в даній справі.
Крім того, зазначає, що оскаржуваним рішенням суд стягнув податковий борг, сума якого не підтверджується матеріалами справи. Також, вважає, що суд не застосував норми статей 76, 101, 102 Податкового кодексу України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.02.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем подана податкова звітність з податку на додану вартість:
уточнюючий розрахунок від 23.11.2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 314.00 грн.;
уточнюючий розрахунок від 26.01.2018 року, яким зменшено суму від'ємного значення на 25.00 грн.
декларацію №9123146749 від 19.06.2018, якою визначено зобов'язання у розмірі 11 326.00 грн.
декларацію №9149172836 від 19.07.2018, якою визначено зобов'язання у розмірі 11188,00 грн.
декларацію №9074278977 від 15.04.2019, якою визначено зобов'язання у розмірі 8 301,00 грн.
уточнюючий розрахунок від 06.05.2019 року, яким збільшено зобов'язання на 3 333,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100,00 грн.
декларацію №9130454912 від 19.06.2019, якою визначено зобов'язання у розмірі 4 815,00 грн.
декларацію №9155438555 від 17.07.2019, якою визначено зобов'язання у розмірі 7 364 грн.
декларацію №9213578412 від 18.09.2019, якою визначено зобов'язання у розмірі 2 020.00 грн.
уточнюючий розрахунок від 02.10.2019 року, яким збільшено зобов'язання на 2 498,00 грн.
уточнюючий розрахунок від 04.10.2019 року, яким самостійно нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 78.00 грн.
Також відповідачем подано розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями:
№9072573703 від 19.04.2018, яким визначено зобов'язання у розмірі 10 036,00 грн.;
№9158347961 від 31.07.2018, яким визначено зобов'язання у розмірі 1 083,00 грн.
№9228647843 від 19.10.2018, яким визначено зобов'язання у розмірі 614,011 грн.
№9307638271 від 18.01.2019, яким визначено зобов'язання у розмірі 47 487,00 грн.
№9092466369 від 08.05.2019, яким визначено зобов'язання у розмірі 2 080,00 грн.
№3155734920 від 17.07.2019 яким визначено зобов'язання у розмірі 2 102,00 грн.
Також посадовими особами позивача проведені камеральні перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних та своєчасності сплати податкових зобов'язань, якими встановлено порушення. На підставі актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення:
від 26.12.2017 №0033861206, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13370,13 грн.
від 19.04.2018 №0017971206, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 204,00 грн.
від 21.09.2018 №0050091206, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 651,00 грн.
від 27.09.2018 №0051431206, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56 961,81 грн.
від 22.10.2018 №0003151206, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 213,40 грн.
від 14.12.2018 №0010625012, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 107,8 грн.
від 04.03.2019 №0015255012, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2309,60 грн.
від 09.07.2019 №0033965012, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 150,28 грн.
Податкові повідомлення-рішення вручені уповноваженій особі відповідача, у встановленому порядку не оскаржені.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкова заборгованість відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та складає 193 151,24 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Станом на день розгляду справи визначені самостійно у податковій звітності суми зобов'язання відповідачем не сплачені.
Податкові повідомлення-рішення у встановленому законом порядку не оскаржені, визначені в них суми не сплачені. Відповідно до вимог п.п.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст. 129 ПК України, після встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, таким чином, за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ була нарахована пеня у розмірі 6 733,61 грн.
Згідно п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вказаної норми податковий орган виставив відповідачу податкові вимоги (а.с. 54).
Відповідно до витягу з історії недоїмок, сформованого на підставі даних ІКП ІТС "Податковий блок" та витягу з картки обліку особового рахунку станом на 07.10.2019 заборгованість відповідача, нарахована на підставі вказаних вище податкової звітності та податкових повідомлень-рішень становить з податку на додану вартість 126330,02 грн., у тому числі: 51184,00 грн. - основний платіж, 75146,02 грн. - штрафні санкції, з чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями сума боргу становить 68036,68 грн., у тому числі 61303,07 грн. - основний платіж, 6733,61 грн. - пеня (а.с. 7-29).
Відповідно до п.п.16.1.4. п. 16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до абз. 1 п. 95.3, п. 95.4 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків та про стягнення готівкових коштів прямо передбачено законом.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що контролюючим органом заявлено до стягнення пені поза межами строку давності, оскільки, як свідчать відомості, відображені в інтегрованих картках та розрахунку суми податкового боргу, ГУ ДПС у Сумській області були заявлені до стягнення суми пені, заборгованість по яким виникла з 10.06.2016 року та заявлена до стягнення в судовому порядку в межах строків давності, визначених податковим законодавством України.
Доводи апелянта стосовно того, що позивач в порушення вимог ст. 101 ПК України не здійснював списання безнадійного боргу, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (підпункт 101.2.5).
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК України.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.05.2020 по справі №826/8231/15.
З огляду на встановлені обставини щодо наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу у сумі 193 151,24 грн., що відповідачем не спростовано, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правомірним.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року по справі №480/44/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 130" залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року по справі № 480/44/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року