24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8590/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. (доповідач), Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року (головуючий суддя - Агрикова О. В., судді: Чорногуз М. Г., Тищенко А. І.)
у справі № 910/8590/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Вин"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітам Україна", 2. фізична особа - підприємець Супрунюк Володимир Володимирович,
про стягнення 578585,92 грн,
У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро Вин" (далі - ТОВ "Бюро Вин") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна") про стягнення 578585,92 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 22 жовтня 2020 року в задоволені позову відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 14 січня 2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у справі №910/8590/20 скасував та прийняв нове рішення; позовні вимоги задовольнив в повному обсязі; стягнув з ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна" на користь ТОВ "Бюро Вин" 558323,66 грн страхового відшкодування, 7146,24 грн пені, 5857,82 грн 3% річних, 7258, 20 грн інфляційних втрат.
2 лютого 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна" звернулось безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року у справі № 910/8590/20, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року.
Перевіривши касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 578585,92 грн. Отже, ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року (1135000,00 грн).
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна" у якості підстави касаційного оскарження зазначило неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 628, 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про стахування".
Отже, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник посилається на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Однак Верховний Суд звертає увагу, що посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є саме підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність доведення того, що судові рішення у справі можуть бути предметом касаційного оскарження на підставі будь-якого з них, потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
Надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність у касаційній скарзі посилання на підпункти "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того, що судове рішення у цій справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року у справі №910/8590/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року у справі № 910/8590/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді Н. М. Губенко
О. А. Кролевець