Ухвала
23 лютого 2021 року
місто Київ
справа № 644/71/19
провадження № 61-19158ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2019 року звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_2 або Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) відшкодування майнової шкоди у розмірі 169 038, 95 грн та моральної шкоди у розмірі по 200 000, 00 грн з ОСОБА_2 та МТСБУ.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. В іншій частині вимог позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 23 грудня 2020 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив те, що:
- оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
- суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, у своєму рішенні навів посилання на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача, що, на переконання заявника, суперечить вимогам статті 41 Конституції України.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ухвалами Верховного Суду від 24 грудня 2020 року та 21 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання, зокрема з метою подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій однозначно визначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні та лютому 2021 року від заявника надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме нові редакції касаційної скарги.
Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, додані до неї матеріали та додатково подані матеріали (нові редакції касаційної скарги), зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених
пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У поданій касаційній скарзі та інших її редакціях заявник не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, що є невиконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції в ухвалах від 24 грудня 2020 року та 21 січня 2021 року констатував обов'язок заявника подати виправлену касаційну скаргу із наведенням підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Така процесуальна вимога узгоджується із положенням частини другої статті 389, частин першої та третьої статті 411 ЦПК України.
Проте, заявник вимоги суду не виконав, до суду касаційної інстанції подано три редакції касаційної скарги, які не містять викладу підстав касаційного оскарження, передбачених правилами частини другої статті 389 ЦПК України, зміст касаційної скарги зводиться до загального викладу обставин справи та доводів заявника щодо незгоди із оскаржуваними рішеннями.
Верховний Суд констатує, що ОСОБА_1 двічі надано можливість виправити недоліки касаційної скарги в частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, втім заявник, реалізуючи своє право на звернення до суду касаційної інстанції, не виконав вимоги суду, касаційну скаргу із належним викладом підстав оскарження судових рішень до Верховного Суду не подано.
Верховний Суд наголошує, що касаційному оскарженню підлягає не будь-яке судове рішення та не з будь-яких підстав, які заявник вважає за доцільне навести, а лише з тих підстав, що імперативно викладені у процесуальному законі. Інакше, касаційна скарга з описаними недоліками не можу слугувати підставою відкриття касаційного провадження з перегляду відповідних, оскаржуваних заявником рішень.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, не прийняти до розгляду та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний