Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3858/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича, м. Харків
про стягнення 9534,96 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 4527,23 грн. боргу; 452,72 грн. штрафу; 1455,09 грн. 10% річних; 2077,20 грн. пені та 1022,72 грн. інфляційних втрат. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є належним кредитором ФОП Боряк М.С. при виконанні грошового зобов'язання на підставі договору №1141 поставки товару від 08 листопада 2016 року та видаткової накладної № 57034 від 22 серпня 2020 року на суму 4527,23 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича про стягнення 9534,96 грн. було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 03.12.2020 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків вх.№ 28708 від 08.12.2020, у відповідності до якої позивачем усунені недоліки позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.01.2021 о 15:00.
11.01.2021 судом розгляд справи було відкладено на 01.02.2021 о 15:00.
01.02.2021 розгляд справи не відбувся у зв'язку з знаходженням судді Буракової А.М. на лікарняному.
12.02.2021 судом постановлена ухвала про призначення розгляду справи по суті на 22.02.2021 о 15:00.
Позивач, через канцелярію суду 19.02.2021 за вх.№ 959, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судом задовольняється.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань по справі повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61107, м. Харків, вул. Острогозька, буд. 18. Проте, ухвали суду у справі адресовані відповідачу були повернуті Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому суд зазначає, що сторони своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08 листопада 2016 року між ТОВ «САМОЦВІТ» (постачальник) та ФОП Боряк Максим Станіславович (покупець) було укладено договір №1141 поставки товару (надалі - договір).
Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.2. договору, найменування, асортимент, вартість і кількість товару, що вказується в специфікаціях та/або накладних на товар, складених та підставі заявок покупця на поставку товару.
Згідно пункту 1.3. договору, ціна товару встановлюється відповідно до затверджених прайс-листів постачальника і вказується в специфікаціях (типова форма специфікації передбачена Додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору) та/або накладних на товар, складених на підставі заявок покупця на поставку товару. Ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про зміну цін здійснюється шляхом направлення покупцю нового прайс-листа, в порядку передбаченому п.2.4. цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку усієї кількості заявленого до постачання товару (партії товару) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання постачальником від покупця заявки на поставлений товар.
Так, відповідно до умов договору, додатків до нього та видаткової накладної №57034 від 22 серпня 2017 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 4527,23 грн.
Пунктом 2.2. договору було передбачено, що оплата за даним договором здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу, яка складає 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.
Оплата здійснюється покупцем у наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, поставленого за первісною і далі по кожній наступній накладній на товар (пункт 2.3 договору).
Однак, відповідач у порушення норм чинного законодавства України та умов договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.
Позивач вказує, що станом на 24 листопада 2020 року заборгованість відповідача за договором №1141 поставки товару від 08 листопада 2016 року та видаткової накладної №57034 від 22 серпня 2020 року становить 4527,23 грн.
Як вбачається з матеріалів справи наявність заборгованості відповідача за договором у розмірі 4527,23 грн. також підтверджується й актом звірки розрахунків від 30.11.2017, складеним між ТОВ «САМОЦВІТ» та ФОП Боряк М.С.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, 24 листопада 2020 року між ТОВ "САМОЦВІТ" та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було укладено договір № 24-11-2020 відступлення права вимоги (цесії). Відповідно до пункту 1.1. договору № 24-11-2020 відступлення права вимоги (цесії) від 24 листопада 2020 року, метою договору є оформлення результатів купівлі-продажу (відступлення) майнових прав банкрута ТОВ "САМОЦВІТ" (код ЄДРПОУ 13473378; адреса: 49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Лейтенанта Роя, будинок 30) на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати котрого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-11-02-000035-1 від 13 листопада 2020 року (оператор, через електронний майданчик якого Цесіонарієм/Покупцем подано пропозицію ТОВ "Е-Тендер", 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 літ. "А", код ЄДРПОУ 39484263).
Відповідно до п. 1.2. договору № 24-11-2020 відступлення права вимоги (цесії) від 24 листопада 2020 року, у порядку та на умовах, визначених цим договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває права вимоги виконання грошових зобов'язань, котрі належні Цеденту та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), зокрема, відносно такого суб'єкту господарювання як Фізична особа - підприємець Боряк Максим Станіславович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у сумі 4527,23 грн. на підставі договору № 1141 поставки товару від 08.11.2016 та видаткової накладної № 57034 від 22 серпня 2017 року. На виконання умов даної угоди, ТОВ "САМОЦВІТ" було передано ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"" на підставі акту перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФОП Боряк М.С. обумовленого зобов'язання.
Пунктом 1.3., 1.6., 1.7. договору № 24-11-2020 відступлення права вимоги (цесії) від 24 листопада 2020 року сторони визначили, що на умовах даного договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-11-02-000035-1 від 13 листопада 2020 року, Цедент зобов'язується передати Цесіонарієві, за відповідним актом право вимоги до Боржника (дебіторська заборгованість) на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), посилання на стислий перелік котрих має місце в пункті 1.2. даного договору. За результатами укладення/підписання даного Договору, Цесіонарій наділяється всіма правами Цедента, що випливають із документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), посилання на стислий перелік котрих має місце в пункті 1.2. даного договору, а також повний перелік котрих наведено та міститься в акті приймання-передачі документів, що підтверджують зміст та дійсність права вимоги. Сторони визначили та спільно погодили те, що вартість (розмір) грошового зобов'язання, що відступається за даним договором, становить, проте не обмежується, загальним/сумарним розміром права вимоги у відповідності до пункту 1.2. даного договору.
В п. 4.4. договору, сторони погодили те, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цією Угодою, Первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
Враховуючи викладене, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" є належним кредитором ФОП Боряк М.С. при виконанні грошового зобов'язання на підставі договору №1141 поставки товару від 08 листопада 2016 року та видаткової накладної №57034 від 22 серпня 2017 року.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, відповідач повинен був здійснити повну оплату вартості отриманого товару в розмірі 4527,23 грн. за договором №1141 поставки товару від 08 листопада 2016 року та видаткової накладної №57034 від 22 серпня 2017 року протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві. Однак, оскільки до суду не були надані докази оплати вартості поставленого товару, суд визнає зобов'язання відповідача таким, що не було виконано у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 7.1. договору, керуючись статтею 6 Цивільного Кодексу України, сторони встановили, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого Постачальником Покупцеві товару, а також невчасну або неповну оплату товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться протягом всього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.
При простроченні оплати вартості переданого покупцеві товару більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати настання терміну оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неоплаченого товару - пункт 7.2. договору.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із пунктом 7.3. договору, сторони визначили, що відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.
Згідно із п. 10.1. даного договору, договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Враховуючи викладене, на суму простроченої заборгованості в розмірі 4527,23 грн. позивачем було нараховано 452,72 грн. штрафу; 1455,09 грн. 10% річних за період з 01.09.2017 по 28.11.2020; 2077,20 грн. пені за період з 01.09.2017 по 28.11.2020 та 1022,72 грн. інфляційних втрат за період вересень 2017 року - червень 2020 року.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню штрафу, пені, 10% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором №1141 поставки товару від 08 листопада 2016 року та видатковою накладною №57034 від 22 серпня 2017 року (права вимоги за яким перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" згідно договору № 24-11-2020 про відступлення права вимоги (цесії) від 24.11.2020 року), а отже позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Боряк М.С. заборгованості та здійснених на неї нарахувань є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) 4527,23 грн. боргу; 452,72 грн. штрафу; 1455,09 грн. 10% річних; 2077,20 грн. пені; 1022,72 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Боряк Максим Станіславович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне рішення складено "22" лютого 2021 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/3858/20