16 лютого 2021 р.Справа № 520/2763/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 06.08.20 року по справі № 520/2763/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Компанія Еко Нова"
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
28.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Еко Нова” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просило суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000070508 від 16.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2187945,00 грн. (збільшено за податковим зобов'язанням на суму 1485630,00 грн., 729315,00 грн. - штрафна санкція);
- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000080508 від 16.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2431048,50 грн. (збільшено за податковим зобов'язанням на суму 1620699,00 грн., 810349,50 грн. - штрафна санкція).
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000070508 від 16.01.2020 року та № 00000080508 від 16.01.2020 року винесено, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Еко Нова” до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 00000070508 від 16.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2187945,00 грн. (збільшено за податковим зобов'язанням на суму 1485630,00 грн., 729315,00 грн. - штрафна санкція). Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 00000080508 від 16.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2431048,50 грн. (збільшено за податковим зобов'язанням на суму 1620699,00 грн., 810349,50 грн. - штрафна санкція).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.1999 за №318, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Вказує, що надані позивачем копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та звіти до них не містять відомостей про передачу вантажів разом із супровідними документами на товар уповноваженим особам перевізників/експедиторів (ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МАА», ТОВ «ЛАМИЯ ФОРС», ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ», ТОВ «ПАЛЛАНТ ЛЮКС», ТОВ «ПОЛИМЕР ВПК», ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ») та/або конкретним водіям, відомості про вантажовідправників та вантажоотримувачів товарно - матеріальних цінностей, пункти навантаження та розвантаження вантажів, дату та час прибуття/вибуття вантажних автомобілів, а товарно-транспортні накладні під час надання послуг перевезення вантажів вантажними автомобілями не оформлялися. Посилається на рішення Верховного Суду у справі № 826/6127/16, № 806/684/17, №440/3783/18, № 826/480/18. Щодо господарських операцій з ТОВ «ЛАМИЯ ФОРС» з придбання агентських послуг щодо пошуку контрагентів, послуг інформаційно - консультаційного обслуговування, послуг з юридичного обслуговування судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано, що до роботи було залучено співробітників в кількості 1 особа, послуги були надані в значних обсягах, при тому що посадові особи які залучені до виконання функцій управління ТОВ "ЛАМИЯ ФОРС" підприємства виконували свої поточні посадові обов'язки, здійснювали інші господарські операції з іншими контрагентами. Крім того, до видів діяльності ТОВ «ЛАМИЯ ФОРС» не відноситься надання послуг з юридичного консультування. Разом з тим, характер виконуваних робіт потребує спеціальних знань фахівців контрагента, однак, позивачем не надано доказів на підтвердження темпоральних можливостей виконання цих робіт, наявність відповідних спеціалістів у штаті контрагента - постачальника. Зазначає, що ТОВ «КОМПАНІЯ ЕКО НОВА не подано жодних доказів дотримання підприємством доктрини обачності і обережності при виборі контрагентів, обґрунтування прийнятого рішення при виборі контрагентів, а саме: пошук контрагента, приваблива ціна; відмінна якість, репутація, реклама за даними офіційних інтернет - ресурсів, з яких джерел отримана інформація про контрагента, переписки при укладенні договорів, зважаючи на те, що контрагенти створені за місяць/декілька місяців до взаємовідносин з Позивачем. Також зазначає, що ТОВ «Компанія Еко Нова» вже 20.06.2018 було укладено договір щодо поставки меляси № 4 з ПрАТ «Первухінський цукровий завод». Таким чином, формування витрат у податковому обліку з придбання агентських послуг з пошуку постачальника, взаємовідносини з яким вже налагоджені та існують протягом року, є економічно необгрунтованими, не мають доцільності та оформлені «на папері» лише задля мінімізації податкових зобов'язань, що свідчить про свідоме ухилення від сплати податків до бюджету. Зважаючи на наведене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 по справі № 520/2763/2020, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Компанія Еко Нова» відмовити.
Також від Головного управлінням Державної податкової служби у Харківській області, до суду надійшли додаткові пояснення по справі.
Від ТОВ «Компанія Еко Нова», до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що в даному випадку, до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчить про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договорів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій. Вказує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих рішень.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих рішень.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Еко Нова” податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 30.09.2019.
За результатом перевірки складено акт №1336/20-40-05-08-09/39523548 від 21.12.2019 року (надалі - Акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки ТОВ “Компанія Еко Нова” встановлено порушення:
- п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено суму ПДВ до сплати в розмірі 1620699 грн. в т.ч. в т.ч. за вересень 2018 в сумі 321 777 грн., за жовтень 2018 в сумі 478 054 грн., за грудень 2018 в сумі 14670 грн. , за січень 2019 року в сумі 755498 грн., за лютий 2019 року в сумі 50700 грн. по взаємовідносинам ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МАА», ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ», ТОВ «ПАЛЛАНТ ЛЮКС», ТОВ «ПОЛИМЕР ВПК», ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ», ТОВ «ЛАМИЯ ФОРС»;
- п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.1999 за № 318, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1458630 грн. за рік 2018 в сумі725578 грн. та за період три квартали 2018 р. в сумі 733052.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 00000070508 від 16.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2187945,00 грн. (збільшено за податковим зобов'язанням на суму 1485630,00 грн., 729315,00 грн. - штрафна санкція) та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00000080508 від 16.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2431048,50 грн. (збільшено за податковим зобов'язанням на суму 1620699,00 грн., 810349,50 грн. - штрафна санкція).
Так, вищевказані податкові повідомлення - рішення винесено Головним управлінням ДПС у Харківській області за результатом аналізу правовідносин ТОВ “Компанія Еко Нова” з ТОВ «Торгівельне підприємство «МАА», ТОВ «Сармат Інвест», ТОВ «Паллант Люкс», ТОВ «Полимер ВПК», ТОВ «Астерия Флайт», ТОВ «Ламия Форс».
01 серпня 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Торгівельне підприємство «МАА» укладено договір про надання експедиторських послуг № 2018-08-1, згідно якого Виконавець зобов'язується надати експедиторські послуги пов'язані з перевезенням вантажів Замовника.
Пунктом 1.5 вищевказаного договору передбачено, що послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту виконаних робіт (наданих послуг).
Сторонами вказаного договору укладено протокол узгодження договірної ціни № 1 від 01.08.2018 року, яким передбачили конкретний перелік маршрутів, по якому надаються послуги, визначені п. 1.2. Договору.
Також, за вказаною господарською операцією укладено акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно п. 3.4. Договору про надання експедиторських послуг № 2018-08-1 від 01.08.2018, розрахунки за надані послуги за даним договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк до 31.12.2020 року.
При цьому, розрахунок за вказані господарські операції відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2100 від 18.10.2018 року та № 2123 від 19.10.2018 року.
Як зазначено позивачем, решта суми згідно договору про надання експедиторських послуг № 2018-08-1 від 01.08.2018 року, може бути сплачена у строк до 31.12.2020 року.
Також, 17 вересня 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Торгівельне підприємство «МАА» укладено Договір № 179-2018 надання послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати послуги з розвантаження вантажних залізничних вагонів.
Відповідно до п.1.4 вказаного договору послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту здачі-приймання робіт (наданих послуг).
Сторонами вищевказаного договору складено акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно п. 3.3 вказаного договору, розрахунки за надані послуги за даним Договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк до 31.12.2020 року на підставі наданих рахунків на оплату.
При цьому, розрахунок за вказані господарські операції відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2124 від 19.10.2018 року.
Як зазначено позивачем, решта суми згідно договору № 179-2018 надання послуг від 17.09.2018 року може бути сплачена позивачем у строк до 31.12.2020 року.
12 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Полимер ВПК» укладено договір про надання експедиторських послуг № 76, згідно якого Виконавець зобов'язується надати наступні експедиторські послуги пов'язані з перевезенням вантажів Замовника.
Пунктом 1.5 вказаного договору про надання експедиторських послуг № 76 від 12.11.2018 передбачено, що послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту виконаних робіт (наданих послуг).
Сторонами укладено акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно п. 3.4 вищевказаного договору про надання експедиторських послуг № 76 від 12.11.2018 року, розрахунки за надані послуги за даним Договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк до 31.12.2020 року.
При цьому, розрахунок за вказані господарські операції відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2635 від 12.12.2018 року та № 2847 від 17.01.2019 року.
Як зазначено позивачем, решта суми згідно договору про надання експедиторських послуг № 76 від 12.11.2018 року може бути сплачена у строк до 31.12.2020 року.
01 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Ламия Форс» укладено договір 11/1 про надання послуг, згідно якого Виконавець бере на себе обов'язки по організації інформаційно-консультаційного обслуговування Замовника, щодо можливості укладання Замовником міжнародних контрактів з контрагентами ICS «Moldova-Zahar» SRL, «Translogist Sistem» SRL.
Згідно вказаного договору факт надання послуг Сторони фіксують в акті надання послуг, який підписується Сторонами. Підписаний Сторонами акт надання послуг є підтвердженням факту та повноти надання Послуг, а також відповідності наданих послуг умовам цього Договору.
Так, позивач уклав контракти із зазначеними у Договорі № 11/1 про надання послуг від 01.11.2018 року контрагентами з ICS «Moldova-Zahar» SRL, «Translogist Sistem» SRL.
05.11.2018 року між TOB «Компанія Еко Нова» та ICS «Moldova-Zahar» SRL (Республіка Молдова) укладено Контракт №511.
16.11.2018 між TOB «Компанія Еко Нова» (Клієнт) та «Translogist Sistem» SRL (Республіка Молдова) (Експедитор) укладено Контракт № TLS 96-11.
На виконання вимог п. 1.5. Договору 11/1 про надання послуг від 01.11.2018 року, Сторонами було укладено акт надання послуг та звіт надання послуг.
03 грудня 2018 між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Ламия Форс» укладено Договір № 12/2 про надання послуг, згідно якого Виконавець бере на себе обов'язки по організації інформаційно-консультаційного обслуговування, а саме з питань ведення господарської діяльності Замовника за період з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року
Згідно вказаного договору Виконавець зобов'язується надати Послуги протягом одного місяця з дати, зазначеної в преамбулі цього Договору. Послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту надання послуг. Виконавець надає послуги за цим Договором шляхом надання усних консультацій, рекомендацій, роз'яснень.
На виконання вищезазначених вимог Договору № 12/2 про надання послуг від 03.12.2018 року, сторони уклали акт надання послуг та звіт надання послуг.
12 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Ламия Форс» укладено Договір про надання експедиторських послуг № 4-1, згідно якого Виконавець зобов'язується надати наступні експедиторські послуги пов'язані з перевезенням вантажів Замовника.
Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що послуги вважаються наданими після підписання сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту виконаних робіт (наданих послуг).
Сторони уклали протокол узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
01 жовтня 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Ламия Форс» укладено агентський договір №10/1, згідно якого Виконавець бере на себе виконання наступних агентських послуг з підбору контрагентів: Пошук контрагентів-постачальників, що займаються продажем меляси бурякової.
Згідно вищевказаного договору передбачено, що обов'язок з виконання послуги вважається виконаним після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт між Замовником та Виконавцем.
Сторони уклали акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно п. 3.1 Агентського договору № 10/1 від 01.10.2018 року за послуги, що надані за цим договором, Замовник виплачує Виконавцю винагороду в безготівковому порядку на рахунок Виконавця в строк до 31.12.2020.
При цьому, розрахунок за вказані господарські операції відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2886 від 23.01.2019 року.
Як зазначено позивачем, решта суми згідно Агентського договору № 10/1 від 01.10.2018 року може бути сплачена позивачем у строк до 31.12.2020 року.
Внаслідок виконання ТОВ «Ламия Форс» умов агентського договору № 10/1 від 01.10.2018 року, ТОВ «Компанія Еко Нова» укладено договори з контрагентами: ПрАТ «Первухінський Цукровий Завод», ICS «Moldova-Zahar» SRL.
03 грудня 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Ламия Форс» укладено Договір № 12/3 про надання послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати послуги з юридичного обслуговування.
Відповідно до п. 1.5. Договору № 12/3 про надання послуг від 03.12.2018, послуги вважаються наданими після підписання сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту надання послуг.
Так, сторонами укладено акт надання послуг та звіт надання послуг.
26 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Сармат Інвест» укладено Договір про надання експедиторських послуг № 26/11, згідно якого Виконавець зобов'язується надати експедиторські послуги пов'язані з перевезенням вантажів Замовника.
Пунктом 1.5. Договору про надання експедиторських послуг №26/11 від 26.11.2018 передбачено, що послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту виконаних робіт (наданих послуг).
Сторонами складено протокол узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно п. 3.4. Договору про надання експедиторських послуг № 26/11 від 26.11.2018 року, розрахунки за надані послуги за даним Договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк до 31.12.2020 року.
При цьому, розрахунок за вказані господарські операції відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2864 від 21.01.2019 року.
Як зазначено позивачем, решта суми згідно Договору про надання експедиторських послуг № 26/11 від 26.11.2018 року може бути сплачена Позивачем у строк до 31.12.2020 року.
21 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Астерия Флайт» укладено договір № 21/11-2018 про надання експедиторських послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати експедиторські послуги пов'язані з перевезенням вантажів Замовника.
Пунктом 1.5. Договору про надання експедиторських послуг №21/11-2018 від 21.11.2018 року передбачено, що послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту виконаних робіт (наданих послуг).
Сторони уклали протокол узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
30 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія Еко Нова» та ТОВ «Паллант Люкс» укладено договір № 183 про надання експедиторських послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати експедиторські послуги пов'язані з перевезенням вантажів Замовника.
Пунктом 1.5 Договору №183 про надання експедиторських послуг від 30.11.2018 року передбачено, що послуги вважаються наданими після підписання Сторонами (або їх уповноваженими представниками) акту виконаних робіт (наданих послуг).
Сторони уклали протокол узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт (наданих послуг) та звіти виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно п. 3.4. Договору № 183 про надання експедиторських послуг від 30.11.2018 року, розрахунки за надані послуги за даним Договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в строк до 31.12.2020 року.
При цьому, розрахунок за вказані господарські операції відбувався у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2855 від 30.01.2019 року.
Як зазначено позивачем, решта суми згідно договору № 183 про надання експедиторських послуг від 30.11.2018 року може бути сплачена у строк до 31.12.2020 року.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Суд зазначає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій ТОВ “Компанія Еко Нова” з ТОВ «Торгівельне підприємство «МАА», ТОВ «Сармат Інвест», ТОВ «Паллант Люкс», ТОВ «Полимер ВПК», ТОВ «Астерия Флайт», ТОВ «Ламия Форс».
Дані цих документів податковим органом не спростовані.
Щодо посилань відповідача на те, що надані позивачем копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та звіти до них не містять відомостей про передачу вантажів разом із супровідними документами на товар уповноваженим особам перевізників/експедиторів та/або конкретним водіям, відомості про вантажовідправників та вантажоотримувачів товарно - матеріальних цінностей, пункти навантаження та розвантаження вантажів, дату та час прибуття/вибуття вантажних автомобілів, а товарно-транспортні накладні під час надання послуг перевезення вантажів вантажними автомобілями не оформлялися, колегія суддів зазичає наступне.
За змістом ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Як вже було зазначено вище, ТОВ «Компанія Еко Нова» як постачальник уклала договори з ТОВ «Виробничо- тепловий комплекс «Витязь», ТОВ «Компанія Балекс», ТОВ «Еко-Енергія», ДІЇ «Попівський експериментальний завод», ТОВ «Агросервіс ЛТД», Спільне українсько- турецьке підприємство «Одеські дріжжі» .
З аналізу зазначених договорів вбачається, що постачальник (Продавець) - ТОВ «Компанія Еко Нова» зобов'язується здійснити поставку (продаж) меляси бурякової вищезазначеним підприємствам.
На виконання даних договорів, між ТОВ «Компанія Еко Нова» та вищевказаними підприємствами були складені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні щодо поставки меляси бурякової.
У товарно- транспортних накладних зазначено конкретні маршрути по яким здійснювалася поставка товару. Ці маршрути є тими маршрутами, по яким Контрагенти Позивача (зазначені в Акті) надавали послуги згідно договорів транспортного експедирування.
Крім того, ТОВ «Компанія Еко Нова» як покупець уклала договори з ТОВ «ВТ1», ГОВ «Цукровий комбінат «Коник-горбунок», ТОВ «РусЕксгюрт», ПП «Цукровик Агро», ТОВ «Цукорагропром», ПАТ «Первухінський цукровий завод».
З аналізу вищезазначених договорів вбачається, що покупець - ТОВ «Компанія Еко Нова» придбає у вищевказаних підприємств мелясу бурякову. Поставку меляси здійснює ТОВ «Компанія Еко Нова».
На виконання умов даних Договорів щодо перевезення меляси, ГОВ «Компанія Еко Нова» (Покупець) склала з продавцями товарно-транспортні накладні, в яких зазначено маршрути: місце навантаження Товару та місце розвантаження.
Варто зазначити, що дані маршрути є саме тими маршрутами, по яким контрагенти Позивача (зазначені в Акті) надавали послуги згідно договорів транспортного експедирування, а також по яким ТОВ «Компанія Еко Нова» як Продавець меляси здійснювала поставку Покупцям.
Тобто, ТОВ «Компанія Еко Нова» купувала мелясу у вищезазначених контрагентів та продавала/постачала мелясу ТОВ «ВТК «Витязь», ТОВ «Компанія Балекс», ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», ДП «Попівський експериментальний завод», ГОВ «Агросервіс ЛТД», СУТП «Одеські дріжжі».
Як вбачається з наданих позивачем документів, а саме Актів виконаних робіт та Звітів виконаних робіт до договорів транспортного експедирування (де зазначено маршрути, марки та державні номери автомобілів, дати надання послуг) та товарно-транспортних накладних та їх порівнянні вбачається, що дати, автомобілі, маршрути, по яким було придбано та продано мелясу є ідентичними маршрутам, по яким Контрагенти Позивача (зазначені в Акті) надавали послуги транспортного експедирування, а саме здійснювали контроль за своєчасним прибуттям автомобіля під завантаження, дотримання водієм узгодженої послідовності доставки вантажу, найбільш економного і разом з тим безпечного маршруту, що дозволяє здійснити перевезення в найкоротші терміни з найменшими витратами і ризиками; організація перевірки маси і стану вантажу та інше.
На підтвердження вищевикладеного позивачем надано копії відповідних договорів/контрактів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується документами, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
З урахуванням вищенаведене, посилання відповідача на те, що ТОВ «Компанія Еко Нова» не надано належних та допустимих документів щодо господарських операцій з контрагентами ТОВ «Торгівельне підприємство «МАА», ТОВ «Ламия Форс», ТОВ «Астерия Флайт», ТОВ «Паллант Люкс», ТОВ «Полимер ВПК», ТОВ «Сармат Інвест» з придбання експедиторських послуг є помилковими.
Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування наявних порушень з боку позивача відповідач зазначає на відсутність товарно-транспортних накладних виданих саме ТОВ «Компанія Еко Нова».
Проте позивачем, до суду надано товарно-транспортні накладні складені перевізниками, які свідчать про рух транспортних засобів, які здійснювали перевезення товарів. Наведене не заборонене діючим законодавством.
Те, що ці товарно-транспортні накладні видані не транспортним експедитором не впливає на факт виконання умов укладених договорів.
Враховуючи вищенаведене, те що фактично товарно-транспортні накладні є та були надані позивачем, до суду посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справі № 826/6127/16, № 806/684/17, №440/3783/18, № 826/480/18 є помилковими.
Транспортний експедитор здійснює (організовує) послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, що підтверджується наданими позивачем документами, в тому числі актами виконаних робіт.
Щодо посилань відповідача на те, що акти виконаних робіт та звіти виконаних послуг жодним чином не підтверджують і не розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету, та те, що позивачем не подано доказів дотримання підприємством доктрини обачності і обережності при виборі контрагентів колегія суддів зазначає наступне.
Наведене не свідчить про неправомірність операцій. Фактично суть наданих послуг в актах виконаних робіт відображена.
Висновки відповідача про те, що формування витрат у податковому обліку з придбання агентських послуг з пошуку постачальника, взаємовідносини з яким вже налагоджені та існують протягом року, є економічно необґрунтованими, на думку колегії суддів є припущенням податкового органу, яке не може бути покладене в основу рішення.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Компанія Еко Нова» саме обирає спосіб укладення договорів та визначає свою господарську діяльність.
Стосовно твердження апелянта про те, що матеріально-технічна база контрагентів та їх трудові ресурси (відсутність необхідної кількості працівників) є недостатньою для здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.
Недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку саме з цих мотивів витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі по ПДВ.
Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Колегія суддів погоджується з позицією позивача, що при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб'єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційні розрахунки та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів.
Також на підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності наданих йому агентами послуг до матеріалів справи долучені копії первинних документів стосовно укладення договорів з третіми особами-контрагентами, а саме внаслідок виконання ТОВ «Ламия Форс» умов агентського договору № 10/1 від 01.10.2018 року, ТОВ «Компанія Еко Нова» укладено договори з контрагентами: ПрАТ «Первухінський Цукровий Завод», ICS «Moldova-Zahar» SRL, також між ТОВ «Компанія Еко Нова» та «Translogist Sistem» укладено Контракт № TLS 96-11.
Щодо посилань відповідача на те, що до видів діяльності ТОВ "ЛАМИЯ ФОРС" не відноситься надання послуг з юридичного консультування та те, що характер виконаних робіт потребує спеціальних знань фахівців контрагента, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий орган не вправі самостійно оцінювати доцільність чи недоцільності господарської операції, зокрема, за критерієм її нетиповості. Податкове законодавство не визначає умови ведення фінансово-економічної діяльності платника податків, кожний платник одноособово оцінює ефективність своїх економічних рішень, виходячи з поставленої мети.
Сама лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб'єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними.
Оцінюючи вищезазначену аргументацію податкового органу, суд виходить із того, що викладені посилання відповідача не можуть слугувати достатнім свідченням недобросовісності позивача як платника податків. Необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. При цьому, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, іншого податковий не обгрунтовує.
Тому не можна визнати обґрунтованим висновок Акту перевірки про нереальність надання юридичних послуг позивачу, який базується лише на аргументації про невідповідність операції основній діяльності контрагента .
При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначила, що товариство укладало угоди щодо надання агенських та юридичних послуг саме з ТОВ «Ламия Форс» оскільки з даним товариством позивач вже мав вдалі господарські взаємовідносини. Також представник зазначив, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Ламия Форс» є сталими та даний контрагент належним чином виконує свої зобов'язання.
Надаючи оцінку вищезазначеним доводам відповідача щодо надання ТОВ «Ламия Форс» агенських та юридичних послуг, колегія суддів зазначає, що податковим органом жодних документів про наявність кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або контрагентів інформацію про підробку документів, до суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що ТОВ “Компанія Еко Нова” виконані умови для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торгівельне підприємство «МАА», ТОВ «Сармат Інвест», ТОВ «Паллант Люкс», ТОВ «Полимер ВПК», ТОВ «Астерия Флайт», ТОВ «Ламия Форс».
Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.
Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.
Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку до податкового кредиту, визначену актом перевірки.
Зворотне відповідачем не доведено.
Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.
Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості наданих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.
Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2019 року № 0005960504, № 0005970504, № 0005980504 та № 0006010504.
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін ..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 року по справі № 520/2763/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року