25 лютого 2021 року м. Київ № П/320/496/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області та просить суд:
визнати протиправною відмову, викладену у листі від 13.09.2019 № 29/Б-520 щодо не призначення та невиплати одноразової грошової допомоги за встановленою ІІ групою інвалідністю, захворювання, пов"язано з проходження служби в поліції;
зобов"язати відповідно до Закону України "Про Національну поліції" і Порядоку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерва внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, провести дії по призначенню одноразової грошової допомоги за встановленою ІІ групою інвалідності, захворювання, пов"язано з проходженням служби в поліції та виплатити грошову суму одноразової грошової допомоги, у 90 - кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок чого виплачено одноразову грошову допомогу у 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму, однак у подальшому у позивача відбулась зміна групи інвалідності, що на його думку призвело до виникнення у нього права на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, а саме у 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму, проте відповідачем протиправно відмовлено у такій виплаті, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.
Засобами поштового зв'язку 14.02.2020 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що чинними законодавством не передбачено можливість здійснення доплат у разі встановлення інвалідності внаслідок переогляду.
Також зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про таку виплату із порушенням строків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію".
24.02.2020 позивачем подано відповідь на відзив відповідно до якої останній проти доводів відповідача заперечив та просив суд адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським МВ № 1 ГУ МВС України в Київській області 27.05.2003, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.09.2019 позивач є пенсіонером по інвалідності із відміткою «інвалідність армії».
Як вбачається із виписки до акту МСЕК серії АВ № 0531488 позивачу з 05.12.2018 встановлена ІІІ група інвалідності із відміткою «захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції».
Відповідно до платіжних доручень від 25.03.2019 № 1820 та від 08.04.2019 № 2651 позивачу виплачена одноразова грошова допомога внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності у сумі 134 470,00 грн.
Згідно із довідкою до акту МСЕК серії АВ № 0086004 позивачу з 25.06.2019 встановлена ІІ група інвалідності із відміткою «захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції»; ступінь втрати професійної працездатності становить 70%.
На підставі вищенаведеної довідки позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснити доплату одноразової грошової допомоги внаслідок зміни групи інвалідності, однак відповідач листом від 13.09.2019 № 29/Б-520 відмовив йому у такій виплаті у зв'язку з відсутністю передбачених на це підстав законом.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580) у своїй діяльності поліція керується: Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо порядку та підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського, її розміру регулюються Законом № 580.
Зокрема ст. 97 Закону № 580 визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) с соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 163/28293, та набрав чинності з 29.02.2016.
Порядком № 4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності, тобто Законом № 580.
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97 - 101 Закону № 580 та реалізуються в порядку та на умовах, визначених Порядком № 4.
Підпунктом «б» п. 4 ч. 1 ст. 99 Закону № 580 визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у п. 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону № 580 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з п. 8 Розділу 4 Порядку № 4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас з 14.05.2019 до Порядку № 4 було внесено зміни, зокрема п. 8 Розділу 4 в редакції від 14.05.2019 визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Як встановлено судом, позивач у 2019 році отримав виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому 3 групи інвалідності.
У 2019 році у зв'язку зі зміною групи інвалідності звернувся до відповідача з заявою на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, з урахуванням отриманої суми.
Відповідач, відмовляючи у доплаті у зв'язку зі зміною групи інвалідності вказує, що відповідними змінами встановлено обмеження у праві особи на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Зокрема, внесеними змінами у Порядок №4 виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме інвалідності.
Таким чином, зі змісту тверджень відповідача випливає, що внесеними змінами звужено право саме осіб з попередньо встановленою інвалідністю на отримання одноразової допомоги в більшому розмірі.
На противагу особам з певним відсотком втрати працездатності Порядком №4 передбачено виплату допомоги у більшому розмірі.
Суд вважає зазначене твердження відповідача помилковим.
Судом встановлено, що під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено II групу інвалідності з 25.06.2019.
Пункт 8 Порядку № 4 зі змінами згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 414/33385 від 19.04.2019 передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності та більшого відсотку втрати працездатності, яка встановлена позивачу при повторному огляді, вже після вставлення ІІІ групи інвалідності та 60% втрати працездатності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону № 580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у позивача виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В силу ст. 58 Конституції України п. 8 розділу IV Порядку № 4, який набрав законної сили з 05.04.2019, на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки дана зміна розповсюджується на правовідносини, які виникнуть вперше після 05.04.2019.
Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.
Окрім того, аналіз тлумачення відповідачем змін до порядку дозволяє зробити висновок про наявність певних ознак дискримінації відносно осіб, які попередньо отримали групу інвалідності, а не відсоток втрати працездатності.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у п. 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Однак, за результатами розгляду заяви позивача про виплату одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, з доданими до неї документами, відповідачем, у порушення вимог Порядку № 4, відповідного висновку складено не було.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі від 13.09.2019 щодо відмови у виплаті різниці у виплаті одноразової грошової допомоги для позивача слід задовольнити.
Відносно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням 25.06.2019 II групи інвалідності, суд зазначає наступне.
Досліджені судом обставини справи та докази свідчать про відсутність підстав для відмови позивачу у призначені та виплаті грошової допомоги. Разом з тим, оскільки відповідач не склав висновку при розгляді звернення позивача, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги Порядку № 4, а тому, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 25.06.2019 II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області (код ЄДРПОУ 40108616), викладену у листі від 13.09.2019 № 29/Б-520 щодо не призначення та невиплати одноразової грошової допомоги за встановленою ІІ групою інвалідністю, захворювання, пов"язаного з проходження служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення та виплату одноразової грошової в разі загибелі, втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.