Ухвала
24 лютого 2021 року
місто Київ
справа № 483/1615/20
провадження № 61-2803ск21
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Очаківської міської ради «Очаків-сервіс» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною та зобов'язання укласти трудовий договір,
ОСОБА_1 18 лютого 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених
пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив те, що:
- (1) оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права;
- (2) суд апеляційної інстанції не дослідив аудіо запис розмови сторін про працевлаштування позивача;
- (3) судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 607/16424/18 (провадження № 61-10757св19). Відповідно до зазначеного висновку для роботодавця обов'язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця Центром зайнятості, саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов'язковість прийняття особи на посаду.
Верховний Суд визнає наведену заявником третю підставу касаційного оскарження такою, що є неналежно обґрунтованою, оскільки зазначений висновок Верховного Суду висловлено за інших фактичних обставин, а саме відмови у наданні роботи роботодавцем за направленням центру зайнятості на працевлаштування на вакантне місце, у той час як у справі № 483/1615/20 позивач звернувся із заявою про працевлаштування безпосередньо до роботодавця, до такої заяви не додано додатки відповідно до вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України. Заявником не обґрунтовано, що зазначений висновок сформульовано з приводу подібних правовідносин.
Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій навести належні підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, що мають бути викладені відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України.
ІІ. Щодо розміру судового збору, який підлягає оплаті за подання касаційної скарги, Верховний Суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
За змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій позивач у жовтні 2020 року звернувся до суду із позовом про визнання відмови у прийнятті на роботу неправомірною та зобов'язання укласти трудовий договір.
Отже, пред'явлений позов містить вимогу немайнового характеру.
Сума судового збору за подання позовної заяви за вимогами немайнового характеру, з якою звернулася у жовтні 2020 року фізична особа у цій справі, становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840, 80 грн), відповідно, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий у розмірі 1 681, 60 грн.
У касаційній скарзі заявник зазначає. що звільнений від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Відповідно до змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів ОСОБА_1 оскаржує судові рішення у справі за його позовом про визнання відмови у прийнятті на роботу неправомірною та зобов'язання вчинити дії, тобто зазначений спір не пов'язаний із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій.
За наведених обставини Верховний Суд визнає обов'язок заявника сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі у розмірі 1 681, 60 грн та надати докази на підтвердження здійснення його сплати.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Очаківської міської ради «Очаків-сервіс» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною та зобов'язання укласти трудовий договір, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків касаційної скарги строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний