15 лютого 2021 р.Справа № 520/6319/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Білова О.В.) від 30.09.2020 року (повний текст складено 15.10.20 року) по справі № 520/6319/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ТОВ "ВТП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000190518 від 15.01.2020, № 00000200518 від 15.01.2020, № 00000210518 від 15.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем за результатами проведення перевірки винесено протиправні повідомлення-рішення, висновки акту є необґрунтованими, з огляду на те, що операції з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , фірмою "Рекорд" у формі ТОВ та ТОВ "Н.К.С.-13" мали реальний характер, первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій належним чином оформлені, але були безпідставно не враховані податковим органом під час проведення перевірки. Також у позові ТОВ "ВТП" посилалось на неотримання від ДПС України рішення про продовження розгляду його скарги на спірні податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі № 520/6319/2020 позовні вимоги задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000190518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 233999,9 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58500 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00000190518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 163032,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40758 грн. - відмовлено;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000200518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму, 57059,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14264,92 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення-рішення № 00000200518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 181148,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45287,08 грн. - відмовлено;
в задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 0000210518 від 15.01.2020 - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиви на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну планову перевірку ТОВ "ВТП" з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 12.12.2019 № 1166/20-40-05-18-09/34756237.
Перевіркою, встановлено порушення ТОВ "ВТП":
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, унаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 397032,00 гривень;
- пп. "а" п. 198.1, абз. 1-2, пп. 198.3 ст. 198, п.п 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело завищення податкового кредиту у загальній сумі 238208,00 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 238208,00 гривень;
- п. 44.6 ст. 44 ПК України - підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;
- п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів.
ТОВ "ВТП" в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, було подані письмові заперечення № 26/1 від 26.12.2019 року на акт перевірки.
До вказаних заперечень позивачем було додано копії видаткових накладних № 17 від 01.03.2018, № 3 від 18.04.2018, № 18 від 23.04.2018, № 4 від 02.05.2018, № 5 від 05.05.2018, № 6 від 07.05.2018, № 7 від 07.05.2018, № 8 від 05.07.2018, № 19 від 20.07.2018, № 9 від 02.08.2018, № 10 від 02.08.2018, № 11 від 04.08.2019, № 20 від 10.08.2018, № 12 від 14.09.2018, № 3 від 21.09.2018, № 14 від 05.011.2018, № 15 від 15.12.2018, № 13 від 01.01.2019, № 14 від 16.04.2019, № 15 від 10.05.2019, № 16 від 05.06.2019; копію договору оренди № 100/У2 від 01.07.2018 року.
За результатами розгляду заперечень відповідачем висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі висновків акту перевірки Головним Управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020:
- № 00000190518, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 397032 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 99258 грн., які в розрізі виявлених порушень розподіляються таким чином:
- щодо взаємовідносин з Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ: за основним платежем - 1744,90 грн. за штрафною санкцією - 436,20 грн.;
- щодо взаємовідносин з ТОВ "Н.К.С.-13": за основним платежем - 163032,10 грн. за штрафною санкцією - 40758,00 грн.
- щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 : за основним платежем - 232255 грн. за штрафною санкцією - 58063,8 грн.
- № 00000200518, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 238208 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 59552 грн., які в розрізі виявлених порушень розподіляються таким чином:
- щодо взаємовідносин з Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ: за основним платежем - 57059,66 грн. за штрафною санкцією - 14264,92 грн.;
- щодо взаємовідносин з ТОВ "Н.К.С.-13": за основним платежем - 181148,34 грн. за штрафною санкцією - 45287,08 грн.
- № 00000210518, яким застосовано штраф в сумі 510 грн. за ненадання платником податків контролюючому органу в ході перевірки оригіналів/копій документів.
Позивач не погодився з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та направив до Державної податкової служби України скаргу від 23.01.2020 про їх скасування (скаргу надіслано 23.01.2020, вручено - 27.01.2020).
Рішенням ДПС України від 04.02.2020 № 4419/6/99-00-07-05-01-06 продовжено строк розгляду скарги.
Судом першої інстанції, з огляду на посилання позивача на факт неотримання рішення про продовження строку розгляду скарги, ухвалою від 25.05.2020 було витребувано у ДПС України належним чином завірену копію рішення про продовження строку розгляду скарги та докази його направлення позивачу.
На виконання зазначеної ухвали суду ДПС України направило на адресу суду заяву від 10.06.2020 та докази, що витребовувалися судом.
З поданих до суду ДПС України доказів вбачається, що ДПС України 04.02.2020 направило на адресу позивача рішення про продовження строку розгляду скарги від 04.02.2020 № 4419/6/99-00-07-05-01-06.(а.с. 95-97, т. 1). Згідно з роздруківкою відстеження штрих-кодового ідентифікатору поштового відправлення вказане рішення вручено представнику позивача за довіреністю 19.02.2020.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 20.03.2020 № 10247/6/99-00-08-05-01-06, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що здійснені відповідачем донарахування податку на прибуток в сумі 232255 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 00000190518 не може бути визнана правомірними через їх необґрунтованість, а отже податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000190518 у вказаній частині підлягає скасуванню. Також суд зазначив, що висновок відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ВТП" та Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ, відсутності фактичного руху активів та безпідставного включення до собівартості реалізованої продукції товарів за номенклатурою, зазначеною у податкових накладних, виписаних Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ на адресу ТОВ "ВТП", спростовується матеріалами справи, з огляду на що, податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000190518 в частині основного платежу на суму 1744,90 грн. та за штрафними санкціями - 436,2 грн.; № 00000200518 в частині основного платежу на суму - 5705966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14264,92 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 00000190518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 163032,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40758 грн. та № 00000200518 від 15.01.2020 в частині основного платежу на суму 181148,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45287,08 грн., з огляду на що, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для застосування штрафу до позивача на підставі підпункту 121.1 статті 121 ПК України відповідачем доведена, тому в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00000210518 від 15.01.2020 належить відмовити.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Що стосується взаємовідносин підприємства позивача з ФОП ОСОБА_1 , судовим розглядом встановлено, що 01.07.2016 р. між ФОП ОСОБА_1 (далі - Продавець) та ТОВ «ВТП» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № Г-0107/16, за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність та оплачує товар, кількість та асортимент якого узгоджується Сторонами, та зазначається видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану Продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) Продукції.
Порушення вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 пов'язується з тим що ТОВ "ВТП" не надано для перевірки видаткових накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про характер та обсяги наданих ФОП ОСОБА_1 ТМЦ/послуг, у зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання ТМЦ/послуг та правомірність їх віднесення до складу витрат. У зв'язку з цим перевіряючими складено акт "Про ненадання документів до перевірки" від 04.12.2019 № 1637/20-40-05-18-09 та від 05.12.2019 № 1664/20-40-05-18-09. На порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок відображення в складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) сум по операціям з ФОП ОСОБА_1 , які не підтверджені документально, ТОВ "ВТП" занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 1014688 грн. за 2018 рік.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до заперечень на акт перевірки від 26.12.2019 № 26/1, позивачем подавалися в якості додатків копії видаткових накладних по взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 (копії таких видаткових накладних були надані також і під час розгляду справи в суді першої інстанції).
В свою чергу, в листі від 11.01.2020 № 807/10/20-40-05-18-15 ГУ ДПС у Харківській області, направленому позивачеві за результатами розгляду заперечень, ТОВ "ВТП" не надано для перевірки видаткових накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про характер та обсяги наданих ФОП ОСОБА_1 ТМЦ/послуг, у зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання тмц/послуг та правомірність їх віднесення до складу витрат. У зв'язку з чим, складено акт "Про ненадання документів до перевірки" від 04.12.2019 №1637/20-40-05-18-09 та від 05.12.2019 № 1664/20-40-05-18-09.
З матеріалів справи судом встановлено, що акт перевірки складено 12.12.2019 р. і в цей же день його копію вручено уповноваженій особі ТОВ «ВТП», а 26.12.2019 р. платником були надані заперечення на акт перевірки, до яких позивачем було долучено копії видаткових накладних: № 17 від 01.03.2018, № 3 від 18.04.2018, № 18 від 23.04.2018, № 4 від 02.05.2018, № 5 від 05.05.2018, № 6 від 07.05.2018, № 7 від 07.05.2018, № 8 від 05.07.2018, № 19 від 20.07.2018, № 9 від 02.08.2018, № 10 від 02.08.2018, № 11 від 04.08.2019, № 20 від 10.08.2018, № 12 від 14.09.2018, № 3 від 21.09.2018, № 14 від 05.011.2018, № 15 від 15.12.2018, № 13 від 01.01.2019, № 14 від 16.04.2019, № 15 від 10.05.2019, № 16 від 05.06.2019.
Колегія суддів зазначає, що питання надання платниками податків документів до перевірки врегульовано ст. 85 ПК України, п. 85.2 якої передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо відсутність у платника податків необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами, однак доказів про направлення контролюючим органом письмового запиту до правоохоронного органу останнім не надано і контролюючий орган не вжив відповідних заходів щодо отримання доступу до таких документів та не здійснив заходів щодо перенесення термінів проведення розпочатої перевірки до дати отримання копій документів від правоохоронних органів або забезпечення доступу до них, то останній діяв не у спосіб, передбачений законодавством.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.08.2019 р. у справі №2340/4818/18.
Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз. 2 і 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 44.7 ПК України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків- фізичної особи або посадової особи платника податків- юридичної особи).
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
При цьому, відповідно до пп. 78.1.5 ПК України у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, - здійснюється документальна позапланова перевірка. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов'язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 802/1069/13-а.
Крім цього, 04 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 440/5658/18, адміністративне провадження № К/9901/21544/19 вказав на те, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого п. 85.2 ПКУ, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених пп. 78.1.5 ПК України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку.
Верховний Суд також зауважив, що неможливість платника в силу об'єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов'язку, встановленого пп. 16.1.5, 16.1.7 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 р. по справі №805/1690/16-а.
Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 р. у справі № 806/434/16, від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15, від 12.02.2019 у справі № 820/6512/16.
Враховуючи те, що платником податків, разом із запереченнями на акт перевірки, надано до контролюючого органу копії документів, а саме видаткових накладних, але відповідачем фактично не було проведено перевірку наданих позивачем первинних документів та не надано їм оцінки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснені відповідачем донарахування податку на прибуток в сумі 232255,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 00000190518 не можуть бути визнані правомірними через їх необґрунтованість, а тому податкове повідомлення-рішення № 00000190518 в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується взаємовідносин ТОВ "ВТП" з контрагентом Фірма "Рекорд" у формі ТОВ, судовим розглядом встановлено, що між цими суб'єктами господарювання був укладений договір поставки від 02.02.2018 № 02/02-2018, за умовами якого Постачальник - Фірма "Рекорд" у формі ТОВ зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю - ТОВ "ВТП", а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість та асортимент яких зазначені у видатковій накладній (далі -Товар або партія Товару), яка додається до Договору. Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Договору поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються Покупцем. Узгоджене Сторонами замовлення впорядковується в накладних. Поставка Товару здійснюється на у мовах ЕХW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010)- склад Постачальника згідно замовлень Покупця.
В акті перевірки податковий орган послався на те, що згідно підпунктів 2.1 та 2.4 договору від 02.02.2018 № 02/02-2018 поставка товару здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем, проте підприємством не надано замовлення, про що складено акти від 04.12.2019 №1637/20-40-05-18-09 та від 05.12.2019 1664/20-40-05-18-09.
Також вказав, що згідно підпункту 3.4. договору від 02.02.2018 № 02/02-2018 приймання товару за якістю та кістю здійснюється на об'єкті постачальника в присутності повноважних представників покупця і постачальника. У приймально-передавальних документах (накладних) на товар, що оформляються постачальником, вказується прізвище й ініціали особи, уповноваженої прийняти від особи покупця і підписати відповідні документи.
Разом з тим, до перевірки надано видаткові накладні на суму ПДВ 57059,66 грн., у т.ч. за січень 2018 на суму ПДВ 100,0 грн., за жовтень 2018 року на суму ПДВ 248,98 грн., за червень 2019 року суму ПДВ 56710,68 грн. з номенклатурою: деталі та приладдя для автотранспортних засобів в асортименті. Вищезазначені видаткові накладні скріплено печатками ТОВ «ВТП» та Фірма «Рекорд» у формі ТОВ, посада та П.І.Б. особи, якою підписано видаткові накладні з боку ТОВ «ВТП» та Фірма «Рекорд» у формі ТОВ, відсутні, тобто неможливо ідентифікувати особу, яка постачала та отримувала товар.
Також податковий органу вказав, що товарно-транспортні накладні на перевезення товару відсутні, хоча про них вказується у видаткових накладних, виписаних на адресу Фірма «Рекорд» у формі ТОВ. У зв'язку з цим, складено акти ненадання первинних документів від 04.12.2019 №1637/20-40-05-18-09 та від 05.12.2019 №1664/20-40-05-18-09
Перевіряючими також зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію від 17.01.2019 року № 3-20-40-58-05 щодо Фірма "Рекорд" ТОВ (податковий номер 21200826), відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг. Відповідно до отриманої інформації встановлено, що за результатами аналізу можливості виконання оформлених господарських операцій ФІРМА «РЕКОРД» У ФОРМІ ТОВ (п. н. 21200826) встановлено нереальність виконання оформлених операцій, виходячи з наступного: - продаж товарів, які відсутні серед придбаних підприємством товарів за період 2017-2018 роки; - відсутня інформація щодо основних засобів, земельних ділянок, об'єктів оподаткування, необхідних для таких операцій, зокрема складських приміщень, транспортних засобів, тощо, у зв'язку з неподанням фінансової звітності.
На підставі цього, податковим органом зроблений висновок, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ВТП» (податковий номер 34756237) та Фірма «Рекорд» у формі ТОВ (податковий номер 21200826) за період 2018-2019 рр. відсутня.
Колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на відсутність (не надання) замовлень є необґрунтованим, оскільки умовами договору не визначено того, що замовлення є обов'язковим письмовим документом за вказаним договором, який має складатися сторонами та є його невід'ємною частиною. В свою чергу, сторони правочину передбачили упорядкування переліку товарів, що поставляються, в накладних, які були надані до перевірки позивачем. Крім того, такі документи (замовлення) не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ.
Що стосується посилання в акті перевірки про відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від Фірми "Рекорд" у формі ТОВ, судом першої інстанції правомірно встановлено, що в запереченнях на акт перевірки позивач зазначав, що відповідно до укладеного між Сторонами договору оренди № 100/У2 від 01.07.2018 року, ТОВ "ВТП" передано в оренду частину нежитлового приміщення Фірмі "Рекорд" ТОВ за адресою: м. Харків, в'їзд Ващенківський, 4 (загальною площею 43,0 кв. м.). Адреса місцезнаходження ТОВ "ВТП" на момент отримання вказаних в видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей була за адресою: м. Харків, в'їзд Ващенківський, 4, офіс 2-14.
Відповідно до п. 2.5. Договору, право власності переходить до Покупця з моменту фактичної передачі Товару за видатковою накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та його загальну вартість, яка підписується уповноваженими представниками Сторін. Згідно з п. 3.1. Договору, приймання-передача Товару здійснюється за наступною адресою (пункт поставки): м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд. 4. Копія договору оренди № 100/У2 від 11.07.18 надавалася як додаток до заперечень від 26.12.19 № 26/1 на акт перевірки.
Таким чином, вказані обставини доводять безпідставність твердження податкового органу про необхідність підтвердження реальності здійснення господарської операції з Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ товарно-транспортними накладними.
Що стосується оформлення наданих на перевірку первинних документів, суд першої інстанції правильно зазначив, що дослідивши копії первинних документів, на відсутність у яких прізвищ, імен та по батькові осіб, що їх підписали, посилається відповідач в акті перевірки, суд встановив, що у вказаних документах зазначено ПІБ осіб, які підписали відповідні первинні документи, а тому вказаний довід відповідача не є обґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Що стосується посилання апелянта на наявну негативну податкову інформацію відносно контрагента підприємства позивача, зокрема, відомості щодо відсутності у контрагента позивача необхідних умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), розбіжності у номенклатурі між придбаними та реалізованими товарами/послугами.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказана обставина не впливає на реальність вчинення правочину, оскільки позивач не може нести відповідальність за дотримання вимог трудового законодавства з боку його контрагентів. Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ВТП" та Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ, відсутності фактичного руху активів та безпідставного включення до собівартості реалізованої продукції товарів за номенклатурою, зазначеною у податкових накладних, виписаних Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ на адресу ТОВ "ВТП", спростовується матеріалами справи, з огляду на що, податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000190518 в частині основного платежу на суму 1744,90 грн. та за штрафними санкціями - 436,2 грн.; № 00000200518 в частині основного платежу на суму - 5705966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14264,92 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ "Н.К.С.-13", судовим розглядом встановлено, що між цими суб'єктами господарювання укладено договір поставки від 09.01.2018 року № 09/01/18-2, за умовами якого постачальник, ТОВ "Н.К.С.-13", зобов'язується передавати у власність покупцеві, ТОВ "ВТП", товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Документи на товар, які постачальник зобов'язаний передати покупцю: рахунок, видаткову накладну, сертифікати відповідності, податкову накладну (надсилається засобами електронного зв'язку згідно ЗУ № 1621 від 31.07.2014 р. через систему М.Е.DOC 18 або на паперових носіях.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2., 3.1 Договору асортимент Товару визначається у рахунках-фактурах. Якість та комплектність Товару має відповідати сертифікатам відповідності, державним стандартам або технічним умовам. Якість Товару гарантується за дотримання умов експлуатації, зазначених у відповідних ДСТУ та ТУ. Поставка товару Продавцем здійснюється окремими партіями на підставі письмового замовлення Покупця. В разі відсутності товару на складі Постачальника, він повинен на протязі 3-х банківських днів повідомити Покупця про неможливість виконання цього замовлення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
Згідно з п. 3.1 договору від 09.01.2018 р., сторони правочину узгодили, що поставка товару Продавцем здійснюється окремими партіями на підставі письмового замовлення Покупця, що свідчить про те, що замовлення є саме письмовим документом, який є обов'язковим документом, за яким відбувається погодження номенклатури партії товару, отже фактично остаточно визначається предмет договору. В свою чергу, позивачем як в ході проведення перевірки контролюючому органу, так і до суду не надані такі письмові замовлення.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що посилання у рішенні суду, що листування з контрагентом в електронному вигляді не є підставою вважати неможливим подання таких документів під час перевірки, з урахуванням визначеної у договорі їх обов'язкової письмової форми є помилковим, оскільки подання таких документів на перевірку було можливим та було надано контролюючому органу для ознайомлення, необхідність повторного друку таких документів не виникала, оскільки замовлення викладені також в видаткових накладних та податкових накладних (необхідних первинних документах для відображення операцій в податковому обліку). Крім того, доказом отримання таких замовлень від ТОВ «ВТП» є відсутність претензій щодо відсутності вказаних документів (замовлень) зі сторони контрагента та виконання постачальником замовлень в повному обсязі.
Вказує, що, узгодження замовлення та відображення його у видаткових накладних свідчать про волю сторін здійснити господарську операцію та виконати умови договору, що і було здійснено ТОВ «ВТП» та ТОВ «Н.К.С.-13» при виконанні умов договору поставки від 09.01.2018 року № 09/01/18-2. Таким чином, судом першої інстанції не взято до уваги, що сторони, відповідно до умов договору визначили, що замовлення товару формується та передається для постачальника зручним для сторін способом, доказом здійснення замовлення такого товару є перелік товарно-матеріальних цінностей у видаткових накладних та їх оплата покупцем.
З такими твердженнями позивача колегія суддів не погоджується, оскільки пунктом 3.1 Договору від 09.01.2018 р. сторонами узгоджено саме письмову форму замовлення, яка дійсно може бути передана через факс, електронною поштою або через представника постачальника. Разом з тим, альтернативні способи передачі такого замовлення не виключають обов'язку його складення саме у письмовій формі. Крім того, умовами цього договору не передбачено, що доказом здійснення замовлення такого товару є перелік товарно-матеріальних цінностей у видаткових накладних та їх оплата покупцем.
Крім того, колегія суддів зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що з копій рахунків-фактур, неможливо встановити особу, що виписала рахунки-фактури, з огляду на незазначення прізвища, ім'я та по батькові та посади особи, що підписала відповідний рахунок. З копій наданих до матеріалів справи видаткових накладних також неможливо встановити особу, що отримала товар зі сторони позивача, з огляду на незазначення прізвища, ім'я, по батькові та посади особи, що підписала відповідний документ. Крім того, у частині видаткових накладних (а.с. 180, 200-203, 211-218, т. 1) відсутні дані стосовно осіб, що підписали видаткові накладні як з боку постачальника, так і з боку покупця.
Що стосується ненадання позивачем під час проведення перевірки ТТН, в доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що ТОВ «ВТП» під час перевірки та в поясненнях до суду зазначив, що відповідно до п. 3.4. Договору, транспортування товару здійснюється власними силами Постачальника та за його рахунок шляхом вивозу товару зі складу Постачальника, що розташований за адресою: м. Харків, пров. Лазьківський, 8. Вказані відомості підтверджено також у видаткових накладних, рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи. Вважає, що представниками контролюючого органу мало бути досліджено, а судом взято до уваги, що транспортування товарно-матеріальних цінностей було здійснено власними силами ТОВ «Н.К.С-13.» (адреса: м. Харків, пров. Лазьківський, 8), що підтверджується наданими первинними документами.
Колегія суддів зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.
Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення №88; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704).
Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІII «Про автомобільний транспорт», документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568; далі - Правила № 363).
Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів (але не безумовним) реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2020 р. у справі № 2040/7658/18 (провадження № К/9901/17741/19).
Судовим розглядом встановлено, що позивачем до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, про що складено акти від 04.12.2019 № 1637/20-40- 05-18-09 та від 05.12.2019 № 1664/20-40-05-18-09. Не надавалися такі документи і до заперечень на акт перевірки. Проте, такі товарно-транспортні накладні були надані позивачем до суду першої інстанції. Позивачем доводів з приводу не надання до перевірки усіх документів, зокрема ТТН, не наведено. У зв'язку з цим, контролюючий орган під час проведення перевірки не мав можливості встановити, ким саме та за яких умов здійснювалось транспортування придбаних у ТОВ "Н.К.С.-13" (податковий номер 36987810) товарів; інформацію про місця навантаження та розвантаження придбаних товарів, відстань, масу вантажу, тощо; інформацію щодо автомобілів, які здійснювали транспортування, їх вантажопідйомність, та спроможність перевозити задекларовані обсяги постачання; інформацію про навантажувально-розвантажувальні роботи; тощо.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності віднесення до собівартості реалізованої продукції товарів за номенклатурою, зазначеною в податкових накладних, виписаних на адресу підприємства позивача ТОВ "Н.К.С.-13", з огляду на порушення порядку складання первинних бухгалтерських документів та ненадання до перевірки ТТН, які в сукупності мали підтверджувати реальність господарських операцій, що призвело до невірного визначення фінансового результату та невірного заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 00000210518, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, та враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в ході проведення перевірки були складені акти № 1664/20-40-05-18-09 від 05.12.2019 та № 1637/20-40-05-18-09 від 04.12.2020, якими зафіксовано ненадання позивачем документів:
- замовлень, що є невід'ємною частиною договору, укладеного з Фірма "Рекорд" у формі ТОВ (податковий номер 21200826) (згідно підпунктів 2.1 та 2.4 договору від 02.02.2018 №02/02-2018);
- товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від Фірма "Рекорд" у формі ТОВ (податковий номер 21200826);
- замовлень, що є невід'ємною частиною договору, укладеного з ТОВ "Н.К.С.-13" (податковий номер 36987810) (згідно підпункту 3.1. договору від 09.01.2018 року №09/01/18.2);
- сертифікатів відповідності товару (тобто неможливо підтвердити якість та комплектність товару), придбаного у ТОВ "Н.К.С.-ІЗ" (податковий номер 36987810);
- товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товару від ТОВ "Н.К.С.- 13" (податковий номер 36987810);
- видаткових накладних чи будь-яких інших документів, які б свідчили про характер та обсяги наданих ФОП ОСОБА_1 ТМЦ/послуг, у зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання ТМЦ/послуг та правомірність їх віднесення до складу витрат.
В ході судового розгляду частково спростовано обставини ненадання позивачем документів, а саме: встановлено, що позивачем надавалися пояснення з приводу відсутності товарно-транспортних накладних по взаємовідносини з Фірмою "Рекорд" у формі ТОВ, судом зроблено висновок про необґрунтованість вимоги про надання замовлень до договору з Фірмою "Рекорд", а також доведено подання ТОВ "ВТП" видаткових накладних по договору з ФОП ОСОБА_1 . При цьому, одночасно було підтверджено неподання податковому органу на перевірку договору № Г-0107/16 від 01.07.2016 з ФОП ОСОБА_1 , товарно-транспортних накладних та замовлень, складених до договору з ТОВ "Н.К.С.-13", які надані позивачем тільки до суду.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність відповідачем підстав для застосування штрафу до підприємства позивача на підставі пп. 121.1 ст. 121 ПК України.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП" та Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі № 520/6319/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 24.02.2021 року