79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2021 справа № 914/3198/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Гектар"
до відповідача Фермерського господарства "Дуброва"
про стягнення 735330,51 грн.
за участю представників:
від позивача Третьякова Ю.В.
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Гектар» до відповідача Фермерського господарства «Дуброва» про стягнення 735330,51 грн., з яких 657399,96 грн. - сума основного боргу, 8190,55 грн. - пеня та 69740,00 грн. - штраф.
Ухвалою суду від 14.12.2020р. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання вказаною ухвалою суду призначено на 12.01.2021р. В судовому засіданні 12.01.2021р. суд ухвалив відкласти розгляд справи на 09.02.2021р.
Представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи листа Фермерського господарства "Дуброва" №59 від 15.12.2020р., що був адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Гектар" із пропозиціями про вирішення спору в добровільному порядку.
Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2021р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач явку представника в судове засідання 09.02.2021р. не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Слід зазначити, що ухвала суду від 14.12.2020р. про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 12.01.2021р. про дату, час та місце наступного судового засідання надсилались відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 82489, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька, вулиця Степана Бандери, будинок 67.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.
20.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Гектар» (постачальник) та Фермерським господарством «Дуброва» (покупець) укладено договір поставки №18/05/2020-4ВП, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором, у кількості та асортименті згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до пункту 1.2.1. договору, постачання товару може проводитись окремими партіями в кількості і асортименті, визначених в замовленнях покупця, що є невід'ємними частинами даного договору. Про те, що товар поставляється партіями постачальник зазначає у видатковій накладній на кожну окрему партію товару.
Згідно із пунктом 1.3. договору, замовлення подається по електронній пошті (відсканована форма письмового замовлення) або надається через представника покупця з підписом уповноваженої особи покупця та проставленою печаткою (за її наявності). Замовлення може бути усним, погодженим уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що асортимент та ціна, строки оплати, строки поставки товару, що поставляється, визначаються на підставі специфікацій постачальника, погоджених покупцем.
Відповідно до пункту 2.3. договору, загальна вартість товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у специфікаціях. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті. Сума договору складає суму всіх специфікацій по договору.
Згідно із пунктом 3.1. договору, строки оплати, порядок та спосіб розрахунку та інші умови передбачені в підписаному між сторонам договорі та в специфікаціях на товар, що є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 5.5. договору передбачено, що моментом здійснення поставки товару постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).
Відповідно до пункту 5.6. договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару є дата поставки.
Згідно із пунктом 6.2.3. договору, постачальник має право вимагати від покупця своєчасної оплати за поставлений товар.
Пунктом 6.3.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов даного договору.
Відповідно до пункту 7.1.1. договору, за порушення строку виконання грошових зобов'язань за договором покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі - 5% від суми простроченого грошового зобов'язання на наступний день після прострочення строку виконання; за прострочення понад 7 (сім) календарних днів - у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов'язання, за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - у розмірі 20% від суми простроченого грошового зобов'язання.
Згідно із пунктом 7.1.3. договору, за порушення строку виконання грошових зобов'язань за договором понад 30 календарних днів покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до специфікації №18/05-1 на суму 558920,48 грн., покупець здійснює оплату в строк до 10.09.2020р.
Відповідно до специфікації №18/05-2 на суму 53350,48 грн., покупець здійснює оплату в строк до 10.09.2020р.
Відповідно до специфікації №18/05-3 на суму 45129,00 грн., покупець здійснює оплату в строк до 26.10.2020р.
Як зазначає позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар, визначений у специфікаціях №18/05-1, №18/05-2 та №18/05-3, однак відповідач порушуючи умови договору не здійснив оплати за поставлений йому товар, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 657399,96 грн.
У зв?язку з неналежним виконанням умов договору, позивач на підставі пунктів 7.1.1. та 7.1.3. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 8190,55 грн. та штраф в розмірі 69740,00 грн.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 735330,51 грн., з яких 657399,96 грн. - сума основного боргу, 8190,55 грн. - пеня та 69740,00 грн. - штраф.
Відповідач належним чином проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 20.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Гектар» (постачальник) та Фермерським господарством «Дуброва» (покупець) укладено договір поставки №18/05/2020-4ВП, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором, у кількості та асортименті згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору.
Факт поставки відповідачу товару підтверджується наступними видатковими накладними: №617 від 01.10.2020р. на суму 11000,22 грн., №533 від 01.10.2020р. на суму 42350,26 грн., №452 від 01.10.2020р. на суму 52800,48 грн., №450 від 01.10.2020р. на суму 89370,24 грн., №449 від 01.10.2020р. на суму 7500,00 грн., №330 від 01.10.2020р. на суму 142297,20 грн., №446 від 01.10.2020р. на суму 77750,48 грн., №447 від 01.10.2020р. на суму 189202,08 грн. та №720 від 22.10.2020р. на суму 45129,00 грн.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 657399,96 грн., однак як стверджує позивач та як підтверджується матеріалами справи, сума основного боргу становить 657399,96 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 657399,96 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 7.1.1. договору, за порушення строку виконання грошових зобов'язань за договором покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі - 5% від суми простроченого грошового зобов'язання на наступний день після прострочення строку виконання; за прострочення понад 7 (сім) календарних днів у розмірі - 10% від суми простроченого грошового зобов'язання, за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів у розмірі - 20% від суми простроченого грошового зобов'язання.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від простроченого зобов'язання, а саме 69740,00 грн.
Однак, як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем під час здійснення розрахунку штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості невірно визначено його розмір, адже 10% від 657399,96 грн. становить 65740,00 грн., а не 69740,00 грн.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення штрафу є обгрунтована та підлягає задоволенню в розмірі, що становить 65740,00 грн.
Крім того, як встановлено судом, згідно із пунктом 7.1.3. договору, за порушення строку виконання грошових зобов'язань за договором понад 30 календарних днів покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 8190,55 грн. пені є обгрунтована та підлягає задоволенню.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 11029,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5524254309 від 04.12.2020р. на суму 11029,96 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 10969,96 грн. судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Дуброва» (82489, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька, вулиця Степана Бандери, будинок 67, ідентифікаційний код 43740348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Гектар» (56465, Миколаївська область, Доманівський район, село Олександрівка (Олександрівська с/р), провулок Тихий, будинок 14, ідентифікаційний код 39908705) основний борг в розмірі 657399,96 грн., пеню в розмірі 8190,55 грн., штраф в розмірі 65740,00 грн. та 10969,96 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.02.2021р.
Суддя М.М. Петрашко