проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" лютого 2021 р. Справа № 922/4058/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря Перікової К.В.
за участі представників учасників справи:
позивача - Золіна П.І., довіреність №51 від 29.12.2020
відповідача - не з'явився
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків (вх.№204 Х/2)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 про відмову у забезпеченні позову по справі №922/4058/20 (суддя Калініченко Н.В., ухвалу підписано 24.12.2020)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, місто Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Іскра", село Велика Гомільша
до фізичної особи - підприємця Мозолєва Олександра Олеговича, місто Харків
про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях) звернулось до господарського суду Харківської області із позовної заявою до фізичної особи - підприємця Мозолєва Олександра Олеговича (далі ФОП Мозолєв О.О.) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 874,82 грн, пені у розмірі 31,71 грн, неустойки у розмірі 49 059,98 грн та про зобов'язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою: Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21.06.2016 між регіональним відділенням Фонду державного майна України Харківської області та Фізичною особою-підприємцем Мозолєвим Олександром Олеговичем укладено договір оренди нерухомого майна , що належить до державної власності №6128-Н, відповдіно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначено майно : нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі.
Заявою від 10.07.2020 позивач повідомив відповідача про закінчення 21.06.2020 терміну дії договору №6128-Н від 21.06.2016 та сповістив, що на новий строк зазначений договір не може бути продовженим, у зв'язку з чим, пропонував орендарю повернути орендоване майно. В той же час, як стверджував позивач, на теперішній час орендоване державне майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі не повернуто. Вважаючи свої права порушеними, позивач окрім вимоги про зобов'язання позивача повернути державне окреме індивідуально визначене майно, також просив стягнути на користь регіонального відділення орендну плату у розмірі 7 874,82 грн, пеню у розмірі 31,71 грн, неустойку у розмірі 49 059,98 грн в порядку ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Також, в порядку статті 136 ГПК України, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову (вх. №30031 від 23.12.2020), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі - підприємцю Мозолєву Олександру Олеговичу та будь-яким третім особам доступ до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра".
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначав, що листами №31 від 03.09.2020 та №41 від 05.11.2020 балансоутримувач повідомив регіональне відділення про те, що ФОП Мазолєв О.О. продовжує використовувати майно, що є предметом договору оренди: 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м. Також, за повідомленням балансоутримувача, 16.11.2020 ним створено комісію, під час виїзду якої встановлено, що ФОП Мозолєв О.О. безпідставно використовує та самовільно зайняв наступні нежитлові приміщення: нежитлова будівля (пташник) А-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Б-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) В-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Г-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Е-1, загальна площа 1741,70 кв.м., прохідна И; трансформаторна М; убиральня Н. На території зазначених нежитлових будівель здійснюється господарська діяльність та перебувають невстановлені особи, що перешкоджають у доступі до нежитлових будівель та порушують заходи протипожежної безпеки, які визначено у п. 5.13 Договору оренди № 6128-Н від 21.06.2016.
Як вважав позивач, вказані обставини свідчать про те, що у разі знищення державного майна ФОП Мозолєвим О.О., виконати зобов'язання щодо вчинення певних дій, а саме, повернути державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. «Д-1), загальною площею 1741,90 м2, за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, с. Пасіки, вул. Синявіна, 6-А Балансоутримувачу - ДП «Іскра» (ідентифікаційний номер 00852909) шляхом підписання акту приймання-передачі буде неможливо. Тому, з метою уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову, позивач вважав про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: заборонити ФОП Мозолєву О.О. та будь-яким третім особам доступ до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 у справі №922/4058/20 у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про забезпечення позову (вх. №30031 від 23.12.2020) відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, якими встановив, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та інших фінансових санкцій через неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6128-Н від 21.06.2016 та зобов'язання орендаря повернути державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А. Балансоутримувачу - Державному підприємству "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі.
В той же час, видом забезпечення позову, який просить застосувати позивач є вимога про заборону фізичній особі - підприємцю Мозолєву Олександру Олеговичу та будь-яким третім особам доступу до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра". Вказана вимога, за висновком суду, по суті є тотожною предмету однієї з позовних вимог про зобов'язання позивача повернути державне окреме індивідуально визначене майно, а саме, нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ "Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А. Балансоутримувачу - Державному підприємству "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі, з якою позивач звернувся до суду.
Місцевим господарським судом враховано, що на даний час спір не вирішується по суті, в той час як заходи забезпечення позову, про які просить позивач, за змістом є тотожними заявленим позивачем позовним вимогам (в частині немайнової вимоги про зобов'язання повернути державне майно у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди), а тому заявлені позивачем вимоги про вжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб є порушенням ч. 11 ст. 137 ГПК України та є підставою для відмови у їх задоволенні.
Позивач із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 у справі №922/4058/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про забезпечення позову від 22.12.2020 №10-07-11152. Стягнути з ФОП Мозолєва О.О. на користь РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях витрати по сплаті судового збору в сумі 1051,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що нормативно-правовим актом, яким було врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ. Приписами статті 10 вказаного Закону було унормовано, що термін на який укладається договір та виконання зобов'язань є істотними умовами договору оренди державного майна.
Договором № 3, який укладено між сторонами до договору оренди нерухомого майна № 6128-Н від 21.06.2016, сторони дійшли згоди про укладення в новій редакції розділів 1-12 вказаного договору та, між іншого, продовжено строк його дії до 21.06.2020. Заявою від 10.07.2020р. № 20-03-02-06260, яка вручена орендарю 28.07.2020, орендодавець повідомив ФОП Мозолєва О.О. про закінчення 21.06.2020 терміну дії договору № 6128-Н від 21.06.2016 та про те, що на новий строк зазначений договір продовженим бути не може, у зв'язку з чим, вимагав повернути орендоване майно.
Таким чином, апелянт вважав, що оскільки договір оренди № 6128-Н від 21.06.2016 припинив свою дію 21.06.2020, у орендаря виник прямий обов'язок щодо повернення орендованого майна орендодавцю шляхом звільнення орендованого майна та підписання акту приймання-передачі. Натомість, за інформацією балансоутримувача (листи від 03.09.2020 №31 та від 05.11.2020 №41) ФОП Мозолєв О.О. продовжує використовувати майно: нежитлові приміщення - будівлю пташника, реєстровий номер майна: 00852909.1.БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. "Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м.
Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначав, що в обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову, позивачем зазначено про обставини, які свідчать, що 16.11.2020 балансоутримувачем було створено комісію, яка виїхала за адресою місцезнаходження нерухомого орендованого майна та встановила, що ФОП Мозолєв О.О. не тільки безпідставно використовує державне майно, яке було йому передано відповідно до договору оренди № 6128-Н від 21.06.2016, але й самовільно зайняв наступні нежитлові приміщення: нежитлова будівля (пташник) А-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Б-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) В-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Г-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Е-1, загальна площа 1741,70 кв.м., прохідна И; трансформаторна М; убиральня Н. Крім того, на території зазначених нежитлових будівель здійснюється господарська діяльність та перебувають невстановлені особи, що перешкоджають балансоутримувачу у доступі до нежитлових будівель.
Вказані обставини позивач вважав такими, що обґрунтовано дають підстави вважати, що у разі знищення державного майна ФОП Мозолєвим О. О., виконати зобов'язання щодо вчинення певних дій, а саме: повернути державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. «Д-1), загальною площею 1741,90 кв. м., за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, с. Пасіки, вул. Синявіна, 6-А Балансоутримувачу - ДП «Іскра» (ідентифікаційний номер 00852909) шляхом підписання акту приймання-передачі буде неможливо. Проте, відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про тотожність вимог вказаної заяви позовним вимогам, якими є зобов'язання відповідача повернути орендоване державне майно балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі; судом не досліджено та не надано належної правової оцінки доводам позивача, якими останній обґрунтовував свою правову позицію, в тому числі наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 для розгляду справи №922/4058/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2021 задоволено клопотання РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях та поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 по справі №922/4058/20 та призначено справу №922/4058/20 до розгляду на 18.02.2021. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та подання заяв, клопотань, тощо - до 15.02.2021 включно.
12.02.2021 відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу (вх. №1873 від 12.02.2021), в якому він проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та такими, що суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Вважає, що у заяві про забезпечення позову позивачем не обґрунтовано необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову та не зазначено, у чому полягає утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі їх невжиття. Також повідомляє суду, що у вересні 2020 року орендовані приміщення відповідачем звільнені, про що листом від 30.12.2020 разом із підписаним ФОП Мозолєвим О.О. актом приймання-передачі орендованого майна, повідомлено орендодавця та балансоутримувача; станом на час виготовлення відзиву балансоутримувачем не повернутий підписаний акт приймання-передачі приміщень. Щодо доводів позивача про те, що станом на листопад 2020 року відповідач нібито використовував орендовані приміщення та здійснював господарську діяльність за адресою: вул. Синявіна, 6-А в с. Пасіки Зміївського району Харківської області, то вказаний факт не доведений належними доказами, оскільки акт від 16.11.2020 за підписом директора ДП «Іскра» Юрковим В.І. та першим заступником директора ДП «Іскра» Доценко Н.В., яким зафіксовано неправомірне використання ФОП Мозолєв О.О. та невідомими особами державного майна - нежитлові будівлі А-1, Б-1, В-1, Г-1, Е-1 (пташники) за адресою: вул. Синявіна, 6-А в с. Пасіки Зміївського району Харківської області, а також факт того, що Мозолєвим О.О. не було допущено комісію до приміщень пташника, не вбачається яка саме господарська діяльність здійснюється за вищевказаною адресою, на підставі яких документів комісією ДП «Іскра» було встановлено особу Мозолєва О.О., що нібито знаходився у спірній нежитловій будівлі; актом не зафіксовано чи викликалися відповідні служби з приводу перешкод у доступі до спірної будівлї, порушення правил пожежної безпеки тощо. Також відповідач стверджував, що не провадить господарську діяльність за адресою: вул. Синявіна, 6-А в с. Пасіки Зміївського району Харківської області з вересня 2020 року, звільнив приміщення та не використовує їх, отже відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Крім того, наголошував, що вимоги щодо заборони доступу до орендованого майна третім особам не відповідає характеру заявлених позовних вимог, адже вимоги про стягнення неустойки та повернення спірного приміщення заявлено позивачем до ФОП Мозолєва О.О.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, а тому ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.
В судовому засіданні 18.02.2021 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справ повідомлений судом належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши уповноваженого представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про наступне.
Предметом апеляційного перегляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позовних вимог у справі шляхом заборони фізичній особі - підприємцю Мозолєву Олександру Олеговичу та будь-яким третім особам доступу до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра".
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, предметом позову у даній справі є дві позовні вимоги: перша майнова вимога - про стягнення заборгованості по орендній платі; друга вимога - немайнова, про зобов'язання відповідача повернути регіональному відділенню, шляхом підписання акту приймання-передачі, державне індивідуально визначене майно, що, згідно заявлених у позові вимог, перебуває в користуванні відповідача за відсутністю достатніх правових підстав у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № 6128-Н від 21.06.2016.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач виходив з того, що 21.06.2016 між регіональним відділенням Фонду державного майна України Харківської області та Фізичною особою-підприємцем Мозолєвим Олександром Олеговичем укладено договір оренди нерухомого майна , що належить до державної власності №6128-Н, відповдіно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначено майно : нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А, балансоутримувач - Державне підприємство "Іскра", шляхом підписання акту приймання-передачі.
Договором №3 від про внесення змін до договору оренди нерухомого майна що належить до державної власності від 21.06.2016 №6128-Н, розділи договору 1-12 викладено в нові редакції та продовжено строк дії договору до 21.06.2020.
Відповідно до п. 10.10. договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем, або особою, яку вкаже орендодавець. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.
За умовами п. 10.6 договору, його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Заявою від 10.07.2020 позивач повідомив відповідача, що 21.06.2020 закінчився термін дії договору №6128-Н від 21.06.2016 і на новий строк зазначений строк договір не може бути продовженим, у зв'язку з чим, пропонував орендарю повернути орендоване майно.
Позивач наголошував, що заява про припинення дії договору оренди №6128-Н від 21.06.2016 вручена орендарю 28.07.2020, натомість, в порушення умов п. 10.9. договору, орендар майно балансоутримувачу не повернув, акт приймання-передачі майна між орендарем та балансоутримувачем не підписано.
У наданій до суду заяві про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони фізичній особі - підприємцю Мозолєву Олександру Олеговичу та будь-яким третім особам доступ до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра".
Зокрема, позивач посилається на листи балансоутримувача №31 від 03.09.2020 та №41 від 05.11.2020, якими регіональне відділення повідомлено, що ФОП Мазолєв О.О. продовжує використання майна, яке є предметом договору оренди: 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., а також на обставини факту про те, що 16.11.2020 балансоутримувачем створено комісію, під час виїзду якої встановлено, що ФОП Мозолєв О.О. безпідставно використовує та самовільно зайняв наступні нежитлові приміщення: нежитлова будівля (пташник) А-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Б-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) В-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Г-1, загальна площа 1777,70 кв.м., нежитлова будівля (пташник) Е-1, загальна площа 1741,70 кв.м., прохідна И; трансформаторна М; убиральня Н. Також, на території зазначених нежитлових будівель здійснюється господарська діяльність та перебувають невстановлені особи, що перешкоджають у доступі до нежитлових будівель. До того ж, позивач стверджував про порушення заходів протипожежної безпеки, які визначено п. 5.13 Договору оренди № 6128-Н від 21.06.2016.
Як вважає позивач, вказані обставини свідчать про те, що у разі знищення державного майна ФОП Мозолєвим О.О., виконати зобов'язання щодо вчинення певних дій, а саме, повернути державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ. «Д-1), загальною площею 1741,90 м2, за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, с. Пасіки, вул. Синявіна, 6-А Балансоутримувачу - ДП «Іскра» (ідентифікаційний номер 00852909) шляхом підписання акту приймання-передачі буде неможливо.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов'язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.
Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Також колегія суддів зазначає, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
На підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивачем до заяви про забезпечення позову додано лист балансоутримувача ДП «Іскра» №31 від 03.09.2020 та лист №41 від 05.11.2020, якими балансоутримувач повідомляв регіональному відділенню про продовження використання ФОП Мозолєвим О.О. орендованого майна: нежитлові приміщення - будівлю пташника, реєстровий номер майна: 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальна площа 1777,70 кв.м.
В той же час, колегія суддів зазначає, що доводи позивача про потенційну можливість знищення ФОП Мозолєвим О.О. або третіми особами державного майна з посиланням на листи балансоутримувача №31 від 03.09.2020 та №41 від 05.11.2020, а також встановлені комісією балансоутримувача факти щодо безпідставного використання інших нежитлових будівель та знаходження на їх території невстановлених осіб, які здійснюють господарську діяльність, порушують заходи протипожежної безпеки та перешкоджають у доступі до нежитлових будівель, не підтверджені позивачем належними доказами, які б надавали суду дійти висновку про обґрунтованість доводів заяви про забезпечення позову з наведених позивачем підстав. Крім того, позивачем не доведено факт того, що позивачем не було допущено комісію до приміщень пташника, не підтверджено, чи викликалися відповідні служби з приводу перешкоди невстановленими особами у доступі до спірної будівлі та з приводу знаходження будь-яких третіх осіб у вказаних позивачем приміщеннях, а також порушення ними правил пожежної безпеки, тощо. Також, окрім вимоги про заборону доступу до орендованого нежитлового приміщення ФОП Мозолєву О.О., позивач просить заборонити такий доступ будь-яким третім особам. В той же час, заявником не конкретизовано, яким саме третім особам він просить суд заборонити доступ до спірного приміщення, а також не доведено наявність підстав для висновку щодо правомірності такої заборони. До того ж, позивач просить застосувати обмеження, яким заборонити позивачу та третім особам доступ до інших нежитлових приміщень, які, доречи, не є предметом спірних орендних правовідносин за договором оренди № 6128-Н від 21.06.2016 у даній справі.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що самі лише твердження позивача про потенційну загрозу знищення державного майна без долучення відповідних доказів та належного підтвердження доводів, якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову, не є достатньою правовою підставою для задоволення заяви регіонального відділення у даній справі.
Крім того, колегія суддів враховує, що за приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, виходячи з наведених норм, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі - підприємцю Мозолєву Олександру Олеговичу та будь-яким третім особам доступу до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ ."Д-1"), загальною площею 1 741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра" за своїм змістом є ідентичними, а отже тотожними заявленим позовним вимогам, оскільки спір у даній справі фактично виник з приводу неправомірного, на думку позивача, користування відповідачем спірним орендованим майном після закінчення терміну дії договору оренди. В той же час, доведеність обставин щодо правомірного чи неправомірного користування відповідачем орендованим майном, а також наявність підстав його повернення шляхом підписання акту приймання-передачі буде надана судом першої інстанції під час розгляду даної справи. Натомість, застосування заходів забезпечення позову про які просить позивач, фактично стосуються з'ясування обставин обґрунтованості заявлених позовних вимог та зводяться до оцінки обставин справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення спірних правовідносин в існуючому на час звернення з позовною заявою стані, зокрема, шляхом заборони фізичній особі - підприємцю Мозолєву Олександру Олеговичу та будь-яким третім особам доступу до нежитлового приміщення - будівля пташника, реєстровий номер майна 00852909.1БЕШСНП4400 (інв. № 312, літ."Д-1"), загальною площею 1741,90 кв.м., за адресою Харківська область, Зміївський район, село Пасіки, вулиця Синявіна, будинок 6-А та інших нежитлових приміщень, що перебувають на балансі Державного підприємства "Іскра" на підставі вказаних в заяві про забезпечення позову доводів, фактично є вирішенням спору по суті на стадії забезпечення позову та не підтверджує доводів про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з підстав, викладених позивачем у заяві від 23.12.2020 за вих. №30031.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Отже, враховуючи наведені принципи здійснення судочинства в Україні та встановлені обставини спірних правовідносин, з огляду на те, що позивачем не доведено обґрунтованість заходів забезпечення позову та не підтверджено належними по справі доказами, що їх незастосування призведе до негативних наслідків, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 по справі №922/4058/20 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 24.12.2020 про відмову у забезпеченні позову по справі №922/4058/20 повернути суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.02.2021
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко