Справа №359/9278/17
Провадження №2/359/87/2020
21 жовтня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Коробова О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дідок Валентина Василівна, про зняття арешту з квартири,
встановив:
1. Короткий зміст доводів пред'явленого позову.
1.1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження №21661200 від 1 серпня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що на підставі постанови державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області від 9 лютого 2017 року накладений арешт на квартиру позивача. Вказана постанова державного виконавця була винесена у виконавчому провадженні №45659868 з виконання виконавчого листа №2/359/1675, виданого 1 жовтня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 154354 доларів США 54 центів та витрат на оплату судового збору в розмірі 3654 гривень.
1.2. Однак постановою державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області від 9 лютого 2017 року був накладений арешт на все майно, що належало ОСОБА_3 , а не на квартиру АДРЕСА_1 . Натомість, ОСОБА_3 не був власником спірної квартири. Ці обставини свідчать про те, що реєстрація обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна була проведена безпідставно. Тому ОСОБА_1 просить суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , відомості про який містяться у записі про обтяження №21661200 від 1 серпня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
2. Ставлення учасників судового процесу до пред'явленого позову.
2.1. У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.
2.2. Представник Бориспільського МР ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дідок В.В. не з'явились у судове засідання. Вони неодноразово у встановленому порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної справи.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3.1. 9 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири (а.с.9), за яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .
3.2. В той же день за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Це підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52854605 від 9 лютого 2016 року (а.с.10).
3.3. Зі змісту іншої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №227513579 від 9 жовтня 2020 року (а.с.146-147) вбачається, що на підставі постанови державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області від 9 лютого 2017 року був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
3.4. Спірні правовідносини регулюються розділом І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України та розділом VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Закону України «Про виконавче провадження».
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
4.1. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряд-жається своїм майном на власний розсуд.
4.2. Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.
4.3. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
4.4. Згідно з п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (одним з принципів) цивільного судочинства є верховенство права.
4.5. Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвен-цію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.6. Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. Встановлено, що постанова державного виконавця Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області про арешт майна боржника від 9 лютого 2017 року була винесена у виконавчому провадженні №45659868 з виконання виконавчого листа №2/359/1675, виданого 1 жовтня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 154354 доларів США 54 центів та витрат на оплату судового збору в розмірі 3654 гривень. Однак ОСОБА_3 вже не був власником спірної квартири протягом року. Крім того, вказаною постановою державного виконавця був накладений арешт на все не індивідуалізоване майно, що належало ОСОБА_3 , а не на квартиру позивача.
5.2. Ці обставини свідчать про те, що запис про обтяження №21661200 від 1 серпня 2017 року містить недостовірну інформацію про арешт квартири АДРЕСА_1 . Допущена помилка перешкоджає позивачу розпоряджатись його квартирою на власний розсуд. Відмова у припиненні вказаного обтяження сприятиме продовженню свавільного та безпідставного втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння його майном. У такий спосіб буде порушено його речове право, передбачене ч.1 ст.319 ЦК України та гарантоване п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.3. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача належить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , відомості про який містяться у записі про обтяження №21661200 від 1 серпня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дідок Валентина Василівна, про зняття арешту з квартири задовольнити частково.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , відомості про який містяться у записі про обтяження №21661200 від 1 серпня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Повний текст рішення суду складений 2 листопада 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець